Корнеліс де Вос (нід. Cornelis de Vos; 1584, Гюлст — 1651, Антверпен) — художник з Південних Нідерландів доби бароко.
| Корнеліс де Вос | |
|---|---|
| нід. Cornelis de Vos | |
|
| |
| Корнеліс де Вос, офорт ван Дейка | |
| При народженні | нід. Cornelis de Vos |
| Народження | 1584 Гюлст, Зеландія, Нідерланди |
| Смерть | 9 травня 1651 |
| Антверпен | |
| Національність | фламандець |
| Країна | Південні (Іспанські) Нідерланди |
| Жанр | побутовий жанр, портрет, релігійна і алегорична композиція |
| Навчання | учень Девіда Реміуса, антверпенська майстерня П. П. Рубенса |
| Діяльність | художник, рисувальник |
| Напрямок | фламандське бароко |
| Роки творчості | 1599—1650 |
| Вплив | Пітер Пауль Рубенс |
| Член | Антверпенська гільдія святого Луки[d] |
| Твори | релігійна і алегорична композиція, побутовий жанр, портрет |
| Брати, сестри | Paul de Vosd і Margareta Snydersd |
| | |
| Корнеліс де Вос у Вікісховищі |
Життєпис, ранні роки Редагувати
Народився в містечку Гюлст. В родині батьків було чотири сина і одна донька. Про ранні роки художника відомостей практично не збережено. 1596 року батьки перебрались на житло до міста Антверпен. Батько пристроїв трьох власних синів, Пауля, Яна і 15-річного Корнеліса, в крамнцю і майстерню майстра золотильщика Девіда Реміуса (1559—1616). За планом батька, Корнеліс мав стати комерсантом з продажу картин і декоративних творів. Другорядним художником-декоратором був і сам Девід Реміус, художні здібності котрого у Амстердамі (де було чимало обдарованих художників) оцінювали низько. У Корнеліса виявились художні здібності і той почав опановувати технологію олійного живопису.
1608 року його рахували як вільного художника. Лише через одинадцять років він стане деканом гільдії св. Луки. За цей період від виробився у непоганого знавця олійного живопису з мінімумом знань барокового художника. Але мав точну руку, твердий малюнок і робив досить схожі портрети.
Співпраця з майстернею Рубенса Редагувати
Художній центр Антверпена розділився на дві філії — один залишався у гільдії св. Луки, другий сформувався у майстерні Рубенса, коли той оселився у місті, отримавши право від іспанських ерцгерцогів бути придворним художником при проживанні у Антверпені.
Найкращих художніх митців мимоволі акумулювала саме майстерня Рубенса, позаяк керівник майстерні мав знання античності і сучасного мистецтва, а також виробився у авторитетного носія стиля бароко. В художньому житті Фландрії давно розпочався відхід від стиля пізнього маньєризму. Якісні зміни на панівну барокову стилістику відбулися саме за початком праці в Антверпені П. П. Рубенса. Через його майстерню пішла більшість важливих замовлень, що розглядались як державні завдання.
Хворобливий, але талановитий Рубенс, просто не встигав виконувати замови. У нагоді стало створення великої майстерні, куди потрапила більшість обдарованих митців, котрі працювала тоді у Антверпені. Серед них були художники-анімалісти, майстри перспективи і архітектури, портретисти, майстри натюрмортів. До їх кола потрапив і Корнеліс де Вос.
Недостатньо освічений, Корнеліс де Вос почав навчатися на практиці. Він настільки призвичаївся працювати в стилістиці керівника майстерні, що його твори було легко приймати за твори П. П. Рубенса. Часто у власних творах він імітував і стиль, і композиції Рубенса, роблячи лише власні інтерпретації чужих робіт і міняючи деталі. Для продукції майстерні П. П. Рубенса це було непогано, особливо при створенні численних декоративних творів на тимчасових тріумфальних арках чи декоративно-міфологічних картин. Рубенс обмежувався створенням ескізів, виконання готових творів перекладалося на Франса Снейдерса (майстра натюрмортів), Антоніса ван Дейка (портретиста більш майстерного за самого Рубенса), художників Абрахама Діпенбека (1596—1675) і Корнеліса де Воса, художня манера котрих була надзвичайно близька до манери самого Рубенса пізнього періоду творчості…
Пишна силістика творів Рубенса не підходила до низки сюжетів первісного християнства, котрі створював Корнеліс де Вос. Так, донька фараона не могла носити коштовний одяг фламандської пані, а бідняк, що не мав грошей на посаг трьох власних доньок (в атласних сукнях і коштовному мереживі), не мешкав в палацовому приміщені. Менше невідповідностей було лише в релігійних образах Корнеліса де Воса, котрі вн подавав по театральному пишно, але з побутових позицій і з реалістичними деталями.
Помітно невдалим було і розтринькування Корнелісом де Восом монументальності і декоративності манери рубенсової майстерні на побутові дрібниці («Гра в карти», «Куртизанка в наметі вояків-офіцерів», «Діоген шукає на ринку справжню і чесну людину»)
Портретист Редагувати
Добропорядним і точним художником, що забував про маячню і художню рубенсову майстерню, ставав Корнеліс де Вос, коли працював над портретами. Тут ні до чого ставала і художня манера самого Рубенса. Не дивно, що його рахували серед найкращих художників-портретистів, що працювали в Антверпені. У портретному жанрі він поступався обдарованістю хіба що двом-трьом нідерландським майстрам серед свої сучасників. Це мимоволі визнавав і сам П. П. Рубенс, що передавав навіть власні замови на портрети — Корнелісу де Восу…
Неповний перелік творів Редагувати
- «Аполлон і Дафна»
- «Народження Венери»
- «Тріумф Вакха»
- «Св. Миколай з Барі потайки дає гроші на посаг донькам бідняка»
- «Донька фараона знайшла в кошику маля Мойсея»
- «Перший принос Христа у храм» (Стрітення).
- «Діоген шукає на ринку справжню і чесну людину»
- «Куртизанка в наметі вояків-офіцерів»
- «Гра в карти»
- «Гітарист»
- «Портрет художника Франса Франкена з дружиною Елізабет Мертенс»
- «Елізабет Векеманс дівчинкою»
- «Невідома пані з донькою»
- «Родинний портрет Корнеліса де Воса з автопортретом»
Галерея обраних творів Редагувати
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Гос. Эрмитаж, каталог № 2, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1981, с. 43
- Van der Stighelen K., De portretten van Cornelis de Vos (1584/5-1651): een kritische catalogus, Brussel, Verhandelingen van de Koninklijke Academie voor Wetenschappen, Letteren en Schone Kunsten van België, 1990.
- Koslow S., Frans Snyders. Stilleven-en dierenschilder 1579—1657, Antwerpen, Mercatorfonds, 1995.
- Alpers S., The decoration of the Torre de la Parada, Londen, Phaidon, 1997.
- Van der Stighelen K. e.a., Portret van Jan Vekemans: Cornelis de Vos, Brussel, Koning Boudewijnstichting, 2006.
Посилання Редагувати
- Фос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.