Ортокоронавіруси, або лат. Orthocoronavirinae — підродина вірусів з родини коронавірусів, що об'єднує оболонкові плеоморфні позитивно спрямовані одноланцюгові РНК-віруси, що спричиняють широкий спектр захворювань різної тяжкості в людей і тварин. У більшості випадків коронавірусні інфекції перебігають у легкій формі, проте в XXI столітті відбулися спалахи тяжких захворювань, що їх спричиняють бетакоронавіруси — MERS-CoV і SARS-CoV. З кінця 2019 року йде спалах коронавірусної хвороби 2019, яку спричиняє новий бетакоронавірус SARS-CoV-2 (2019-nCoV) з цієї родини.
| Orthocoronavirinae | |
|---|---|
| Трансмісійна електронна мікрофотографія коронавірусу птахів | |
| Ілюстрація коронавірусу | |
| Класифікація вірусів | |
| (без рангу): | Віруси (Virus) |
| Реалм: | Riboviria |
| Тип: | incertae sedis |
| Ряд: | Nidovirales |
| Родина: | Коронавіруси (Coronaviridae) |
| Підродина: | Orthocoronavirinae |
| Роди | |
| |
| Синоніми | |
| |
| Вікісховище: Orthocoronavirinae, Coronavirus |
Коронавірус (англ. Coronavirus) — колишня назва роду цих вірусів, яку ICTV[en] скасував 2009 року. На заміну з'явився Coronavirinae, що був перейменований у Orthocoronavirinae.
Будова віріона Редагувати
Діаметр різних вірусів — 80-220 нм. Вони оточені поверхневими булавоподібними виступами завдовжки 12—24 нм і нагадують фігуру сонячної корони. Виступи розташовані удвічі рідше, ніж шипики на поверхні вірусу грипу, легко відламуються при зберіганні та очищенні вірусу, руйнуються бромелайном і трипсином.
У серцевині віріона розрізняють центральне тіло та матрикс. Центральне тіло являє собою центральний нуклеокапсид діаметром 14—16 нм, утворений нитками діаметром 9 нм. Матрикс розташований між нуклеокапсидом та ліпопротеїдною оболонкою. Віруси розмножуються в цитоплазмі інфікованих клітин. У довкіллі ці віруси нестійкі, руйнуються при температурі 56 °С приблизно за 10–15 хв. Деякі різновиди передаються від людини до людини повітряно-крапельним шляхом за тісного контакту.
Геном Редагувати
Геном представлений одноланцюговою лінійною РНК, завдовжки 27—32 тисячі нуклеотидів (молекулярна маса 5×106 — 7×106, коефіцієнт седиментації 60—70S). При нагріванні РНК дисоціює на фрагменти з коефіцієнтом седиментації 35S та 4S. РНК містить до 70 аденінових основ у поліаденіновій послідовності на 3’-кінці. Геном коронавірусів має позитивну полярність.
Хімічний склад Редагувати
До складу віріона входять РНК, білки, ліпіди, вуглеводи. Ліпіди розташовані у складі ліпопротеїдної мембрани, вуглеводи — у складі глікопротеїдів.
Білки Редагувати
Виділяють 4 групи білків, необхідні для побудови вірусної частинки: білок «шипа» (S, від англ. spike), нуклеокапсидний білок (N, від англ. nucleocapsid), мембранний білок (M, від англ. membrane), білок суперкапсиду (E, від англ. envelope).
Коронавіруси людини мають спільний антиген з коронавірусами тварин (великої рогатої худоби, мишей, свиней), за винятком вірусу інфекційного бронхіту курей та деяких інших.
Класифікація Редагувати
До 2009 року представників підродини об'єднували в рід Coronavirus, але в 2009 році систематику коронавірусів переглянули: рід Coronavirus розділили на 3 (Alphacoronavirus, Betacoronavirus, Gammacoronavirus), об'єднаних у підродину Coronavirinae, яку 2018-го перейменували в Orthocoronavirinae.
Міжнародний комітет з таксономії вірусів (ICTV) станом на травень 2016 року виділяє в підродині 4 роди:
- Рід Alphacoronavirus (11 видів)
- Рід Betacoronavirus (9 видів)
- Рід Gammacoronavirus (2 види)
- Рід Deltacoronavirus (8 видів)
Коронавіруси людини Редагувати
Станом на березень 2020, відомі такі види коронавірусних інфекцій людини:
- Human coronavirus 229E[en] (HCoV-229E);
- Коронавірус людини OC43 (HCoV-OC43)
- SARS-CoV (2002-nCoV), спричинює тяжкий гострий респіраторний синдром (ТГРС, англ. Severe acute respiratory syndrome, SARS)
- Human coronavirus NL63[en] (HCoV-NL63, New Haven coronavirus)
- Коронавірус людини HKU1 (HCoV-HKU1, 2005-nCoV)
- Middle East respiratory syndrome-related coronavirus (MERS-CoV, 2012-nCoV або HCoV-EMC), спричинює близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром (БКРС, англ. Middle East respiratory syndrome, MERS, «верблюжий грип»)
- Severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV-2, 2019-nCoV), спричинює коронавірусну хворобу 2019 (англ. Coronavirus disease 2019, COVID-19)
Фізико-хімічні та фізичні властивості Редагувати
Коефіцієнт седиментації вірусів 390S.
Плавуча щільність у хлориді цезію — 1,18 г/см3, плавуча щільність нуклеокапсида — 1,31 г/см3. Вірус чутливий до ефіру та детергентів, нестійкий до pH 3,0, прогрівання до температури 56 °C, УФ-променів.
Стратегія реплікації цитоплазматичного типу Редагувати
- Прикріплення вірусного білка S до рецепторів хазяїна, що опосередковує ендоцитоз вірусу в клітину хазяїна.
- Злиття вірусної мембрани з мембраною ендосоми, ssРНК (+) викидається в цитоплазму.
- Синтез та протеолітичне розщеплення реплікази поліпротеїну.
- Реплікація відбувається у вірусних фабриках, dsРНК геном синтезується з ssРНК (+).
- Геном dsРНК транскрибується/реплікується, тим самим забезпечуючи утворення геномів мРНК/нова ssРНК(+).
- Синтез структурних білків кодованих субгеномною мРНК.
- Збірка і брунькування на мембрані ендоплазматичного ретикулуму, проміжного компартменту та комплексу Ґольджі.
- Випуск нових віріонів.
Біологічні властивості Редагувати
Коронавіруси інфікують птахів і багатьох ссавців, спричиняють коронавірусну інфекцію. Основними мішенями вірусу є дихальні шляхи, травна система і нервові тканини, водночас часто страждають печінка, нирки, серце й очі. Також коронавіруси уражають епітеліальні клітини та макрофаги. У природі коронавіруси мають значно ширше коло господарів, ніж очікувалось у лабораторних умовах. Тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS) спричинює особливий коронавірус, який, як вважають, перейшов до людей від іншого виду тварин. Передача відбувається фекально-оральним, повітряно-крапельним механізмами, переносники — невідомі.
Попри те, що коронавіруси можуть взаємодіяти з численними клітинними рецепторами, для розвитку інфекції необхідна специфічна взаємодія. Залежно від рецепторів, які використовує вірус, їх поділяють на 3 групи. Поширення коронавірусів, радше за все, є повсюдним, оскільки в кожній країні, де проводять серологічні та вірусологічні дослідження, було знайдено докази зараження коронавірусами. Вірус є чутливим до поверхнево-активних речовин (детергентів), зокрема до дипальмітоїлецитину в організмі людини, який визначається наявністю в його молекулі вуглеводневих радикалів жирних кислот і фосфатної й холінової груп, які утворюють пару, що складається з неполярної гідрофобної й полярної гідрофільної частин.
Коронавірусні інфекції мають сезонний характер і поширюються здебільшого в осінньо-зимовий період. Джерелом інфекції є хвора людина, механізм передачі — повітряно-крапельний. Захворювання висококонтагіозне.
Коронавіруси спричиняють у людей респіраторні ураження по типу застуди; найхарактернішими проявами є нежить, зазвичай без підвищення температури, окрім випадку ТГРС та БКРС, який спричинює ендемічну тяжку гостру респіраторну інфекцію і створив надзвичайну ситуацію у системі охорони здоров'я низки країн Аравійського півострова і навколишніх регіонів. 2015 року нетривалий спалах БКРС навіть зафіксували у жителів Південної Кореї.
У січні 2020 року в Китаї виявлено новий коронавірус SARS-CoV-2, який спричинює гостру респіраторну хворобу, що наразі поширився за межі Китаю й переріс у Пандемію.
Див. також Редагувати
Коментарі Редагувати
- Плеоморфний — має більш ніж одну форму або стадію спор у життєвому циклі.
Примітки Редагувати
- Virus Taxonomy: 2018 Release (html). International Committee on Taxonomy of Viruses (ICTV) (англ.). October 2018. оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 25 січня 2019.
- . talk.ictvonline.org. International Committee on Taxonomy of Viruses (ICTV). Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 7 березня 2020.
- talk.ictvonline.org. International Committee on Taxonomy of Viruses (ICTV). ICTV Taxonomy history: Orthocoronavirinae Пропущений або порожній
|title=(довідка). Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 березня 2020. - Schoeman, Dewald; Fielding, Burtram C. (2019). Coronavirus envelope protein: current knowledge. Virology Journal 16 (1). ISSN 1743-422X. doi:10.1186/s12985-019-1182-0.
- ICTV Taxonomy History for Coronavirus [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайті ICTV(англ.).
- Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 6 березня 2020.
Посилання Редагувати
- Коронавірусна інфекція [ 25 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)