www.wikidata.uk-ua.nina.az

Клінічний урок у Сальпетрієрі фр Une leçon clinique à la Salpêtrière груповий портрет написаний художником Андре Бруйє f

Клінічний урок у Сальпетрієрі

«Клінічний урок у Сальпетрієрі» (фр. Une leçon clinique à la Salpêtrière) — груповий портрет, написаний художником Андре Бруйє[fr] (1857—1914), один із найвідоміших в історії медицини. На ньому зображено невролога Жан-Мартена Шарко під час клінічної демонстрації групі ординаторів. Багатьох із його учнів легко впізнати; один з них — Жорж Жиль де ла Туретт, лікар, який описав синдром Туретта.

Клінічний урок у Сальпетрієрі
фр. Une leçon clinique à la Salpêtrière
Творець: André Brouilletd
Час створення: 1887
Висота: 290±1 см
Ширина: 430±1 см
Техніка: олійний живопис
Жанр: груповий портрет
Зберігається: Університет Париж-Декарт
Музей: Fonds national d'art contemporaind
 Клінічний урок у Сальпетрієрі у Вікісховищі

Картина висить у коридорі університету Декарта в Парижі.

Історія Редагувати

Андре Бруйє

Картина являє собою велике полотно розміром 290 х 430 см, завдяки чому фігури мають майже натуральну величину. Колірна гама — яскрава та контрастна. Художник написав картину в тридцятирічному віці, на основі ескізів, зроблених із тридцяти осіб. Картина є традиційним на той час груповим портретом кількох вчених, об'єднаних спільною справою. Виставлена вперше в Салоні мистецтва 1 травня 1887 року, вона отримала доброзичливі відгуки. Згодом картину придбала за 3000 франків французька Академія вишуканих мистецтв.

Бруйє — учень відомого академічного художника Жана-Леона Жерома, чиї картини (наприклад, «Фріна перед ареопагом» (1861)) стали настільки популярними в копіях, що створювалося враження, ніби їх «намалювали для того, щоб потім скопіювати».

Опис Редагувати

Електротерапевтичний пристрій, винахід вчителя Шарко Гійома Дюшена (1806—1875)

На картині зображено сцену сучасної художнику наукової демонстрації, заснованої на реальному житті: видатний французький невролог Жан-Мартен Шарко (1825—1893) читає клінічну лекцію в лікарні Сальпетрієр у Парижі. Зображена на картині аудиторія в Сальпетрієрі, в якій проводилися лекції та клінічні демонстрації, більше не існує.

На задній стіні лекційного залу міститься велика картина анатома і художника-медика Поля Ріше[en], на якій відтворено істеричну позу, зафіксовану на одній із численних фотографій, з тих, що робилися в Сальпетрієрі. Картина ця, що називається «Periode de contortions» («Судомний період»), зображує «жінку в конвульсивному і дугоподібному положенні», яке називалося опістотонус або «класична поза істерики».

Ф. Морлок (2007, с. 133) помічає разючий і драматичний збіг у тому, що «1878 року Ріше відтворив позу в [своєму] малюнку за фотографією… [і] тепер, 1887 року… істерика відтворює в житті позу з малюнка».

Праворуч від Шарко на столі лежать «молоточок для перевірки рефлексів і те, що можна розпізнати як електротерапевтичний пристрій Дюшена».

Персонажі картини Редагувати

За винятком чотирьох чоловік ліворуч від Шарко, персонажі розташовані двома концентричними дугами: внутрішнє коло, в якому зображено «шістнадцять із його нинішніх і колишніх помічників лікаря [стоять] за старшинством у зворотному порядку», і зовнішнє коло, що зображує «старше покоління [лікарів-колег] … разом із філософами, письменниками та друзями Шарко».

Синьйоре (1983, с. 689) і Гарріс (2005, p. 471) ідентифікували кожного з людей, зображених на картині Бруйє; Синьйоре наводить для кожного біографічні подробиці.

Група навколо Шарко Редагувати

Навколо Шарко перебувають п'ять осіб (справа наліво): мадемуазель Екарі, медсестра в Сальпетрієрі; Маргарита Боттар, директорка сестринського відділення в Сальпетрієрі; Жозеф Бабінскі (1857—1933), керівник дому Шарко; Марі «Бланш» Віттман, пацієнтка Шарко; і сам Жан-Мартен Шарко.

Альберт Лонде фотографує пацієнта Сальпетрієру в тій самій позі, що й на малюнку Ріше

Внутрішня група біля вікна Редагувати

Біля вікна сидять шестеро (справа наліво): Поль Ріше[fr] (1849—1933), художник-медик, анатом і лікар (який написав картину на задній стіні); Шарль Самсон Фере[fr] (1852—1907), психіатр, помічник Шарко та його секретар; невролог П'єр Марі (1853—1940); невролог та патолог Едуард Бріссо[fr] (1852—1909); лікар-невролог, учень Шарко Пол-Адрієн Бербез (1859—?) та Жильбер Балле (1853—1917), якому судилося стати одним з останніх головлікарів при Шарко.

Зовнішня група біля вікна Редагувати

Шестеро, що стоять біля вікна (справа наліво): патологоанатом, невролог та психіатр Аліс Жоффруа[fr] (1844—1908); Жан-Батист Шарко (1867—1936), син Шарко, на той час студент-медик, а потім полярний дослідник; професор анатомії та гістології Матіас-Марі Дюваль[fr] (1844—1907); Жорж Моріс Дебов[fr] (1845—1920), який пізніше став деканом медичної школи; колекціонер, критик та письменник Філіпп Бюрті[fr] та патолог, гістолог і політик Віктор Андре Корніль[fr] (1837—1908).

Інші глядачі Редагувати

Репродукція картини Бруйє у вигляді гравюри на дереві. Робота Анрі Доші (1851—1915)

Інші тринадцять осіб сидять або паралельно до задньої стіни, або на боці лекційного залу, навпроти вікон. Це (зліва направо): психолог Теодюль Арман Рібо (1839—1916); психоневролог Жорж Гіно (1859—1932); Альберт Лонд (1858—1917), медичний фотограф і хронофотограф (у фартуху); Леон Гружон Ле Бас (1834—1907), головний адміністратор лікарні в Сальпетрієрі; Альбер Гомбо[en] (1844—1904), невролог та анатом; Поль Арен[en] (1843—1896), письменник; Жуль Клареті[en] (1840—1913), журналіст і літературний діяч; Альфред Джозеф Наке[en] (1834—1916), лікар, хімік та політик; Дезіре-Маглуар Борнвіль[fr] (1840—1909), невролог та політик; Генрі Бербез (із ручкою та блокнотом), молодший брат Поля-Адрієна Бербеза (який сидить навпроти за столом); Анрі Паріно[en] (1844—1905), офтальмолог та невролог; Ромен Вігуру (1831—1911), лідер електродіагностики, першовідкривач електричної активності шкіри (в тюбетейці); невролог і лікар Жорж Жиль де ла Турет (1857—1904) (у фартуху).

Поточне місцезнаходження картини Редагувати

Картина нещодавно повернулася до Парижа, «провівши більшу частину свого життя в невідомості в Ніцці та Ліоні».

Нині вона висить без рами в коридорі Університету Декарта в Парижі, неподалік входу до Музею історії медицини, в якому міститься одна з найстаріших у Європі колекцій хірургічного, діагностичного та фізіологічного інструментарію.

Репродукції Редагувати

У ХІХ столітті створено багато різних версій оригінальної картини.

За оцінкою Морлока (2007, с. 135), між першою появою картини 1887 року та її зникненням із публічного огляду 1891 року створено щонайменше п'ятнадцять унікально різних репродукцій, виконаних за допомогою таких методів, як гравірування, офорт, літографія, фотогравюра та інші фотомеханічні процеси.

Літографія Фрейда Редагувати

У Зигмунда Фрейда була маленька (38,5 х 54 см) обрамлена літографічна копія картини, зроблена Еженом Піродоном (1824—1908), яка висіла на стіні його віденських кабінетів від 1886 до 1938 року. Після приїзду Фрейда до Англії картину було негайно повішено в його лондонському кабінеті.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Micale (2004), p. 74.
  2. Signoret (1983), p. 689.
  3. Morlock (2007), p. 129.
  4. Морлок (2007, p. 135) стверджує, що більшість цих окремих ескізів були фотографіями, а не намальованими художником. На підтвердження свого твердження Морлок звертає увагу на «відсутність взаємодії між фігурами на сцені та помітні розбіжності їхніх ліній зору».
  5. ↑ Harris (2005), p. 471.
  6. Morlock (2007), p. 134.
  7. Telson (1980), p. 58.
  8. Вертикальна складка посередині цього зображення вказує на те, що його взято з (неідентифікованої) книги, де воно було двосторінковим додатком.
  9. Georges Guinon (1859—1932), Bibliothèque nationale de France.
  10. «Кавалер ордена Почесного легіону», він був позашлюбним сином Філіпа Ле Баса. Спочатку відомий як Леон Грюжон (Грюжон було прізвищем його матері), він юридично змінив своє ім'я на Леон Грюйон Ле Бас 25 червня 1860 року. (Paris, L., État présent de la noblesse française, Bachelin-Deflorenne, 1866, p. 1169. Архівна копія на сайті Wayback Machine.)
  11. Romain Vigouroux — Wikipédia. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 28 січня 2020. 
  12. ↑ Morlock (2007), p. 131.
  13. History of Medicine Topographical Database.
  14. Morlock (2007), p. 130.
  15. За словами Морлока (2007, стор. 130), який припускає, що «[майже] сама картина була намальована для того, щоб її відтворити» — літографічне відтворення Піродоном оригіналу Бруйє «було настільки успішним, що його опублікували принаймні тричі два окремих видавці».
    Оригінальний текст (англ.)
    «[it is almost] as if the painting itself was painted in order to be reproduced» — Pirodon’s lithographic reproduction of Brouillet’s original «was so successful that it was published at least three times by two separate printers».

Література Редагувати

  • Alvarado, C. Nineteenth-Century Hysteria and Hypnosis: A Historical Note on Blanche Wittmann // Australian Journal of Clinical and Experimental Hypnosis : журнал. — 2009. — Vol. 37, no. 1 (5). — P. 21—36.
  • Geisler, S. Une Leçon Clinique à la Salpêtrière (A Clinical Lesson at the Salpêtrière), Andre Brouillet (1887) // The Journal of Physician Assistant Education : журнал. — 2011. — Vol. 22, no 3. — P. 41—42. — DOI:10.1097/01367895-201122030-00007. — PMID:22070064.
  • Harris, J.C. A Clinical Lesson at the Salpêtrière // JAMA : журнал. — 2005. — Vol. 62, no. 5 (5). — P. 470—472. — DOI:10.1001/archpsyc.62.5.470. — PMID:15867099.
  • Kemp, M. Spectacular Bodies: The Art and Science of the Human Body from Leonardo to Now. — 2000.
  • Marshall, J. Dynamic Medicine and Theatrical Form at the fin de siècle: A formal analysis of Dr Jean-Martin Charcot's pedagogy, 1862–1893 // Modernism/modernity[en] : журнал. — 2008. — Vol. 15, no. 1 (1). — P. 131—153. — DOI:10.1353/mod.2008.0002.
  • Micale, M.S. The Mind of Modernism: Medicine, Psychology, and the Cultural Arts in Europe and America, 1880-1940. — 2004. — С. 71—92.
  • Morlock, F. The Very Picture of a Primal Scene: Une leçon clinique à la Salpêtrière // Visual Resources: An International Journal of Documentation[en] : журнал. — 2007. — Vol. 23, no 1—2. — P. 129—146. — DOI:10.1080/01973760701219594.
  • Signoret, J.L. Une leçon clinique à la Salpêtrière (1887) par André Brouillet // Revue Neurologique[en] : журнал. — 1983. — Vol. 139, no 12 (12). — P. 687—701. — PMID:6364290.
  • Telson, H.W. Une leçon du docteur Charcot à la Salpêtrière // Journal of the History of Medicine and Allied Sciences[en] : журнал. — 1980. — Vol. 35, no. 1 (1). — P. 58—59. — DOI:10.1093/jhmas/XXXV.1.58. — PMID:6988496.
  • Walusinski, O. Marguerite Bottard (1822–1906), Nurse under Jean-Martin Charcot, Portrayed by G. Gilles de la Tourette // European Neurology[en] : журнал. — 2011. — Vol. 65, no. 5 (5). — P. 279—285. — DOI:10.1159/000327313. — PMID:21487229.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Klinichnij urok u Salpetriyeri fr Une lecon clinique a la Salpetriere grupovij portret napisanij hudozhnikom Andre Brujye fr 1857 1914 odin iz najvidomishih v istoriyi medicini Na nomu zobrazheno nevrologa Zhan Martena Sharko pid chas klinichnoyi demonstraciyi grupi ordinatoriv Bagatoh iz jogo uchniv legko vpiznati odin z nih Zhorzh Zhil de la Turett likar yakij opisav sindrom Turetta Klinichnij urok u Salpetriyerifr Une lecon clinique a la SalpetriereTvorec Andre BrouilletdChas stvorennya 1887Visota 290 1 smShirina 430 1 smTehnika olijnij zhivopisZhanr grupovij portretZberigayetsya Universitet Parizh DekartMuzej Fonds national d art contemporaind Klinichnij urok u Salpetriyeri u VikishovishiKartina visit u koridori universitetu Dekarta v Parizhi Zmist 1 Istoriya 2 Opis 3 Personazhi kartini 3 1 Grupa navkolo Sharko 3 2 Vnutrishnya grupa bilya vikna 3 3 Zovnishnya grupa bilya vikna 3 4 Inshi glyadachi 4 Potochne misceznahodzhennya kartini 5 Reprodukciyi 5 1 Litografiya Frejda 6 Div takozh 7 Primitki 8 LiteraturaIstoriya Redaguvati nbsp Andre BrujyeKartina yavlyaye soboyu velike polotno rozmirom 290 h 430 sm zavdyaki chomu figuri mayut majzhe naturalnu velichinu 1 2 Kolirna gama yaskrava ta kontrastna 3 Hudozhnik napisav kartinu v tridcyatirichnomu vici na osnovi eskiziv zroblenih iz tridcyati osib 4 Kartina ye tradicijnim na toj chas grupovim portretom kilkoh vchenih ob yednanih spilnoyu spravoyu Vistavlena vpershe v Saloni mistectva 1 travnya 1887 roku vona otrimala dobrozichlivi vidguki Zgodom kartinu pridbala za 3000 frankiv francuzka Akademiya vishukanih mistectv 5 Brujye uchen vidomogo akademichnogo hudozhnika Zhana Leona Zheroma chiyi kartini napriklad Frina pered areopagom 1861 stali nastilki populyarnimi v kopiyah sho stvoryuvalosya vrazhennya nibi yih namalyuvali dlya togo shob potim skopiyuvati 6 Opis Redaguvati nbsp Elektroterapevtichnij pristrij vinahid vchitelya Sharko Gijoma Dyushena 1806 1875 Na kartini zobrazheno scenu suchasnoyi hudozhniku naukovoyi demonstraciyi zasnovanoyi na realnomu zhitti vidatnij francuzkij nevrolog Zhan Marten Sharko 1825 1893 chitaye klinichnu lekciyu v likarni Salpetriyer u Parizhi Zobrazhena na kartini auditoriya v Salpetriyeri v yakij provodilisya lekciyi ta klinichni demonstraciyi bilshe ne isnuye 5 Na zadnij stini lekcijnogo zalu mistitsya velika kartina anatoma i hudozhnika medika Polya Rishe en na yakij vidtvoreno isterichnu pozu zafiksovanu na odnij iz chislennih fotografij z tih sho robilisya v Salpetriyeri Kartina cya sho nazivayetsya Periode de contortions Sudomnij period zobrazhuye zhinku v konvulsivnomu i dugopodibnomu polozhenni 5 yake nazivalosya opistotonus abo klasichna poza isteriki 7 F Morlok 2007 s 133 pomichaye razyuchij i dramatichnij zbig u tomu sho 1878 roku Rishe vidtvoriv pozu v svoyemu malyunku za fotografiyeyu i teper 1887 roku isterika vidtvoryuye v zhitti pozu z malyunka Pravoruch vid Sharko na stoli lezhat molotochok dlya perevirki refleksiv i te sho mozhna rozpiznati yak elektroterapevtichnij pristrij Dyushena 5 Personazhi kartini RedaguvatiZa vinyatkom chotiroh cholovik livoruch vid Sharko personazhi roztashovani dvoma koncentrichnimi dugami vnutrishnye kolo v yakomu zobrazheno shistnadcyat iz jogo ninishnih i kolishnih pomichnikiv likarya stoyat za starshinstvom u zvorotnomu poryadku i zovnishnye kolo sho zobrazhuye starshe pokolinnya likariv koleg razom iz filosofami pismennikami ta druzyami Sharko 5 Sinjore 1983 s 689 i Garris 2005 p 471 identifikuvali kozhnogo z lyudej zobrazhenih na kartini Brujye Sinjore navodit dlya kozhnogo biografichni podrobici Grupa navkolo Sharko Redaguvati Navkolo Sharko perebuvayut p yat osib sprava nalivo mademuazel Ekari medsestra v Salpetriyeri Margarita Bottar direktorka sestrinskogo viddilennya v Salpetriyeri Zhozef Babinski 1857 1933 kerivnik domu Sharko Mari Blansh Vittman paciyentka Sharko i sam Zhan Marten Sharko nbsp Albert Londe fotografuye paciyenta Salpetriyeru v tij samij pozi sho j na malyunku RisheVnutrishnya grupa bilya vikna Redaguvati Bilya vikna sidyat shestero sprava nalivo Pol Rishe fr 1849 1933 hudozhnik medik anatom i likar yakij napisav kartinu na zadnij stini Sharl Samson Fere fr 1852 1907 psihiatr pomichnik Sharko ta jogo sekretar nevrolog P yer Mari 1853 1940 nevrolog ta patolog Eduard Brisso fr 1852 1909 likar nevrolog uchen Sharko Pol Adriyen Berbez 1859 ta Zhilber Balle 1853 1917 yakomu sudilosya stati odnim z ostannih golovlikariv pri Sharko Zovnishnya grupa bilya vikna Redaguvati Shestero sho stoyat bilya vikna sprava nalivo patologoanatom nevrolog ta psihiatr Alis Zhoffrua fr 1844 1908 Zhan Batist Sharko 1867 1936 sin Sharko na toj chas student medik a potim polyarnij doslidnik profesor anatomiyi ta gistologiyi Matias Mari Dyuval fr 1844 1907 Zhorzh Moris Debov fr 1845 1920 yakij piznishe stav dekanom medichnoyi shkoli kolekcioner kritik ta pismennik Filipp Byurti fr ta patolog gistolog i politik Viktor Andre Kornil fr 1837 1908 Inshi glyadachi Redaguvati nbsp Reprodukciya kartini Brujye u viglyadi gravyuri na derevi Robota Anri Doshi 1851 1915 8 Inshi trinadcyat osib sidyat abo paralelno do zadnoyi stini abo na boci lekcijnogo zalu navproti vikon Ce zliva napravo psiholog Teodyul Arman Ribo 1839 1916 psihonevrolog Zhorzh Gino 1859 1932 9 Albert Lond 1858 1917 medichnij fotograf i hronofotograf u fartuhu Leon Gruzhon Le Bas 1834 1907 10 golovnij administrator likarni v Salpetriyeri Alber Gombo en 1844 1904 nevrolog ta anatom Pol Aren en 1843 1896 pismennik Zhul Klareti en 1840 1913 zhurnalist i literaturnij diyach Alfred Dzhozef Nake en 1834 1916 likar himik ta politik Dezire Magluar Bornvil fr 1840 1909 nevrolog ta politik Genri Berbez iz ruchkoyu ta bloknotom molodshij brat Polya Adriyena Berbeza yakij sidit navproti za stolom Anri Parino en 1844 1905 oftalmolog ta nevrolog Romen Viguru 1831 1911 lider elektrodiagnostiki pershovidkrivach elektrichnoyi aktivnosti shkiri v tyubetejci 11 nevrolog i likar Zhorzh Zhil de la Turet 1857 1904 u fartuhu Potochne misceznahodzhennya kartini RedaguvatiKartina neshodavno povernulasya do Parizha provivshi bilshu chastinu svogo zhittya v nevidomosti v Nicci ta Lioni 12 Nini vona visit bez rami v koridori Universitetu Dekarta v Parizhi nepodalik vhodu do Muzeyu istoriyi medicini v yakomu mistitsya odna z najstarishih u Yevropi kolekcij hirurgichnogo diagnostichnogo ta fiziologichnogo instrumentariyu 13 Reprodukciyi RedaguvatiU HIH stolitti stvoreno bagato riznih versij originalnoyi kartini Za ocinkoyu Morloka 2007 s 135 mizh pershoyu poyavoyu kartini 1887 roku ta yiyi zniknennyam iz publichnogo oglyadu 1891 roku stvoreno shonajmenshe p yatnadcyat unikalno riznih reprodukcij vikonanih za dopomogoyu takih metodiv yak graviruvannya ofort litografiya fotogravyura ta inshi fotomehanichni procesi Litografiya Frejda Redaguvati U Zigmunda Frejda bula malenka 38 5 h 54 sm 14 obramlena litografichna kopiya kartini zroblena Ezhenom Pirodonom 1824 1908 yaka visila na stini jogo videnskih kabinetiv vid 1886 do 1938 roku 12 Pislya priyizdu Frejda do Angliyi kartinu bulo negajno povisheno v jogo londonskomu kabineti 15 Div takozh RedaguvatiLikarnya Pitye Salpetriyer Salpetriyerska shkola gipnozu fr Inshi kartini na medichni temi Urok anatomiyi doktora Dejmana en Urok anatomiyi doktora Tyulpa Klinika Gross en Klinika Agnyu en Primitki Redaguvati Micale 2004 p 74 Signoret 1983 p 689 Morlock 2007 p 129 Morlok 2007 p 135 stverdzhuye sho bilshist cih okremih eskiziv buli fotografiyami a ne namalovanimi hudozhnikom Na pidtverdzhennya svogo tverdzhennya Morlok zvertaye uvagu na vidsutnist vzayemodiyi mizh figurami na sceni ta pomitni rozbizhnosti yihnih linij zoru a b v g d Harris 2005 p 471 Morlock 2007 p 134 Telson 1980 p 58 Vertikalna skladka poseredini cogo zobrazhennya vkazuye na te sho jogo vzyato z neidentifikovanoyi knigi de vono bulo dvostorinkovim dodatkom Georges Guinon 1859 1932 Bibliotheque nationale de France Kavaler ordena Pochesnogo legionu vin buv pozashlyubnim sinom Filipa Le Basa Spochatku vidomij yak Leon Gryuzhon Gryuzhon bulo prizvishem jogo materi vin yuridichno zminiv svoye im ya na Leon Gryujon Le Bas 25 chervnya 1860 roku Paris L Etat present de la noblesse francaise Bachelin Deflorenne 1866 p 1169 Arhivna kopiya na sajti Wayback Machine Romain Vigouroux Wikipedia Arhiv originalu za 21 kvitnya 2021 Procitovano 28 sichnya 2020 a b Morlock 2007 p 131 History of Medicine Topographical Database Morlock 2007 p 130 Za slovami Morloka 2007 stor 130 yakij pripuskaye sho majzhe sama kartina bula namalovana dlya togo shob yiyi vidtvoriti litografichne vidtvorennya Pirodonom originalu Brujye bulo nastilki uspishnim sho jogo opublikuvali prinajmni trichi dva okremih vidavci Originalnij tekst angl it is almost as if the painting itself was painted in order to be reproduced Pirodon s lithographic reproduction of Brouillet s original was so successful that it was published at least three times by two separate printers Literatura RedaguvatiAlvarado C Nineteenth Century Hysteria and Hypnosis A Historical Note on Blanche Wittmann Australian Journal of Clinical and Experimental Hypnosis zhurnal 2009 Vol 37 no 1 5 P 21 36 Geisler S Une Lecon Clinique a la Salpetriere A Clinical Lesson at the Salpetriere Andre Brouillet 1887 The Journal of Physician Assistant Education zhurnal 2011 Vol 22 no 3 P 41 42 DOI 10 1097 01367895 201122030 00007 PMID 22070064 Harris J C A Clinical Lesson at the Salpetriere JAMA zhurnal 2005 Vol 62 no 5 5 P 470 472 DOI 10 1001 archpsyc 62 5 470 PMID 15867099 Kemp M Spectacular Bodies The Art and Science of the Human Body from Leonardo to Now 2000 Marshall J Dynamic Medicine and Theatrical Form at the fin de siecle A formal analysis of Dr Jean Martin Charcot s pedagogy 1862 1893 Modernism modernity en zhurnal 2008 Vol 15 no 1 1 P 131 153 DOI 10 1353 mod 2008 0002 Micale M S The Mind of Modernism Medicine Psychology and the Cultural Arts in Europe and America 1880 1940 2004 S 71 92 Morlock F The Very Picture of a Primal Scene Une lecon clinique a la Salpetriere Visual Resources An International Journal of Documentation en zhurnal 2007 Vol 23 no 1 2 P 129 146 DOI 10 1080 01973760701219594 Signoret J L Une lecon clinique a la Salpetriere 1887 par Andre Brouillet Revue Neurologique en zhurnal 1983 Vol 139 no 12 12 P 687 701 PMID 6364290 Telson H W Une lecon du docteur Charcot a la Salpetriere Journal of the History of Medicine and Allied Sciences en zhurnal 1980 Vol 35 no 1 1 P 58 59 DOI 10 1093 jhmas XXXV 1 58 PMID 6988496 Walusinski O Marguerite Bottard 1822 1906 Nurse under Jean Martin Charcot Portrayed by G Gilles de la Tourette European Neurology en zhurnal 2011 Vol 65 no 5 5 P 279 285 DOI 10 1159 000327313 PMID 21487229 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Klinichnij urok u Salpetriyeri amp oldid 39841459