Коза́цьке ( вимовафайл) — село в Україні, центр Козацької сільської ради Конотопського району Сумської області. Населення — 1 959 чоловік. Село — центр сільської ради, до складу якої також входять села Вовчик, Новомутин, Щекинське. Населення становить 1 959 осіб. Розташоване за 23 км від райцентру.
| село Козацьке | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Район | Конотопський |
| Рада | Козацька сільська рада |
| Облікова картка | Козацьке |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1667 |
| Населення | 1959 |
| Поштовий індекс | 41644 |
| Телефонний код | +380 5447 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°18′07″ пн. ш. 33°30′43″ сх. д. / 51.30194° пн. ш. 33.51194° сх. д.Координати: 51°18′07″ пн. ш. 33°30′43″ сх. д. / 51.30194° пн. ш. 33.51194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 138 м |
| Відстань до районного центру | 23 км |
| Найближча залізнична станція | Грузьке |
| Відстань до залізничної станції | 15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41644, с. Козацьке, вул. 40-річчя Перемоги, 3 |
| Сільський голова | Сліпухіна Любов Миколаївна |
| Карта | |
Козацьке | |
Козацьке | |
| Мапа | |
Назва Редагувати
Серед старожилів і жителів села ходить багато легенд про походження його назви. Згідно з однією, село заснували двоє поселенців — відставний отаман Свєчкін і козак Дубровін. Раніше село так і називалося Свєчкіна Діброва. За іншою версією, назва села виникла від того, що раніше в цих краях ріс дубовий ліс (діброва), і коли тут оселились козаки, то місцевість стали називати Козацькою Дібровою.
Географія Редагувати
Село Козацьке розташоване неподалік від витоків річки Канава Нова Косова. До села примикає великий лісовий масив урочище Мутинський Бір. На відстані до 1 км розташовані села Бочечки та Щекинське. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1914.
Історія Редагувати
Село відоме з 1667 року, проте наявність городища на території Козацького свідчить, що перщі поселення на території села ще до монголо-татарського нашестя.
17 червня 1672 року на території сучасного села Козацьке, у Козацькій діброві на Козацькій раді, було обрано гетьманом лівобережної України Івана Самойловича (1672–1677), який прийняв і підписав з Московською державою «Конотопські статті».
Село для поселенців було дуже привабливим. Через нього йшли торгові шляхи Ніжин-Конотоп-Кролевець, Кролевець-Ромни, поруч пролягав кордон України з Росією. Тут була багата цілинна земля, озера, болота, за 9 км протікала повноводна річка Сейм, водилася риба, дичина. Завдяки цьому поселення швидко розширювалося.
У кінці XVII століття Петро І передав гетьману Мазепі землі, що були навколо Путивля. Після переходу І. Мазепи на бік Карла XII, вони перейшли у володіння Меншикова. Поступове закріпачення селян, яке почалося у російській державі, сягнуло і її окраїн. Жителі села працювали на поміщика спочатку 1-2 дні, а потім 2-5 днів на тиждень.
З 1783 року, після повного закріпачення лівобережних поселенців, посилилась експлуатація селян, які відповіли на це бунтом. Селяни спалили маєток, убили поміщика І. С. Барятинського й з усім своїм скарбом виїхали на вільні землі Катеринославщини. В Козацькому залишилися лише старі, хворі та каліки. Намісник пана привіз кріпаків з інших маєтків. Крім кріпаків, у селі проживали солдати, які після ліквідації путивльського рубежу отримали тут земельний наділ.
У першій половині XIX століття поблизу Козацького побудовано Бочечківський і Вовчиківський цукрові заводи, на яких працювали мешканці села.
До реформи 1861 року землі і кріпаки села Козацького належали графу Львову, князям Курдюмову та Барятинському, які мали 4,5 тис. десятин землі. Були тут маєтки і дрібних поміщиків. Після 1861 року поміщицькі маєтки поступово перетворювалися на економії.
За даними на 1862 рік у власницькому селі Козацьке (Свєчкіна Дуброва, Бочки) Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2309 осіб (1148 чоловіків та 1161 жінка), налічувалось 292 дворових господарства, існувала православна церква, 3 цукрових заводи.
Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Козацьке (Свєчкіне), центрі Казачанської волості, мешкало 4175 осіб, налічувалось 632 дворових господарства, існували православна церква, школа, лавка та 42 вітряних млини.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6432 осіб (3125 чоловічої статі та 3307 — жіночої), з яких 6385 — православної віри.
Після революції в колишніх поміщицьких садибах організовувалися перші комуни «Козачанська», «Красненська» і перша в повіті комсомольська комуна «Перемога». У 1930 році в селі організовано два колгоспи: ім. К. Ворошилова та «Перемога». На той час у Козацькому вже було радіо, видавалася сільська газета, серед селян проводилася велика культурно-масова робота. Уродженцем села був білоруський радянський та партійний діяч Воронцов Олексій Іванович.
1991 року було збудовано нове приміщення школи на 300 місць. Тоді ж мешканці села проголосували за відновлення державної самостійності України.
Епідемія коронавірусу Редагувати
Станом на 3 квітня 2020 року село було одним із епіцентрів епідемії коронавірусу у Сумській області. 13 осіб було інфіковано COVID-19.
За словами в.о. директора Сумського лабораторного центру Володимир Збаражський станом на 3 квітня із 37 інфікованих в області третина немає жодних симптомів хвороби.
Сьогодення Редагувати
На сучасному етапі має розвинуту інфраструктуру завдяки ТОВ А/Ф «Козацька», — голова асоціації Віктор Григорович Гала.
В селі є красива і велика школа, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, будинок культури, бібліотека, парки, сад, магазини, сучасні господарства. У день села, 28 липня 2019 року, у Козацькому Бочечківської ОТГ запрацював новий фонтан. Він став частиною відкритого центру дозвілля молоді з футбольним полем зі штучним покриттям, дитячим майданчиком та зоною відпочинку, повідомили у пресслужбі Конотопської РДА
Примітки Редагувати
- рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1734)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-96)
- Кожен третій, інфікований COVID-19 на Сумщині, не має симптомів [ 4 Квітня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 4 квітня 2020
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 28 березня 2007.
Джерела Редагувати
- Історія міст та сіл України (рос.) [ 3 Січня 2011 у Wayback Machine.]
- Погода в селі [ 19 Грудня 2011 у Wayback Machine.]