Бутурлін Василь Васильович (рік народження невідомий — 31 грудня 1655, Київ, за іншими відомостями Москва) — військовий діяч, дипломат Московського царства, походив з давнього боярського роду Бутурліних.
| Бутурлін Василь Васильович Бутурлин Василий Васильевич | |
| 1653 — 1655 | |
|---|---|
| Попередник: | Унковський Григорій |
| Спадкоємець: | Тяпкін Василь Михайлович |
| Народження: | невідомо Московське царство |
| Смерть: | 31 грудня 1655 Київ або Москва |
| Причина смерті: | самогубство |
| Рід: | Бутурліни |
| Шлюб: | Anastasiya Volkonskayad |
| Діти: | Ivan Buturlind |
Життєпис Редагувати
Служив при Московському дворі стольником, а згодом окольничим. У січні 1654 року очолив московське посольство в Україні, яке від імені московського царя Олексія Михайловича уклало з українським козацтвом, очолюваним Богданом Хмельницьким, угоду про спільні дії проти Польщі. Зумів наполягти на тому, щоб угода скріплювалася церковною присягою лише з боку козаків, що легітимізувало майбутні порушення угоди московським двором. За виконану місію був щедро нагороджений царем.
Похід до Галичини Редагувати
Після укладення Переяславської угоди очолював московські війська, вислані на допомогу українському козацтву, і Бутурлін керував ними у переможній битві з поляками при Городку 18 вересня 1655. Втім, Хмельницький і Бутурлін не змогли розвинути цей ранній успіх. Облога Львова закінчилась невдачею — місто взяти не вдалося. Через два тижні під Озерною та Тернополем Хмельницький і Бутурлін зазнали поразки від кримського хана, союзника Яна Казимира. Після цього козацько-московські війська повернулись на Наддніпрянщину.
Смерть Бутурліна Редагувати
Дізнавшись у Києві, що цар Олексій Михайлович не пробачить невдачу львівського походу й має намір відрубати йому голову, боярин 31 грудня 1655 року отруївся.
За свідченням історика Михайла Грушевського, Олексій Михайлович закидав Бутурліну «три зради»: отримання хабарів від обложених міст і замків, пограбування зайнятих міст з наступним їх залишенням і договір із кримським ханом.
Вшанування пам'яті Редагувати
До 300-річчя Переяславської ради у 1954 році іменем Василя Бутурліна назвали вулицю у Львові. У 1991 році вулицю перейменували на пошану родини гуцульських різьбярів Шкрібляків.
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 8 листопада 2015.
- Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 9. Кн. 2. — К., 1997. — С. 1131.
Література Редагувати
- В. І. Сергійчук. Бутурлін Василь // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Коваленко Сергій. Іван Богун — український Дон Кіхот. — К.: Стікс, 2011.
Посилання Редагувати
- В. М. Горобець. Бутурлін Василь Васильович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 417. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Ігор Мельник. Облога Львова 1655 року // Zbruch, 08.11.2015 [ 18 листопада 2015 у Wayback Machine.]