www.wikidata.uk-ua.nina.az

Костянтин Вацлав Поклонський Костянтин Вацлав Водзґір Поклонський герба Слєповрон пол Konstanty Wacław Wodzgir Pokłoński

Костянтин Вацлав Поклонський

Костянтин Вацлав Водзґір-Поклонський герба Слєповрон (пол. Konstanty Wacław Wodzgir-Pokłoński; початок XVII ст. — 1662) — могилівський шляхтич, ротмістр ВКЛ, «полковник білоруський».

Герб Поклонских «Слєповрон»

Біографія ред.

Син Юрія (Єжи) Поклонського, походив із руської православної, але спольщеної шляхти Пінського повіту, що на Берестейщині. У першій половині XVII століття, вірогідно, певний час служив у польного гетьмана литовського Януша Радзивілла. На думку російського дослідника Кирила Кочегарова, через шлюб родичів Поклонський міг перебувати у родинній спорідненості з українським шляхтичем Іваном Виговським. У 1640-ві роки, мабуть, і раніше, був членом й одним із лідерів Могилівського православного братства, «приятелем» Йосипа Кононовича-Горбацького, коад'ютора Мстиславської, Оршанської та Могилівської єпархій.

Участь у православній громаді ред.

Упродовж першої половини XVII століття вищезгадане православне братство активно домагалося повернення могилівського Спаського собору та монастиря при нім, що раніше відійшли до унійної церкви. В січні 1650 року, після переговорів з делегацією київського митрополита, король Ян Казимир задовольнив їхні вимоги й видав універсал про повернення православним низки храмів та монастирів, зокрема і Спаської церкви з приналежними володіннями. Офіційна церемонія передачі відбулася 2 (12) травня за участі судових чиновників (возних). Цього дня, після завершення богослужіння, вчиненого греко-католицьким духовенством, на середину церкви вийшов Костянтин Поклонський, котрий зачитав королівський привілей владиці Кононовичу-Горбацькому, січневий універсал та особистий лист від короля приходу. Дана обставина засвідчує про фактичне лідерство шляхтича у могилівському братстві й дружніх взаєминах з новим єпископом, можливо, він брав участь в обранні владики.

1653 року голова могилівського православного братства Костянтин Поклонський, диякон Спаського монастиря Антоній Ласицький, бурмістр Кузьма Маркевич та райця Євсевій Шашкевич постали відповідачами перед королівським судом. Причиною позову стало протистояння візиту до Могильова смоленського унійного єпископа Андрія Кваснинського-Злотого, який намагався повернути храм «належному власнику», тобто греко-католикам. Православні зустріли владику натовпом, навіть погрожували його вбити; тому довелося втікати й шукати заступництва у королівської влади. Для розгляду цих подій до міста спрямували комісарів із Вільні: кустоша Юрія Беллазора й скарбника Яна Владислава Невельського, але братчики відмовилися підпорядковуватися указу.

Пізніше, але того ж 1653 року, Костянтин Вацлав Поклонський очолив могилівських братчиків у конфлікті навколо «переправи» через Дніпро. Королівська влада вирішила побудувати нову переправу з метою, як стверджувалося, швидшого та вільнішого транспортування на протилежний берег річки. Це позбавляло членів братства чималих прибутків, й очікувано викликало їхнє невдоволення. Упродовж декількох днів у Спаському соборі «під приводом богослужінь» йшло обговорення економічного становища, що склалося. Зрештою, вирішили знищити переправу. 11 (21) липня декілька сотень озброєних міщан на чолі з Поклонським та дияконом Антонієм Ласицьким напали на переправу, ледь не забивши обслуговувачів, й порубали її на шматки сокирами та бердишами. Не зупинившись на цьому, натовп на зворотному шляху пройшов повз двір урядових комісарів, насміхаючись та ображаючи не лише тих, але й королівську владу. Як наслідок, декретом від 3 (13) жовтня 1653 Поклонський та інші керівники братства були викликані до асесорського суду при королівському дворі. Позов вручили 10 (20) листопада, коли братчики в черговий раз засідали в Спаському соборі «у пана Поклонського».

Напевно, Поклонський не залишився осторонь і від конфлікту підданих Могилівської економії з її керівником, підстаростою Станіславом Яном Сшедзінським, якого перші звинувачували у зловживаннях й незаконних поборах. Розгляд скарг на Сшедзінського в березні 1653 року доручили тим же урядовим комісарам — Невельському й Беллазору, але вони не надто квапилися їхати в Могильов, чим викликали дорікання Яна Казимира, котрий остерігався «подальших бунтів». Зрештою, монарх Речі Посполитої назначив замість Сшедзінського нового економа — литовського кухмістра Миколая Петровського й доручив йому справу. Втім, король підозрював, що могилівські селяни скаржаться не стільки через власні потреби, а скільки підбурені кимось; на думку Кирила Кочегарова, це натяк на Костятина Поклонського. І справді, конфлікт між новим керівником Могилівської економії Петровським з одного боку, та шляхтичем з його прихильниками з іншого, продовжив тривати.

Московсько-польська війна ред.

Наприкінці 1653 року в Могильові та його околицях склалася напружена ситуація, яка проявлялася у невдоволенні різних соціальних груп королівською владою: деякі війтівства опинилися на межі бунту чи повстали, міська громада в особі православного братства також вступила на шлях протистояння уряду, хоча залишається невідомим, наскільки пов'язаними були обидві течії. В умовах конфронтації з владою Речі Посполитої Костянтин Вацлав Поклонський почав шукати підтримки серед українських козаків, звернувшись до Івана Виговського. Вже на початку січня 1654 року генеральний писар Війська Запорозького у листі московському боярину Василю Бутурліну згадував Поклонського, свого свояка («повинной» в оригіналі, вірогідно від польського «powinny»), «людину благочестивої віри» у Могильові, що «бажає бути під високою рукою великого государя». На рубежі травня-червня 1654 року на терени Великого князівства Литовського рушили російські війська. В червні Поклонський підняв у рідному місті бунт, але невдовзі втік на Попову Гору, де почав збирати людей. Дана місцевість розташовувалася у межах Стародубського полку, тобто перебувала під владою українського гетьмана Богдана Хмельницького.

Наміри Поклонського змінили тон керівника Могилівської економії Петровського, який писав йому, але без відповіді. Так само в серпні 1654 до шляхтича з листом звернувся Януш Радзивілл, який обурювався нечуваністю зради, й, пропонуючи гарантії безпеки та заступництво, закликав повернутися до Великого князівства Литовського. Утім, було вже запізно: 5 червня 1654 Костянтин Вацлав Поклонський разом із 14-ма прихильниками й слугами перейшов на московський бік. Російський посланець при Богдані Хмельницькому, стряпчий Тимофій Спасителєв мав намір відправити шляхтича безпосередньо до царя, але Іван Золоторенко віднісся до перебіжчика дещо скептично і спершу скерував до українського гетьмана.

З деталей зустрічі відомо тільки те, що Хмельницький прийняв його і 22 липня випровадив до царя. У листі Олексію Михайловичу гетьман описував його як православного шляхтича, що «багато потерпів від супостат наших», й рекомендував прийняти якомога ласкавіше, вказуючи руській шляхті ВКЛ приклад, який варто наслідувати. На початку серпня Поклонський у супроводі 3 шляхтичів і 4 міщан отримав аудієнцію в царському таборі під Смоленськом. Олексій Михайлович зустрів його незвичайно привітно, надав звання «полковника білоруського», обдарував 100 рублів монетою та соболями, й підтвердив права на маєтності, що належали йому на праві власності. Були обдаровані і його люди. Водночас він одержав дозвіл на формування полку за козацьким зразком для вербування «шляхти й всіляких служилих людей», а так само й право на призначення командирів на власний розсуд.

Українська і російська сторона по-різному гляділи на Поклонського. Хмельницький, котрий знав шляхтича і те, що він певний час жив в Україні, сподівався, що той надалі перебуватиме у тісному зв'язку з козаками й намовлятиме міста ВКЛ підпорядковуватися гетьманській адміністрації. Москва, вірогідно, ставила за мету знайти альтернативу козакам як союзникам в Білій Русі.

Костянтин Поклонський по зустрічі з російським монархом спільно з Михайлом Воєйковим, стрільцями і юртовськими татарами подався під Могильов. Йому випало завдання встановити контакти з міщанами й схилити їх до здачі. У листах до могилівського сотника Йосипа Бушака Костянтин прохав того переконати жителів, аби вони прийняли царське підданство, проте посередника ледве не вбили. Довколишня шляхта і частина міщан залишалася вірними Речі Посполитій, проте інша частина міщан і плебс були готові відкрити вхід. Поклонський дбав і про свій підрозділ, станом на 11 серпня у ньому налічувалося до тисячі піших могилівських, чавуських і радомльських селян, озброєних бердишами, рогатинами й пищалями, була й сотня вершників. З такими силами Поклонський розмістився за три милі від міста й почав перемовини з оборонцями. Військо Поклонського перейшло на бік армії ВКЛ під час облоги Могильова.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Rachuba, 1982.
  2. ↑ Кочегаров, 2016, с. 61.
  3. Кочегаров, 2016, с. 57.
  4. ↑ Кочегаров, 2016, с. 58.
  5. Кочегаров, 2016, с. 59.
  6. Кочегаров, 2016, с. 60.
  7. Таирова-Яковлева, 2017, с. 191.
  8. Кочегаров, 2016, с. 62.
  9. ↑ Таирова-Яковлева, 2017, с. 191-192.
  10. Таирова-Яковлева, 2017, с. 192.
  11. ↑ Латышонак, 2009, с. 239.
  12. Латышонак, 2009, с. 238.
  13. . Історична правда. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 6 вересня 2020. 

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kostyantin Vaclav Vodzgir Poklonskij gerba Slyepovron pol Konstanty Waclaw Wodzgir Poklonski pochatok XVII st 1662 mogilivskij shlyahtich rotmistr VKL polkovnik biloruskij Gerb Poklonskih Slyepovron Zmist 1 Biografiya 1 1 Uchast u pravoslavnij gromadi 1 2 Moskovsko polska vijna 2 Div takozh 3 Primitki 4 DzherelaBiografiya red Sin Yuriya Yezhi Poklonskogo pohodiv iz ruskoyi pravoslavnoyi ale spolshenoyi shlyahti Pinskogo povitu sho na Berestejshini 1 U pershij polovini XVII stolittya virogidno pevnij chas sluzhiv u polnogo getmana litovskogo Yanusha Radzivilla Na dumku rosijskogo doslidnika Kirila Kochegarova cherez shlyub rodichiv Poklonskij mig perebuvati u rodinnij sporidnenosti z ukrayinskim shlyahtichem Ivanom Vigovskim 2 U 1640 vi roki mabut i ranishe buv chlenom j odnim iz lideriv Mogilivskogo pravoslavnogo bratstva priyatelem Josipa Kononovicha Gorbackogo koad yutora Mstislavskoyi Orshanskoyi ta Mogilivskoyi yeparhij Uchast u pravoslavnij gromadi red Uprodovzh pershoyi polovini XVII stolittya vishezgadane pravoslavne bratstvo aktivno domagalosya povernennya mogilivskogo Spaskogo soboru ta monastirya pri nim sho ranishe vidijshli do unijnoyi cerkvi V sichni 1650 roku pislya peregovoriv z delegaciyeyu kiyivskogo mitropolita korol Yan Kazimir zadovolniv yihni vimogi j vidav universal pro povernennya pravoslavnim nizki hramiv ta monastiriv zokrema i Spaskoyi cerkvi z prinalezhnimi volodinnyami Oficijna ceremoniya peredachi vidbulasya 2 12 travnya za uchasti sudovih chinovnikiv voznih Cogo dnya pislya zavershennya bogosluzhinnya vchinenogo greko katolickim duhovenstvom na seredinu cerkvi vijshov Kostyantin Poklonskij kotrij zachitav korolivskij privilej vladici Kononovichu Gorbackomu sichnevij universal ta osobistij list vid korolya prihodu Dana obstavina zasvidchuye pro faktichne liderstvo shlyahticha u mogilivskomu bratstvi j druzhnih vzayeminah z novim yepiskopom mozhlivo vin brav uchast v obranni vladiki 3 1653 roku golova mogilivskogo pravoslavnogo bratstva Kostyantin Poklonskij diyakon Spaskogo monastirya Antonij Lasickij burmistr Kuzma Markevich ta rajcya Yevsevij Shashkevich postali vidpovidachami pered korolivskim sudom Prichinoyu pozovu stalo protistoyannya vizitu do Mogilova smolenskogo unijnogo yepiskopa Andriya Kvasninskogo Zlotogo yakij namagavsya povernuti hram nalezhnomu vlasniku tobto greko katolikam Pravoslavni zustrili vladiku natovpom navit pogrozhuvali jogo vbiti tomu dovelosya vtikati j shukati zastupnictva u korolivskoyi vladi Dlya rozglyadu cih podij do mista spryamuvali komisariv iz Vilni kustosha Yuriya Bellazora j skarbnika Yana Vladislava Nevelskogo ale bratchiki vidmovilisya pidporyadkovuvatisya ukazu 4 Piznishe ale togo zh 1653 roku Kostyantin Vaclav Poklonskij ocholiv mogilivskih bratchikiv u konflikti navkolo perepravi cherez Dnipro Korolivska vlada virishila pobuduvati novu perepravu z metoyu yak stverdzhuvalosya shvidshogo ta vilnishogo transportuvannya na protilezhnij bereg richki Ce pozbavlyalo chleniv bratstva chimalih pributkiv j ochikuvano viklikalo yihnye nevdovolennya Uprodovzh dekilkoh dniv u Spaskomu sobori pid privodom bogosluzhin jshlo obgovorennya ekonomichnogo stanovisha sho sklalosya Zreshtoyu virishili znishiti perepravu 11 21 lipnya dekilka soten ozbroyenih mishan na choli z Poklonskim ta diyakonom Antoniyem Lasickim napali na perepravu led ne zabivshi obslugovuvachiv j porubali yiyi na shmatki sokirami ta berdishami Ne zupinivshis na comu natovp na zvorotnomu shlyahu projshov povz dvir uryadovih komisariv nasmihayuchis ta obrazhayuchi ne lishe tih ale j korolivsku vladu Yak naslidok dekretom vid 3 13 zhovtnya 1653 Poklonskij ta inshi kerivniki bratstva buli viklikani do asesorskogo sudu pri korolivskomu dvori Pozov vruchili 10 20 listopada koli bratchiki v chergovij raz zasidali v Spaskomu sobori u pana Poklonskogo 4 Napevno Poklonskij ne zalishivsya ostoron i vid konfliktu piddanih Mogilivskoyi ekonomiyi z yiyi kerivnikom pidstarostoyu Stanislavom Yanom Sshedzinskim yakogo pershi zvinuvachuvali u zlovzhivannyah j nezakonnih poborah Rozglyad skarg na Sshedzinskogo v berezni 1653 roku doruchili tim zhe uryadovim komisaram Nevelskomu j Bellazoru ale voni ne nadto kvapilisya yihati v Mogilov chim viklikali dorikannya Yana Kazimira kotrij osterigavsya podalshih buntiv 5 Zreshtoyu monarh Rechi Pospolitoyi naznachiv zamist Sshedzinskogo novogo ekonoma litovskogo kuhmistra Mikolaya Petrovskogo j doruchiv jomu spravu Vtim korol pidozryuvav sho mogilivski selyani skarzhatsya ne stilki cherez vlasni potrebi a skilki pidbureni kimos na dumku Kirila Kochegarova ce natyak na Kostyatina Poklonskogo I spravdi konflikt mizh novim kerivnikom Mogilivskoyi ekonomiyi Petrovskim z odnogo boku ta shlyahtichem z jogo prihilnikami z inshogo prodovzhiv trivati 6 Moskovsko polska vijna red Naprikinci 1653 roku v Mogilovi ta jogo okolicyah sklalasya napruzhena situaciya yaka proyavlyalasya u nevdovolenni riznih socialnih grup korolivskoyu vladoyu deyaki vijtivstva opinilisya na mezhi buntu chi povstali miska gromada v osobi pravoslavnogo bratstva takozh vstupila na shlyah protistoyannya uryadu hocha zalishayetsya nevidomim naskilki pov yazanimi buli obidvi techiyi V umovah konfrontaciyi z vladoyu Rechi Pospolitoyi Kostyantin Vaclav Poklonskij pochav shukati pidtrimki sered ukrayinskih kozakiv zvernuvshis do Ivana Vigovskogo Vzhe na pochatku sichnya 1654 roku generalnij pisar Vijska Zaporozkogo u listi moskovskomu boyarinu Vasilyu Buturlinu zgaduvav Poklonskogo svogo svoyaka povinnoj v originali virogidno vid polskogo powinny lyudinu blagochestivoyi viri u Mogilovi sho bazhaye buti pid visokoyu rukoyu velikogo gosudarya 7 Na rubezhi travnya chervnya 1654 roku na tereni Velikogo knyazivstva Litovskogo rushili rosijski vijska V chervni Poklonskij pidnyav u ridnomu misti bunt ale nevdovzi vtik na Popovu Goru de pochav zbirati lyudej Dana miscevist roztashovuvalasya u mezhah Starodubskogo polku tobto perebuvala pid vladoyu ukrayinskogo getmana Bogdana Hmelnickogo 2 1 Namiri Poklonskogo zminili ton kerivnika Mogilivskoyi ekonomiyi Petrovskogo yakij pisav jomu ale bez vidpovidi Tak samo v serpni 1654 do shlyahticha z listom zvernuvsya Yanush Radzivill yakij oburyuvavsya nechuvanistyu zradi j proponuyuchi garantiyi bezpeki ta zastupnictvo zaklikav povernutisya do Velikogo knyazivstva Litovskogo 8 Utim bulo vzhe zapizno 5 chervnya 1654 Kostyantin Vaclav Poklonskij razom iz 14 ma prihilnikami j slugami perejshov na moskovskij bik Rosijskij poslanec pri Bogdani Hmelnickomu stryapchij Timofij Spasitelyev mav namir vidpraviti shlyahticha bezposeredno do carya ale Ivan Zolotorenko vidnissya do perebizhchika desho skeptichno i spershu skeruvav do ukrayinskogo getmana 9 Z detalej zustrichi vidomo tilki te sho Hmelnickij prijnyav jogo i 22 lipnya viprovadiv do carya U listi Oleksiyu Mihajlovichu getman opisuvav jogo yak pravoslavnogo shlyahticha sho bagato poterpiv vid supostat nashih j rekomenduvav prijnyati yakomoga laskavishe vkazuyuchi ruskij shlyahti VKL priklad yakij varto nasliduvati Na pochatku serpnya Poklonskij u suprovodi 3 shlyahtichiv i 4 mishan otrimav audiyenciyu v carskomu tabori pid Smolenskom Oleksij Mihajlovich zustriv jogo nezvichajno privitno nadav zvannya polkovnika biloruskogo obdaruvav 100 rubliv monetoyu ta sobolyami j pidtverdiv prava na mayetnosti sho nalezhali jomu na pravi vlasnosti 1 10 Buli obdarovani i jogo lyudi Vodnochas vin oderzhav dozvil na formuvannya polku za kozackim zrazkom dlya verbuvannya shlyahti j vsilyakih sluzhilih lyudej a tak samo j pravo na priznachennya komandiriv na vlasnij rozsud 11 Ukrayinska i rosijska storona po riznomu glyadili na Poklonskogo Hmelnickij kotrij znav shlyahticha i te sho vin pevnij chas zhiv v Ukrayini spodivavsya sho toj nadali perebuvatime u tisnomu zv yazku z kozakami j namovlyatime mista VKL pidporyadkovuvatisya getmanskij administraciyi Moskva virogidno stavila za metu znajti alternativu kozakam yak soyuznikam v Bilij Rusi 9 12 Kostyantin Poklonskij po zustrichi z rosijskim monarhom spilno z Mihajlom Voyejkovim strilcyami i yurtovskimi tatarami podavsya pid Mogilov Jomu vipalo zavdannya vstanoviti kontakti z mishanami j shiliti yih do zdachi U listah do mogilivskogo sotnika Josipa Bushaka Kostyantin prohav togo perekonati zhiteliv abi voni prijnyali carske piddanstvo prote poserednika ledve ne vbili Dovkolishnya shlyahta i chastina mishan zalishalasya virnimi Rechi Pospolitij prote insha chastina mishan i plebs buli gotovi vidkriti vhid Poklonskij dbav i pro svij pidrozdil stanom na 11 serpnya u nomu nalichuvalosya do tisyachi pishih mogilivskih chavuskih i radomlskih selyan ozbroyenih berdishami rogatinami j pishalyami bula j sotnya vershnikiv Z takimi silami Poklonskij rozmistivsya za tri mili vid mista j pochav peremovini z oboroncyami 11 Vijsko Poklonskogo perejshlo na bik armiyi VKL pid chas oblogi Mogilova 13 Div takozh red Lukash YelskijPrimitki red a b v Rachuba 1982 a b Kochegarov 2016 s 61 Kochegarov 2016 s 57 a b Kochegarov 2016 s 58 Kochegarov 2016 s 59 Kochegarov 2016 s 60 Tairova Yakovleva 2017 s 191 Kochegarov 2016 s 62 a b Tairova Yakovleva 2017 s 191 192 Tairova Yakovleva 2017 s 192 a b Latyshonak 2009 s 239 Latyshonak 2009 s 238 Ukrayinsko biloruski vijni Chastina 2 Hmelnickij b ye u vidpovid Istorichna pravda Arhiv originalu za 13 serpnya 2020 Procitovano 6 veresnya 2020 Dzherela red Poklonskij Kost Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XI Literi Pere Po S 1414 1000 ekz Rachuba A Poklonski Wodzgir Poklonski Konstanty Waclaw Polski slownik biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz 1982 T XXVII S 234 235 Kochegarov K A Konstantin Poklonskij i sobytiya v Mogilyove nakanune russko polskoj vojny 1654 1667 g Drevnyaya Rus Voprosy medievistiki 2016 1 63 S 56 63 ISSN 2071 9574 Arhivovano z dzherela 14 lipnya 2020 Procitovano 18 bereznya 2020 Latyshonak Aleg Nacyyanalnasc Belarus nav red A Pashkevich Vilnyus Instytut belarusistyki Belaruskae gistarychnae tavarystva 2009 558 s ISBN 978 83 60456 06 4 Tairova Yakovleva Tatyana Inkorporaciya Rossiya i Ukraina posle Pereyaslavskoj rady 1654 1658 Kiev OOO Izdatelstvo KLIO 2017 320 s ISBN 978 617 7023 55 4 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kostyantin Vaclav Poklonskij amp oldid 40206537