Колянчук Олександр Миколайович (2 квітня 1932, с. Вілька Тернівська, Холмський повіт, Люблінське воєводство, Польська Республіка — 7 травня 2023, м. Перемишль, Підкарпатське воєводство, Польща) — провідний український діяч в Польщі, віце-президент Південно-Східного Наукового Інституту в Перемишлі (з 1998 р.), доктор філософії в галузі історії (2001), доктор honoris causa (2013), інженер с.-г.
Олександр Колянчук | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народився | 2 квітня 1932 Вілька Тернівська, Ґміна Вербиця, Холмський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща | ||||||||
Помер | 7 травня 2023 (91 рік) Перемишль, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща | ||||||||
Поховання | Головний цвинтар у Перемишліd | ||||||||
Країна | Польща | ||||||||
Національність | українець Україна | ||||||||
Діяльність | історик, публіцист, інженер-агроном, radio editor | ||||||||
Галузь | історія, радіо, видавнича справа, сільське господарство і радіомовлення | ||||||||
Науковий ступінь | докторський ступінь | ||||||||
У шлюбі з | Лідія Колянчук | ||||||||
Нагороди | |
Становлення ред.
Народився на Холмщині в родині селян; мати — Анастасія Колянчук (Пащук), батько — Микола Колянчук. У 1947 р., під час Акції «Вісла», переселені на північні землі Польщі.
У 1956 р. закінчив Вищу аграрну школу в Ольштині, здобувши науковий ступінь магістр-інженер. Понад 40 років працював у мережі сільськогосподарських кооперативів і в системі с.-г. освіти, зокрема інспектором рільничих шкіл, ін.:
- 1974–78 — заст. директора Центру розвитку сільського господарства в Ольштинському повіті;
- 1985–93 — генеральний директор Центру розвитку сільського господарства в Сєрадзському повіті;
- 1983–87 — за сумісництвом член Ради освіти при Міністрі рільництва Польщі, співробітник низки с.-г. журналів.
Ведучий україномовних радіопередач в Ольштині — член редколегії, відповідальний редактор на радіо (1958–76).
Причетний до організації мережі пунктів навчання української мови.
Батько двох дітей.
Громадська праця ред.
Долучився до створення — заступник голови воєводської управи в Ольштині (1959–65), відтак член головної управи Українського суспільно-культурного товариства Польщі (1971–73).
Член Головної ради Об'єднання Українців у Польщі в 1996—2001 роках.
Довголітній дописувач до українських періодичних видань в Польщі, зокрема газети «Наше Слово».
Наукова діяльність ред.
У 1966—1989 роках — автор близько сотні праць польською мовою щодо сільського господарства, зокрема — укладач освітянських матеріалів, конспектів, як-от ABC wykwalifikowanego rolnika. Konspekt 350 pytań i odpowiedzi (Косьцежин, 1988)
На початку 1990-х присвятив себе дослідженням історії спільних українсько-польських взаємин початку ХХ ст., публіцистиці українською та польською мовами — автор півтора десятка книг та брошур, півсотні наукових статей, укладач близько сотні біограм українських військових та культуриних діячів, автор півсотні науково-популярних дописів.
Своє ім'я історика започаткував унікальним вкладом у обізнаність про військові меморіали 1920-1930-х років та масові поховання інтернованих в Польщі бійців Армії УНР в кількадесяти містах, опікою над ними, а також — виданням довідників з раніше невідомими відомостями про численний генералітет Українських визвольних змагань та кількатисячний склад учасників спільних польсько-українських змагань 1920 року.
Захистив наукову ступінь у Національному університеті «Львівська політехніка» за монографією Українська військова еміграція в Польщі 1920—1939 рр.
У 2013 році проголошений почесним докторем (Doctor honoris causa) Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки.
Крайні видані книги — «Umarli, aby zmartwychwstała Ukraina»: miejsca pamięci Ukraińców — uczestników walk niepodległościowych w latach 1917—1921 w Polsce (2015, Перемишль, 256 с.), За нашу і вашу свободу. Учасники українських визвольних змагань 1917—1921 рр.: Місця пам'яті в Польщі. Довідник (за ред. С. Золотаря, 2018, Дрогобич, 288 с.), Ukraińscy emigranci polityczni w życiu naukowym, kulturalnym, społecznym i gospodarczym II RP (red. Stanisław Stępień, 2018, Przemyśl, 389 s.).
Дружина ред.
Дружина — Лідія Колянчук (з дому Євусяк — Трембач) — лікар-офтальмолог, громадська діячка, меценат; у 1998—2001 — голова Українського лікарського товариства в Польщі, член правління Світової Федерації Українських Лікарських Товариств.
Нагороди та відзнаки ред.
- Державні нагороди України:
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007).
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (22 серпня 2016) — «за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань та з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
- Державні нагороди Польщі:
- Офіцерський Хрест Ордену Відродження Польщі (2015);
- Лицарський Хрест Ордену Відродження Польщі (1985);
- Золотий Хрест Заслуги (1972);
- Срібний Хрест Заслуги (1959);
- Медаль 40-річчя Польської Народної Республіки (1984).
- Церковні нагороди:
- Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня Православної Церкви України (2020);
- Медаль Св. Священномученика Максима Горлицького Перемишльсько-Горлицької єпархії Польської православної церкви (2022);
- Медаль Святих Кирила і Методія Перемишльсько-Варшавської митрополії УГКЦ в Польщі (2022).
- Відомчі та громадські відзнаки:
- Нагрудний знак «Знак пошани» Міністерства оборони України (2017).
- Почесна відзнака Львівської обласної ради «100-річчя від дня проголошення Західно-Української Народної Республіки» (2018)
- Подяка Посольства України в Республіці Польща (2007);
- Почесна грамота Світового конґресу українців «за вагомий внесок у розвиток українського суспільногожиття у Польщі» (2017).
- Відзнака Українського наукового товариства в Польщі (2019);
- Почесна грамота Українського суспільно-культурного товариства Польщі (1978).
- Наукові відзнаки:
- Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка в номінації «Освіта» (2021).
- «Сторож пам'яті» — спеціальна почесна відзнака Українського військово-історичного товариства у Польщі (2019).
- Почесна золота відзнака польського Науково-технічного товариства інженерів і техніків сільського господарства (1984);
- Почесна відзнака Ольштинської технічно-сільськогосподарської академії (1979);
- Пам'ятна медаль Міністра освіти і виховання Польщі «з нагоди запровадження реформи системи національної освіти» (1978);
- Почесне членство педагогічної ради Лідзбарсько-Вармінського с-г технікуму (1976);
- Диплом визнання органу Міністерства сільського господарства Польщі (1977).
- Почесні звання:
- Заслужений діяч культури Польщі;
- Заслужений працівник сільського господарства Польщі (1970).
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- Nauka Polska
- . esu.com.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2016.
- . "NAD BUHOM i NARWOJU". Архів оригіналу за 13 квітня 2016.
- . Nasze Slowo (pl-PL). Архів оригіналу за 16 квітня 2016.
- . Наше слово (pl-PL). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
- . Наше слово (укр.). 27 травня 2020. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
- Зимомря М., І. Добрянський, І. Зимомря (2013). Покликаний джерелами Історії.Др. Олександр Колянчук. Кіровоград-Ужгород-Перемишль-Дрогобич: Посвіт. с. 90. ISBN 978-966-2763-94-2.
- Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
- . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 25 квітня 2016.
- . Наше слово (укр.). 22 серпня 2020. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
- . Nasze Slowo (pl-PL). 2 лютого 2017. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.
- . Інформаційне агентство «Вголос». 9 листопада 2018. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
- Перемишль: перша міжнародна конференція про історію українців та їхніх сусідів. Наше слово (pl-PL). Процитовано 19 травня 2019.
- (укр.). Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
- Перемишль: перша міжнародна конференція про історію українців та їхніх сусідів. Наше слово (pl-PL). Процитовано 13 серпня 2019.