Колібрі чубатий

? Колібрі чубатий
Чубатий колібрі (схили гори Дьяблотен, Домініка)
Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes) Родина: Колібрієві (Trochilidae) Підродина: Колібрині (Trochilinae) Триба: Trochilini Рід: Чубатий колібрі (Orthorhyncus) Lacépède, 1799 Вид: Колібрі чубатий
Біноміальна назва
Orthorhyncus cristatus (Linnaeus, 1758)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Trochilus cristatus Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Orthorhyncus cristatus Віківиди: Orthorhyncus cristatus ITIS: 555083 МСОП: 22687164 NCBI: 111988 Fossilworks: 371961

Колі́брі чубатий (Orthorhyncus cristatus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає на Пуерто-Рико та на Малих Антильських островах.

Опис

Чубатий колібрі

Довжина птахів становить 8-9,5 см, самці важать 4 г, самиці 3,5 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла тьмяно-бронзово-зелена або оливково-зелена з металевим відблиском. На голові помітний зелений чуб, пера на ньому мають матевалево зелені або яскраво-синьо-зелені кінчики. Нижня частина тіла чорнувата. Хвіст чорний, округлої форми. Дзьоб прямий, короткий, чорний, довжиною 7,5-10 мм.

У самців верхня частина голови і верхня частина тіла у них бронзово-зелені з металевим відблиском, чуб на голові у них відсутній. Нижня частина тіла у них світло-сіра. Хвіст чорний, округлої форми, чотири крайні стернових пера мають широкі білувато-сірі кінчики. Дзьоб прямий, короткий, чорний, довжиною 9-12 мм.. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиці, однак пера на голові у них мають коричнюватий відтінок.

У самців підвиду O. c. exilis чуб повністю зелений або дещо синьо-зелений на кінчику. У самців підвиду O. c. ornatus кінчик чуба контрастно синій. У самців підвиду O. c. cristatus чуб золотисто-зелений або смарагдово-зелений, на кінці фіолетовий. Самці підвиду O. c. emigrans є схожі на представників номінативного підвиду, однак чуб у них більш фіолетовий, а горло блідо-сіре. Самиці різних підвидів дещо різняться за відтінком нижньої частини тіла.

Таксономія

Чубатий колібрі був описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у 1758 році, в десятому виданні його праці «Systema Naturae» під назвою Trochilus cristatus. Лінней опирався на більш ранній опис, зроблений англійським натуралістом Джорджем Едвардсом у 1743 році в праці «A Natural History of Uncommon Birds». Пізніше чубатий колібрі був переведений до монотипового роду Orthorhyncus, введеного французьким натуралістом Бернаром де ла Вілєм де Ласепедом у 1799 році. Типовою місцевістю чубатого колібрі є острів Барбадос.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

• O. c. exilis (Gmelin, JF, 1788) — від Пуерто-Рико через Малі Антильські острови до Сент-Люсії;
• O. c. ornatus Gould, 1861 — острів Сент-Вінсент;
• O. c. cristatus (Linnaeus, 1758) — острів Барбадос;
• O. c. emigrans Lawrence, 1877 — Гренада і Гренадини.

Поширення і екологія

Чубаті колібрі мешкають на Карибах, бродячі птахи спостерігалися на півдні Флориди. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісів, на узліссях, у вторинних заростях, на плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 500 м над рівнем моря, у липні-серпні трапляються на більшій висоті. Живляться нектаром квітучих чагарників з родів Lantana і Euphorbia, ліан і дерев, зокрема з родів Capparis, Hibiscus, Bauhinia, Tabebuia і Delonix. Птахи шукають нектар в усіх ярусах лісу, однак віддають перевагу підліску. Також вони доповнють свій раціон дрібними безхребетними, яких збирають з рослинності або ловлять в польоті.

Гніздо і яйця чубатого колібрі (MHNT)

Чубаті колібрі гніздяться протягом всього року, переважно з березня по червень. Гніздо чашоподібне, встелюється м'якими рослинними волокнами, зовні покривається шматочками листя, лишайниками, мохом і корою, розміщується серед тонких гілочок чагарника або серед ліан, на висоті від 1 до 3 м над землею. В кладці 2 білих яйця розміром 11,6×8,2 мм. Інкубаційний період триває 17-19 днів. Пташенята покидають гніздо через 19-21 день після вилуплення. Вони стають повністю самостійними через 3-4 тижні, а набувають статевої зрілості у віці 2 років.

Чубатий колібрі є першим зареєстрованим видом птахів, який став жертвою хижих павуків з ряду Amblypygi, однак невідомо, чи павук спіймав живого птаха, оскільки він був найдений вже мертвим. Також ці птахи іноді стають жертвами анолісів Anolis stratulus^[en]. Чубаті колібрі нападають не лише на інших колібрі. однак і на інших птахів, рептилій і комах, що не конкурують з ними, що може призвести до локального скорочення біорізноманіття.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Orthorhyncus cristatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Wolf, Larry L. (1975). Female territoriality in the purple-throated carib. The Auk 92 (3): 511–522. JSTOR 4084604. doi:10.2307/4084604. 
4. Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 121. 
5. Edwards, George (1743). The crested humming bird. A Natural History of Uncommon Birds. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 37, Plate 37. 
6. Lacépède, Bernard Germain de (1799). Tableau des sous-classes, divisions, sous-division, ordres et genres des oiseux. Discours d'ouverture et de clôture du cours d'histoire naturelle (фр.). Paris: Plassan. с. 9. 
7. Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 29. 
8. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022. 
9. Lovette, Irby J.; Seutin, Gilles; Ricklefs, Robert E.; Bermingham, Eldredge (1999). The assembly of an island fauna by natural invasion: sources and temporal patterns in the avian colonization of Barbados. Biological Invasions 1 (1): 33–41. doi:10.1023/A:1010090414598. 
10. Pulich, Warren M. (1968). The occurrence of the crested hummingbird, Orthorhyncus cristatus exilis, in the United States. The Auk 85 (2): 322. JSTOR 4083596. doi:10.2307/4083596. 
11. Madden, Hannah; Zanten, Ambrosius van (February 2020). Monitoring of terrestrial avifauna in six habitats on St. Eustatius, Caribbean Netherlands, 2009–2017. Caribbean Journal of Science 50 (1): 23–36. ISSN 0008-6452. doi:10.18475/cjos.v50i1.a4. 
12. Shepherdson, Joseph P. (2018). Observations of territorial behavior of the Antillean Crested Hummingbird (Orthorhyncus cristatus) on St. Eustatius. Journal of Caribbean Ornithology (англ.) 31: 48–50. ISSN 1544-4953. 
13. Bond, James (1941). Nidification of the Birds of Dominica, B. W. I.. The Auk 58 (3): 364–375. JSTOR 4078955. doi:10.2307/4078955. 
14. Savage, T. (1928). II.–A Diary of the nesting of Microlyssa exilis, the crested humming-bird of Montserrat, West Indies. Ibis 70 (1): 13–16. doi:10.1111/j.1474-919X.1928.tb08706.x. 
15. Cokendolpher, James C.; Owen, Jennifer L. (September 2006). Tailless whipscorpion (Phrynus longipes) feeds on Antillean crested hummingbird (Orthorhyncus cristatus). Wilson Journal of Ornithology 118 (3): 422–423. doi:10.1676/05-062.1. 
16. Boal, Clint (2008). Observations of an Antillean crested hummingbird (Orthorhyncus cristatus) attacking saddled anoles (Anolis stratulus). Journal of Caribbean Ornithology 21 (1): 48–49. 
17. Howes, Alison; Nally, Ralph Mac; Loyn, Richard; Kath, Jarrod; Bowen, Michiala; McAlpine, Clive; Maron, Martine (2014). Foraging guild perturbations and ecological homogenization driven by a despotic native bird species. Ibis 156 (2): 341–354. doi:10.1111/ibi.12136.