Дмитро́ Володи́мирович Кузьмі́н (27 квітня 1974-10 липня 2014) — сержант резерву, Міністерство внутрішніх справ України, батальйон «Донбас», учасник російсько-української війни.
| Кузьмін Дмитро Володимирович (військовик) | |
|---|---|
| Сержант резерву | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 27 квітня 1974 Асбест, Свердловська область, РРФСР, СРСР |
| Смерть | 10 липня 2014 (40 років) |
| Псевдо | «Миротворець» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Національна гвардія |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Командування | |
| командир відділення | |
| Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис Редагувати
Народився 1974 року в місті Асбест (Свердловська область РФ). В 1979 році із родиною переїхав до України — на Черкащину. Його батько був художник; Дмитро після закінчення школи, також маючи хист і бажання продовжити батьківську справу, вступив до Київського художнього училища. Після закінчення першого курсу 1992 року був призваний на строкову військову службу — проходив у частинах Національної гвардії України в Донецьку. 1999 року закінчив Львівську комерційну академію. Проживав в Києві. Під час навчання познайомився з майбутньою дружиною Зоряною; 2007 року у подружжя народився син Михайлл, а 2010-го — його братик Іван. Захоплювався фотографією, хобі перетворилося в професію — працював фотографом на курортах Єгипту.
Повернувся на Батьківщину з початком Революції Гідності. Брав активну участь у Самообороні Євромайдану. Після анексії Криму перебував в рядах батальйону «Дніпро-2». Під містом Червоноармійськ зумів врегулювати конфлікт із проведенням т. зв. «референдуму» — за що отримав прізвисько «Миротворець». До лав Національної гвардії зголосився добровольцем. Командир 1-го відділення 1-го взводу батальйону спеціального призначення резервістів.
За офіційною версією, під час виконання службового бойового завдання в селі Малинівка Покровського району наразився на ворожу засідку, в бою зазнав вогнепальних поранень, несумісних з життям
За свідченням Мустафи Найєма та бойових побратимів з батальйону «Донбас», загинув в результаті обстрілу бійцями 93-ї бригади, які отримали хибне повідомлення про пересування сепаратистів.
Вдома залишилися дружина та двоє синів.
Похований в селі Гнідин, Бориспільський район.
Нагороди та вшанування Редагувати
- 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- У пам'ять про нього у с. Углуватка на Черкащині, де він раніше мешкав, встановлено пам'ятний знак.
- 23 травня 2017-го у Львівському торговельно-економічному університеті відкрито меморіальні дошки Дмитру Кузьміну і Тарасу Брусу.
Джерела Редагувати
- Герої не вмирають. Миротворець. [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Загинув один з командирів «Донбасу» [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Кузьмін Дмитро Володимирович [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- На фасаді факультету товарознавства, управління та сфери обслуговування відкрили меморіальні таблиці Героям України Тарасу Брусу і Дмитру Кузьміну [ 5 червня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
- Халатність ціною в життя [ 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Мустафа Найем, «Українська правда», Середа, 16 липня 2014, 13:15
- . Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 5 січня 2015.
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |