Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Козі́вка — село Великогаївської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області, України. До 2015 року центр Козівківської сільської ради. Від вересня 2015 року, ввійшло у склад Великогаївської сільської громади. До Козівки приєднано хутір Боднарка. На хуторі Боднарка є джерело сірчаної води.
| село Козівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Великогаївська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1458 |
| Населення | 686 |
| Територія | 1.240 км² |
| Густота населення | 637.1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47745 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д.Координати: 49°23′49″ пн. ш. 25°47′56″ сх. д. / 49.39694° пн. ш. 25.79889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 317 м |
| Водойми | Сороцька |
| Відстань до обласного центру | 25 км |
| Відстань до районного центру | 25 км |
| Найближча залізнична станція | Прошова |
| Відстань до залізничної станції | 8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47745, с. Козівка |
| Сільський голова | Саламандра Тетяна Любомирівна |
| Карта | |
Козівка | |
Козівка | |
| Мапа | |
| Козівка у Вікісховищі |
Розташоване на річці Сороцька.
Населення — 686 осіб (2015).
Географія ред.
Козівка знаходиться в центральній частині Тернопільського району. Відстань до обласного і районного центру Тернополя - 25 км. До найближчої залізничної станції Прошова — 8 км. Найближче сільське поселення — Сороцьке. Також Козівка межує з такими селами як Магдалівка, Грабовець і Скоморохи.
Село розташоване на Подільській височині. Територія є переважно рівниною. Тільки в поодиноких місцях спостерігаються такі форми рельєфу як горби та долини. Через Козівку протікає річка Сорока, яка ділить село практично на дві рівні частини.
Клімат Козівки є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 3 °C у січні до +21 °C у липні. Середньорічна кількість опадів становить 470—550 мм.
Ґрунти ред.
У Козівці поширені ясно-сірі і сірі лісові ґрунти. Вони сформувалися на лесах і лесоподібних суглинках під лісовою рослинністю. Гумусовий горизонт у них незначний і майже безструктурний, уміст гумусу невеликий (1,3-1,8 %). Ці ґрунти мають кислу реакцію, і тому для підвищення їхньої родючості необхідне вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив.
Розораність території села становить приблизно 70 %. Цей показник є одним із найвищих по всій Україні. В середньому кожне домашнє господарство має у своєму користуванні до 1,5-2 га землі. Проте більше як половина родючих ґрунтів села перебуває у тимчасовій власності середніх підприємців. Село виробляє велику кількість березового соку.
Історія ред.
Первісне поселення вперше згадується у письмових джерелах за 1458 р. під назвою Лозівка.
За переказами давнє поселення знаходилось у Яру, який називали Бендери, на південь від теперішньої Козівки. Під час татарських нападів поселення було зруйноване, а люди, що врятувалися, переселились поблизу р. Сороки, береги якої вкривали розкішні густі лози. Саме з цим пов'язують первісну назву села — Лозівка. Згодом у цих місцях почали розводити кіз і, напевно, через це село змінило свою назву на теперішню.
23 листопада 1918 р. польський відділ під командою полковника Ч. Рибінського, сформований в Одесі, перейшов кордон під Сатановим і направився до Тернополя. Він складався з 22 офіцерів і 700 жовнірів. Полковник ЗУНР Дмитро Вітовський вислав назустріч січовиків, які 27 листопада під с. Козівка оточили польський загін і взяли у полон. Решта групи, яка залишилася в Микулинцях склала зброю. Полонених відвезли до Тернополя.
В селі було створено військову організацію «Стшелєц», члени якої жорстоко били тих українців, які носили вишиті сорочки. Було організовано й інші польські товариства («Школа Людова», «Кулко Рольніче»).
Осередок ОУН в селі було створено в 1939 р. Його очолювали Поляк Михайло, Гурин Йосип та Петрик Іван.
Виробничі функції села ред.
Колгосп в Козівці було створено в 1945 р.
У селі діє фермерське господарство «Дідик 2012», яке спеціалізується на:
- вирощуванні зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур
- вирощуванні овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів
- змішане сільське господарство: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості
- оптовій торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Населення ред.
На даний час у селі проживає 686 осіб. У національному складі населення села українцям належить 99,6 %, 0,4 % становлять грузини. Як і в більшості сіл в Україні у Козівці є від'ємним природний приріст та висока смертність . Також відбувається переселення молоді села у міста, через що відбувається як зменшення жителів у селі так і старіння нації. Тому за останнє десятиліття у селі кількість жителів зменшилась на 100 осіб. У статево-віковій структурі населення в селі понад 57 % становлять жінки, а чоловіки — 43 %.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 786 осіб.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,75 % |
| польська | 0,13 % |
| російська | 0,13 % |
Релігія ред.
Є церква святого Миколая Чудотворця (1888, кам'яна) Священиком є декан Великобірківський отець Василь Брегін, капличка (1991).
Пам'ятки ред.
Збереглася козацька могила, встановлений пам'ятний хрест на честь скасування панщини, споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), Степанові Бандері (1992, скульптор Б. Григоренко, перший на Тернопільщині).
Соціальна сфера ред.
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.
Першу школу в селі відкрили у 1850 р. Навчання велося українською мовою і навчав дітей лише один вчитель. В 1894 р. було добудовано ще одну класну кімнату та закріплено ще одного вчителя. Управителями школи були поляки (Лібасовський, Роговський, Чесніковський, Рутка), а вчителями українці (Пастушенко, Паливода, Горошко, Федишин, Завадович, Петровський, Гриценівна (Грицина). Хоч школа офіційно була з українською мовою навчання, проте уже в 1 класі діти вчилися за польським букварем.
Ще з часів панської Польщі залишилося 2 фільварки: один з них належав Мохнацькому, а другий — Созанському.
Перед ІІ світовою війною в селі було майже 500 господарств та проживало 2500 мешканців, у тому числі 85 поляків і 46 євреїв.
Відомі люди ред.
Уродженці ред.
- Володимир Снітинський (*1948) — ректор Львівського національного аграрного університету, Заслужений діяч науки і техніки України(1997), доктор біологічних наук (1989), академік НААНУ
- Білинський Йосип — український громадський діяч, меценат
- громадський діяч, меценат І. Дацик
- педагог і громадський діяч Євген Рій ,
- співак Й. Сагаль.
Персоналії ред.
- 1-й землевпорядник — В. Литвин (1995—1998 рр.)
Топоніміка унікальних урочищ та населених пунктів Козівки ред.
Жителі села ділять Козівку умовно на 5 районів: західна частина села носить назву «Баба», центральна частина — «Центр», північно-східна частина села називається «Радчий кут», а східна частина села має назву «хутір Боднарка». Південна частина села називається «Заріка», через те, що річка Сорока яка протікає через село ділить його практично на дві рівні частини — північну та південну. Тому південну частину Козівки, яка знаходиться по лівий берег Сороки жителі села назвали Заріка.
Примітки ред.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література ред.
- В. Уніят. Козівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 127.
- Енциклопедія української діяспори / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія, Азія, Африка. — ISBN 978-5-7702-1069-9.-С.44
- http://pshenica.4sg.com.ua/?f=255547 [ 9 Травня 2016 у Wayback Machine.]
- Сайт села [ 18 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]