www.wikidata.uk-ua.nina.az

Котарбінський Вільгельм Олександрович Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії В

Котарбінський Вільгельм Олександрович

Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Котарбінський.

Вільгельм Олександрович Котарбінський (пол. Wilhelm Kotarbiński; 30 листопада 1848, Неборув, нині Ловицький повіт, Лодзинське воєводство — 4 вересня 1921, Київ) — польсько-український художник. Працював у галузі монументального, монументально-декоративного та станкового живопису. Яскравий представник академізму та символізму в живописі. З 1886 до 1896 року працював над розписами Володимирського собору в Києві.

Вільгельм Котарбінський
пол. Wilhelm Kotarbiński
Народження 30 листопада 1848(1848-11-30)
Неборув, Ловицький повіт, Російська імперія
Смерть 4 вересня 1921(1921-09-04) (72 роки)
  Київ, УРСР
Поховання
Байкове кладовище : 

Національність поляк
Країна Російська імперія →  УНР → УСРР
Навчання Академія Святого Луки (1872—1875)
Діяльність художник
Напрямок академізм, символізм, модерн
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
 Котарбінський Вільгельм Олександрович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився 30 листопада 1848 року в селі Неборув (Варшавська губернія, Королівство Польське, Російська імперія), де і пройшли перші роки його дитинства. Батько — шляхтич Александер Котарбінський, рахмістр неборувських маєтностей князів Радзивілів, мати — Леокадія, що походила з родини Вейсфлок.

Після закінчення гімназії у Варшаві протягом 1866–1869 років навчався у Варшавських класах малюнка, очолюваних Ципріяном Лахницьким, де його наставником був Рафаїл Гадзевич. Класи були створені при Товаристві заохочення красних мистецтв у Варшаві (Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych, TZSP). По закінченні Котарбінському була видана Товариством премія за «малюнок олійний з натури Рембрандта» в 500 срібних рублів і стипендія для навчання за кордоном у сумі 200 рублів.

Поступив до Варшавського університету, однак не закінчив його.

У 1871 році вступив до римської Академії мистецтв святого Луки, де навчався під керівництвом Франческо Подесті й закінчив з великою золотою медаллю у 1875 році.

Стипендіати TZSP мали можливість і зобов'язання виставляти свої роботи на щорічних виставках Товариства, таким чином здобуваючи ім'я. З 1877 року художник регулярно бере участь у вернісажах у Варшаві. У період до 1886 року Котарбінський виставляє полотна «Воскресіння сина вдови», «Повернення з Голгофи», «Libelle, «Гондола» (Венеційська серенада), «Увінчання поета» та інші. У 1883 році художник узяв участь у грандіозному відкритті Виставкового палацу в Римі з картиною «Ecce Homo», де загалом виставлялося 1500 робіт. На цій виставці Котарбінський був представлений разом з Яном Матейко та Генріхом Семирадським. З останнім його пов'язували дружні стосунки.

У Римі, орієнтовно в 1875–1876 роках, Котарбінський також заприязнився з художниками братами Павлом та Александром Свєдомськими. У 1885 році професор Адріян Прахов, який керував внутрішніми оздоблювальними роботами у Володимирському соборі, запросив Свєдомських і Котарбінського долучитися до проєкту розпису собору разом з Віктором Васнецовим, Михайлом Нестеровим, учнями Школи Миколи Мурашка. Окремі роботи виконав Михайло Врубель. Уже за кілька років Котарбінський залишив Рим назавжди і надалі жив між Мінською губернією, Києвом, Варшавою та Санкт-Петербургом, де й працював.

У 1889 році художник одружився й оселився в маєтку Кальськ у Слуцькому повіті Мінської губернії, який належав його дружині. Ім'я дружини Котарбінського досі не називалося в літературі, відомо лише, що це його «кузина» — за останніми даними, це, найвірогідніше, Катерина Пудловська (Коженьовська), власниця маєтку, де Котарбінський жив до початку I світової війни і, ймовірно, троюрідна сестра майстра.

З 1886 до 1896 року працював над розписами Володимирського собору разом з В. М. Васнєцовим, М. В. Нестеровим, П. О. Свєдомським та іншими художниками. Вільгельм Котарбінський і Павло Свєдомський написали 18 картин і 84 окремі фігури. Допомагав їм і Александер Свєдомський. Чотири картини — «Тайна вечеря», «Вхід до Єрусалима», «Розп'яття» і «Суд Пілата» — написані ними у співпраці. Котарбінському належать «Преображення Господнє», «Четвертий», «П'ятий» і «Шостий» дні творіння та портрети відомих діячів церкви різних історичних часів (Св. Пафнутій Боровський, Св. митрополит Московський, Св. Микита Стовпник, Св. Варлаам Хотинський, Св. Йосиф Вологодський, Св. Митрофан Воронезький, Св. Нифонт Новгородський, Св. Авраам Смоленський, Св. князь Федір Ростиславович, Св. Микола Святоша, Св. князь Володимир Ярославович, Св. княгиня Ірина). Також В. Котарбінський та П. Свєдомський за малюнками В. Васнєцова і за його участі написали всі орнаменти центральної частини собору. За розписи Володимирського собору Котарбінський був нагороджений орденом Святого Станіслава II ступеня.

Працюючи над розписами в соборі, часто приїжджав до Києва, де спочатку проживав у номерах Кане на Фундуклеївській (вулиця Хрещатик, 40/1), а згодом — у готелі «Прага» на вулиці Володимирській, 36, (тепер це один з корпусів готелю «Санкт-Петербург»).

Після закінчення розписів у соборі продовжував працювати в жанрі монументального живопису. Розписав палаци, де зараз знаходяться такі музеї: Національний імені Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 12) та імені Богдана і Варвари Ханенків (Терещенківська вулиця, 15-17). Для першого художник виконав на плафоні над сходами великі чотири панно на билинні теми, а у залі — «Амур і Психея» значно меншого розміру; для другого — 13 панно, а саме бокові частини плафону, живописні панно над дверима (так звані десюдепорти) та композиції фризу з алегоричними зображеннями чотирьох цивілізацій стародавнього світу — Індії, Єгипту, Греції та Риму, які розмістили у «червоній» вітальні, названій так за колір шпалер.

Також працював на замовлення московських багатіїв, виконав релігійні образи для костелів Білорусі.

У 1890 році став членом Південноросійського союзу художників, брав активну участь у культурному житті Києва. Так, у 1893 році разом з Владиславом Галімським, Євгеном Вжещем, Яном Станіславським та І. Урсин-Замараєвим заснував Товариство київських художників. Брав участь у численних виставках. У 1897 році увійшов до складу Київського товариства старожитностей і мистецтв, яке було реформовано з Товариства заохочень мистецтв.

Під час Першої світової війни видавав свої рисунки у листівках із зображеннями пропагандистського характеру, котрі закликали до надання допомоги сім'ям солдатів. Його твір «Київ — Польщі» був агітаційним плакатом у дні окупації Польщі, котрий закликав до пожертвувань польському населенню.

На початку I світової війни (його дружина на той час, очевидно, померла, бо маєток перейшов до спадкоємців) Котарбінський приїжджає до Києва й більше не має змоги покинути його. Бойові дії повністю унеможливлюють шлях додому, а з маєтку в Кальську "націоналізовано" та вивезено 282 роботи Котарбінського, місцезнаходження їх наразі невідоме .

Останні роки життя в матеріальній скруті провів у Києві, де у готелі «Прага» знімав двокімнатний номер. Проте у 1919 році там стало небезпечно, і художник прийняв запрошення Емілії Львівни Прахової, на той момент вдови А.Прахова, перебратися до них (сучасна вулиця Десятинна, 14).

Надгробок на Байковому кладовищі, Київ

Помер 4 вересня 1921 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві на першій польській ділянці в новій частині цвинтаря; могила ліворуч від алеї.

Галерея робіт Редагувати

Вшанування пам'яті Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Nieborów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 40. (пол.) — S. 40.
  2. Wiercińska J. Kotarbiński Wilhelm (1849—1921 lub 1922)… — S. 260.
  3. Пеліховська, О. . Мова та історія. Київ, 2021. Вип. 467. с.17. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  4. Там само. с. 17–18. 
  5. Пеліховська, О. . Мова та Історія. Київ 2021. Вип. 461. с. 11-12. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  6. Пеліховська, О. (29 листопада 2021). . журнал Антиквар. вип.5-6 (124)/2021, с. 5. (укр.). Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  7. Пеліховська, О. . Мова та Історія. Київ 2021. Вип.467, с.21. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  8. Ульяновський, В. . Антиквар, Київ. Вип. 5-6 (124)/2021, с. 38 (за посиланням - 32) (англ.). Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  9. ↑ Wiercińska J. Kotarbiński Wilhelm (1849—1921 lub 1922)… — S. 261.
  10. Пеліховська, О. (17 липня 2020). (укр.). Антиквар. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  11. http://www.kolba.in.ua/mistetstvo/ya-dlya-usih-ta-ni-dlya-kogo-vilgelm-kotarbinskij.html[недоступне посилання з липня 2019]
  12. Архів оригіналу за 25 лютого 2015. Процитовано 25 лютого 2015. 
  13. Пеліховська, О. Антиквар. Київ. Вип.5-6 (124)/2021, с.146-147. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  14. Усава, Н. . www.kimpress.by (біл.). Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  15. Пелиховська, О. (17 липня 2020). (укр.). Антиквар. Киев 2020. Вып. 1 (115). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 

Джерела Редагувати

  • Вільгельм Олександрович Котарбінський (1849—1921). Живопис і графіка з музеїв України та приватних колекцій Києва [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] / автори-упорядники М. І. Кружкова, О. Ю. Марініна. — Київ, 2010. — 39 с. — (Бібліотека українського мистецтва).
  • Добріян Д. М. Участь Вільгельма Котарбінського в мистецьких об'єднаннях та художніх виставках Києва [ 8 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Гілея: науковий вісник. — 2015. — Вип. 92. — С. 23—26.
  • Дроботюк М. . — С. 334—346.
  • Wiercińska J. Kotarbiński Wilhelm (1849—1921 lub 1922) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. XIV/2, zeszyt 61. — 161—320 s. — S. 260—262. (пол.)
  • Николай Прахов. Страницы прошлого. Киев: Изомузгиз, 1958 – 308 с.
  • Шестимиров А. Цуканов П., Махов А. Разгаданные картины Вильгельма Котарбинского : приложение к журналу «Филокартия». Москва, 2016. 60 с. : с ил.
  • Савицька Л. Геній, котрий знав, що робить. Вільгельм Котарбінський (1848−1921): альбом / за ред. М. Дроботюк. Київ : Київські пропілеї, 2014. С. 33.
  • Пеліховська О. "Вильгельм Котарбинский: малоисследованные страницы жизни и творчества" [ 26 грудня 2021 у Wayback Machine.] . Сборник. Спец.выпуск. "Мова та Історія". 2021 (471). ISSN 2409-2088.
  • "Sto lat pamięci. Світ і світло Вільгельма Котарбінського". Ред. Олександра Пеліховська. [ 27 листопада 2021 у Wayback Machine.] Спец.выпуск. "Антиквар". 2021 (5-6/124/). ISSN 2222-436X.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cyu stattyu potribno povnistyu perepisati vidpovidno do standartiv yakosti Vikipediyi Vi mozhete dopomogti pererobivshi yiyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin sichen 2020 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kotarbinskij Vilgelm Oleksandrovich Kotarbinskij pol Wilhelm Kotarbinski 30 listopada 1848 Neboruv nini Lovickij povit Lodzinske voyevodstvo 4 veresnya 1921 Kiyiv polsko ukrayinskij hudozhnik Pracyuvav u galuzi monumentalnogo monumentalno dekorativnogo ta stankovogo zhivopisu Yaskravij predstavnik akademizmu ta simvolizmu v zhivopisi Z 1886 do 1896 roku pracyuvav nad rozpisami Volodimirskogo soboru v Kiyevi Vilgelm Kotarbinskijpol Wilhelm KotarbinskiNarodzhennya 30 listopada 1848 1848 11 30 Neboruv Lovickij povit Rosijska imperiyaSmert 4 veresnya 1921 1921 09 04 72 roki Kiyiv URSRPohovannya Bajkove kladovishe Nacionalnist polyakKrayina Rosijska imperiya UNR USRRNavchannya Akademiya Svyatogo Luki 1872 1875 Diyalnist hudozhnikNapryamok akademizm simvolizm modernNagorodi Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Kotarbinskij Vilgelm Oleksandrovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Galereya robit 3 Vshanuvannya pam yati 4 Primitki 5 Dzherela 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 30 listopada 1848 roku v seli 1 Neboruv Varshavska guberniya Korolivstvo Polske Rosijska imperiya de i projshli pershi roki jogo ditinstva Batko shlyahtich Aleksander Kotarbinskij rahmistr neboruvskih mayetnostej knyaziv Radziviliv mati Leokadiya sho pohodila z rodini Vejsflok 2 Pislya zakinchennya gimnaziyi u Varshavi protyagom 1866 1869 rokiv navchavsya u Varshavskih klasah malyunka ocholyuvanih Cipriyanom Lahnickim 3 de jogo nastavnikom buv Rafayil Gadzevich Klasi buli stvoreni pri Tovaristvi zaohochennya krasnih mistectv u Varshavi Towarzystwo Zachety Sztuk Pieknych TZSP Po zakinchenni Kotarbinskomu bula vidana Tovaristvom premiya za malyunok olijnij z naturi Rembrandta v 500 sribnih rubliv i stipendiya dlya navchannya za kordonom u sumi 200 rubliv 4 Postupiv do Varshavskogo universitetu odnak ne zakinchiv jogo U 1871 roci vstupiv do rimskoyi Akademiyi mistectv svyatogo Luki de navchavsya pid kerivnictvom Franchesko Podesti j zakinchiv z velikoyu zolotoyu medallyu u 1875 roci Stipendiati TZSP mali mozhlivist i zobov yazannya vistavlyati svoyi roboti na shorichnih vistavkah Tovaristva takim chinom zdobuvayuchi im ya Z 1877 roku hudozhnik regulyarno bere uchast u vernisazhah u Varshavi U period do 1886 roku Kotarbinskij vistavlyaye polotna Voskresinnya sina vdovi Povernennya z Golgofi Libelle Gondola Venecijska serenada Uvinchannya poeta ta inshi 5 U 1883 roci hudozhnik uzyav uchast u grandioznomu vidkritti Vistavkovogo palacu v Rimi z kartinoyu Ecce Homo de zagalom vistavlyalosya 1500 robit Na cij vistavci Kotarbinskij buv predstavlenij razom z Yanom Matejko ta Genrihom Semiradskim 6 Z ostannim jogo pov yazuvali druzhni stosunki 7 U Rimi oriyentovno v 1875 1876 rokah Kotarbinskij takozh zapriyaznivsya z hudozhnikami bratami Pavlom ta Aleksandrom Svyedomskimi U 1885 roci profesor Adriyan Prahov yakij keruvav vnutrishnimi ozdoblyuvalnimi robotami u Volodimirskomu sobori zaprosiv Svyedomskih i Kotarbinskogo doluchitisya do proyektu rozpisu soboru razom z Viktorom Vasnecovim Mihajlom Nesterovim uchnyami Shkoli Mikoli Murashka 8 Okremi roboti vikonav Mihajlo Vrubel Uzhe za kilka rokiv Kotarbinskij zalishiv Rim nazavzhdi i nadali zhiv mizh Minskoyu guberniyeyu Kiyevom Varshavoyu ta Sankt Peterburgom de j pracyuvav U 1889 roci hudozhnik odruzhivsya j oselivsya v mayetku Kalsk u Sluckomu poviti 9 Minskoyi guberniyi yakij nalezhav jogo druzhini Im ya druzhini Kotarbinskogo dosi ne nazivalosya v literaturi vidomo lishe sho ce jogo kuzina za ostannimi danimi ce najvirogidnishe Katerina Pudlovska Kozhenovska vlasnicya mayetku de Kotarbinskij zhiv do pochatku I svitovoyi vijni i jmovirno troyuridna sestra majstra 10 Z 1886 do 1896 roku pracyuvav nad rozpisami Volodimirskogo soboru razom z V M Vasnyecovim M V Nesterovim P O Svyedomskim ta inshimi hudozhnikami Vilgelm Kotarbinskij i Pavlo Svyedomskij napisali 18 kartin i 84 okremi figuri Dopomagav yim i Aleksander Svyedomskij Chotiri kartini Tajna vecherya Vhid do Yerusalima Rozp yattya i Sud Pilata napisani nimi u spivpraci Kotarbinskomu nalezhat Preobrazhennya Gospodnye Chetvertij P yatij i Shostij dni tvorinnya ta portreti vidomih diyachiv cerkvi riznih istorichnih chasiv Sv Pafnutij Borovskij Sv mitropolit Moskovskij Sv Mikita Stovpnik Sv Varlaam Hotinskij Sv Josif Vologodskij Sv Mitrofan Voronezkij Sv Nifont Novgorodskij Sv Avraam Smolenskij Sv knyaz Fedir Rostislavovich Sv Mikola Svyatosha Sv knyaz Volodimir Yaroslavovich Sv knyaginya Irina Takozh V Kotarbinskij ta P Svyedomskij za malyunkami V Vasnyecova i za jogo uchasti napisali vsi ornamenti centralnoyi chastini soboru Za rozpisi Volodimirskogo soboru Kotarbinskij buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Stanislava II stupenya Pracyuyuchi nad rozpisami v sobori chasto priyizhdzhav do Kiyeva de spochatku prozhivav u nomerah Kane na Fundukleyivskij vulicya Hreshatik 40 1 a zgodom u goteli Praga na vulici Volodimirskij 36 teper ce odin z korpusiv gotelyu Sankt Peterburg Pislya zakinchennya rozpisiv u sobori prodovzhuvav pracyuvati v zhanri monumentalnogo zhivopisu Rozpisav palaci de zaraz znahodyatsya taki muzeyi Nacionalnij imeni Tarasa Shevchenka bulvar Tarasa Shevchenka 12 ta imeni Bogdana i Varvari Hanenkiv Tereshenkivska vulicya 15 17 Dlya pershogo hudozhnik vikonav na plafoni nad shodami veliki chotiri panno na bilinni temi a u zali Amur i Psiheya znachno menshogo rozmiru dlya drugogo 13 panno a same bokovi chastini plafonu zhivopisni panno nad dverima tak zvani desyudeporti ta kompoziciyi frizu z alegorichnimi zobrazhennyami chotiroh civilizacij starodavnogo svitu Indiyi Yegiptu Greciyi ta Rimu yaki rozmistili u chervonij vitalni nazvanij tak za kolir shpaler Takozh pracyuvav na zamovlennya moskovskih bagatiyiv vikonav religijni obrazi dlya kosteliv Bilorusi U 1890 roci stav chlenom Pivdennorosijskogo soyuzu hudozhnikiv brav aktivnu uchast u kulturnomu zhitti Kiyeva Tak u 1893 roci razom z Vladislavom Galimskim Yevgenom Vzheshem Yanom Stanislavskim ta I Ursin Zamarayevim zasnuvav Tovaristvo kiyivskih hudozhnikiv Brav uchast u chislennih vistavkah 11 U 1897 roci uvijshov do skladu Kiyivskogo tovaristva starozhitnostej i mistectv yake bulo reformovano z Tovaristva zaohochen mistectv 12 Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni vidavav svoyi risunki u listivkah iz zobrazhennyami propagandistskogo harakteru kotri zaklikali do nadannya dopomogi sim yam soldativ Jogo tvir Kiyiv Polshi buv agitacijnim plakatom u dni okupaciyi Polshi kotrij zaklikav do pozhertvuvan polskomu naselennyu Na pochatku I svitovoyi vijni jogo druzhina na toj chas ochevidno pomerla bo mayetok perejshov do spadkoyemciv Kotarbinskij priyizhdzhaye do Kiyeva j bilshe ne maye zmogi pokinuti jogo Bojovi diyi povnistyu unemozhlivlyuyut shlyah dodomu 13 a z mayetku v Kalsku nacionalizovano ta vivezeno 282 roboti Kotarbinskogo misceznahodzhennya yih narazi nevidome 14 15 Ostanni roki zhittya v materialnij skruti 9 proviv u Kiyevi de u goteli Praga znimav dvokimnatnij nomer Prote u 1919 roci tam stalo nebezpechno i hudozhnik prijnyav zaproshennya Emiliyi Lvivni Prahovoyi na toj moment vdovi A Prahova perebratisya do nih suchasna vulicya Desyatinna 14 nbsp Nadgrobok na Bajkovomu kladovishi KiyivPomer 4 veresnya 1921 roku Pohovanij na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi na pershij polskij dilyanci v novij chastini cvintarya mogila livoruch vid aleyi Galereya robit Redaguvati nbsp Shidna scena nbsp Gondola Venecijska serenada 1881 nbsp Kleopatra nbsp Mogila samogubcya nbsp Goplana Vodyana nimfa nbsp Selyanka nbsp Voskresinnya sina vdovi nbsp Yuna yegiptyanka nbsp Tanok nbsp Vechirnya tisha nbsp Divchina nbsp Strilba z luka nbsp Dvi rimlyanki nbsp SirotkiVshanuvannya pam yati RedaguvatiU Kiyevi isnuye vulicya Vilgelma Kotarbinskogo Asteroyid 275225 Kotarbinski nazvano v jogo pam yat https www wgsbn iau org files Bulletins V003 WGSBNBull V003 008 pdfPrimitki Redaguvati Nieborow Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1886 T VII S 40 pol S 40 Wiercinska J Kotarbinski Wilhelm 1849 1921 lub 1922 S 260 Pelihovska O Novoe o Vilgelme Kotarbinskom prizhiznennye publikacii i perepiska sovremennikov Mova ta istoriya Kiyiv 2021 Vip 467 s 17 Arhiv originalu za 26 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Tam samo s 17 18 accessdate vimagaye url dovidka Pelihovska O Vilgelm Kotarbinskij biografichni etyudi Mova ta Istoriya Kiyiv 2021 Vip 461 s 11 12 Arhiv originalu za 26 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Pelihovska O 29 listopada 2021 Rimskaya istoriya rannie proizvedeniya Kotarbinskogo zhurnal Antikvar vip 5 6 124 2021 s 5 ukr Arhiv originalu za 27 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Pelihovska O Novoe o Vilgelme Kotarbinskom prizhiznennye publikacii i perepiska sovremennikov Mova ta Istoriya Kiyiv 2021 Vip 467 s 21 Arhiv originalu za 26 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Ulyanovskij V Ot Sotvoreniya mira Antikvar Kiyiv Vip 5 6 124 2021 s 38 za posilannyam 32 angl Arhiv originalu za 26 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 a b Wiercinska J Kotarbinski Wilhelm 1849 1921 lub 1922 S 261 Pelihovska O 17 lipnya 2020 Vilgelm Kotarbinskij zhizn epoha sudba naslediya ukr Antikvar Arhiv originalu za 27 listopada 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 http www kolba in ua mistetstvo ya dlya usih ta ni dlya kogo vilgelm kotarbinskij html nedostupne posilannya z lipnya 2019 Dobriyan D M Uchast Vilgelma Kotarbinskogo v misteckih ob yednannyah ta hudozhnih vistavkah Kiyeva Arhiv originalu za 25 lyutogo 2015 Procitovano 25 lyutogo 2015 Pelihovska O Arhiv V A Kotarbinskogo v chastnyh kollekciyah i muzejnyh sobraniyah Antikvar Kiyiv Vip 5 6 124 2021 s 146 147 Arhiv originalu za 26 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Usava N Mastactva Ta yamni ca ka lek cyi Vi l ge l ma Ka tar bin ska ga www kimpress by bil Arhiv originalu za 26 grudnya 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Pelihovska O 17 lipnya 2020 Vilgelm Kotarbinskij zhizn epoha sudba naslediya ukr Antikvar Kiev 2020 Vyp 1 115 Arhiv originalu za 27 listopada 2021 Procitovano 27 grudnya 2021 Dzherela RedaguvatiVilgelm Oleksandrovich Kotarbinskij 1849 1921 Zhivopis i grafika z muzeyiv Ukrayini ta privatnih kolekcij Kiyeva Arhivovano 16 zhovtnya 2014 u Wayback Machine avtori uporyadniki M I Kruzhkova O Yu Marinina Kiyiv 2010 39 s Biblioteka ukrayinskogo mistectva Dobriyan D M Uchast Vilgelma Kotarbinskogo v misteckih ob yednannyah ta hudozhnih vistavkah Kiyeva Arhivovano 8 lyutogo 2017 u Wayback Machine Gileya naukovij visnik 2015 Vip 92 S 23 26 Drobotyuk M Vilgelm Oleksandrovich Kotarbinskij 1849 1921 S 334 346 Wiercinska J Kotarbinski Wilhelm 1849 1921 lub 1922 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1969 T XIV 2 zeszyt 61 161 320 s S 260 262 pol Nikolaj Prahov Stranicy proshlogo Kiev Izomuzgiz 1958 308 s Shestimirov A Cukanov P Mahov A Razgadannye kartiny Vilgelma Kotarbinskogo prilozhenie k zhurnalu Filokartiya Moskva 2016 60 s s il Savicka L Genij kotrij znav sho robit Vilgelm Kotarbinskij 1848 1921 albom za red M Drobotyuk Kiyiv Kiyivski propileyi 2014 S 33 Pelihovska O Vilgelm Kotarbinskij maloissledovannye stranicy zhizni i tvorchestva Arhivovano 26 grudnya 2021 u Wayback Machine Sbornik Spec vypusk Mova ta Istoriya 2021 471 ISSN 2409 2088 Sto lat pamieci Svit i svitlo Vilgelma Kotarbinskogo Red Oleksandra Pelihovska Arhivovano 27 listopada 2021 u Wayback Machine Spec vypusk Antikvar 2021 5 6 124 ISSN 2222 436X Posilannya RedaguvatiMetrichnij zapis pro narodzhennya Vilgelma Kotarbinskogo Arhivovano 5 veresnya 2014 u Wayback Machine Polskie Towarzystwo Genealogiczne pol V O Katarbinskij nekrolog Visti Kiyivskogo gubvikonkomu 1921 230 475 6 veresnya S 3 Vilgelm Kotarbinskij Odin iz soboryan Arhivovano 28 kvitnya 2015 u Wayback Machine Antikvar N 86 14 zhovtnya 2014 ros Kiyivski shedevri Vilgelma Kotarbinskogo Arhivovano 4 veresnya 2021 u Wayback Machine Vechirnij Kiyiv 4 veresnya 2021 Osipchuk I Kartinu bulo prodano za 600 tisyach dolariv Jogo polotna populyarni u ninishnoyi burzhuaziyi istorik pro divovizhnu dolyu hudozhnika Kotarbinskogo Arhivovano 31 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Fakti 31 zhovtnya 2021 Aliide Naylor Kotarbinski the search for a new Ukrainian identity in an old Polish artist Arhivovano 3 listopada 2021 u Wayback Machine The Tribune Nov 2 2021 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kotarbinskij Vilgelm Oleksandrovich amp oldid 40745810