Ќиївська опер́ація Війська Польського (1920) (Київська експедиція (пол. Wyprawa kijowska), також рідко Українська операція) — наступальна операція Війська Польського і Армії УНР в квітні 1920 року, метою якої було визволити Київ від більшовиків.
| Київська операція (1920) | |
|---|---|
| Польсько-радянська війна Радянсько-українська війна | |
Польський бомбардувальник Breguet 14 на Київському аеродромі | |
| Координати: 50°27′ пн. ш. 30°31′ сх. д. / 50.450° пн. ш. 30.517° сх. д. | |
| Сторони | |
| Польща Українська Народна Республіка | Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка Українська Соціалістична Радянська Республіка |
| Командувачі | |
| Юзеф Пілсудський Едвард Ридз-Сміглий Марко Безручко | Михайло Тухачевський Семен Будьонний Йона Якір |
| Військові сили | |
| 8 дивізій піхоти 1 кавалерійська дивізія 2 українські дивізії | 8 дивізій піхоти 2 кавалерійські дивізії пізніше також 1-ша Кавалерійська Армія |
| Втрати | |
| Невідомо, приблизно 10,000-15,000 вбито, щонайменше 10,000 захоплено в полон, багато поранено | 1ша Кавалерійська армія втратила 2,000 людей, решта сил втратила близько 30,000 людей |
Початок кампанії 1920 Редагувати
У перших числах січня 1920 року війська Едварда Ридза-Сміглого несподіваним ударом взяли Двінськ і потім передали його латвійській владі. 21 лютого у місті відбувся військовий парад Війська Польського. Тим часом, командування РСЧА зібрало сили, чисельністю 100 тисяч багнетів, при наявності потужної артилерії, бронепоїздів і бронемашин. 10 березня план наступу Червоної Армії, розроблений Сергієм Каменєвим і Борисом Шапошниковим, був затверджений. Однак, вже 6 березня польські війська перейшли в наступ у Білорусі, захопивши Мозир і Калинковичі. Атака ж на Україну 12-ї і 14-ї армій РСЧА захлинулася через два дні. Армії змушені були перейти до оборони. Всі чотири спроби Червоної Армії відбити Мозир не увінчалися успіхом.
До кінця 1919 року польські збройні сили нараховували 21 дивізію піхоти і 7 моторизованих бригад — всього 600 тисяч бійців. У перших місяцях 1920 року була оголошена мобілізація, яка принесла значне поповнення особового складу. Крім того, продовжували прибувати все нові добровольці. У тому числі і американські (серед них був і льотчик Меріан К. Купер — майбутній творець Кінг-Конга і батько польського письменника Мацея Сломчинского). До кампанії 1920 Польща виставила понад 700 тисяч солдатів. До початку головних бойових дій сили сторін становили:
На південній ділянці фронту — від Дніпра до Прип'яті:
- 6-а армія генерала Вацлава Івашкевича
- 5-а піхотна дивізія (Вацлав Єнджеєвский)
- 12-а піхотна дивізія (Маріан Янушайтіс-Жегота)
- 18-а піхотна дивізія (Франтішек Крайовський)
- Третій Авіадівізіон (Стефан Бастир)
- 2-а армія генерала Антонія Лістовського
- 13-а піхотна дивізія (Франтішек Паулік)
- 15-а Поморська піхотна дивізія (Антоні Ясенський)
- 6-а Січова дивізія (Марко Безручко)
- 2-й Авіадівізіон (Камілло Періно)
- 3-я армія генерала Едварда Ридз-Сміглий
- 1-а піхотна дивізія Легіонів (Едвард Ридз-Сміглий)
- 7-а піхотна дивізія (Еуґеніуш Поґожельський)
- Третя кавалерійская бригада (Єжи Савицький)
Всього — 30,4 тис. багнетів і 4,9 тис. шабель.
- 12-а армія Сергія Меженінова
- 7-а стрілецька дивізія
- 58-та стрілецька дивізія
- 14-а армія Ієроніма Уборевича
- 41-та стрілецька дивізія
- 60-та стрілецька дивізія
Усього 13,4 тис. багнетів і 2,3 тис. шабель.
На північній ділянці фронту — між Прип'яттю і Двіною:
Військо Польське
- 4-а армія (район Полісся і Березини) генерала Станіслава Шептицького
- 2-а піхотна дивізія Легіонів (Генрик Мінкевич)
- 6-а піхотна дивізія (Казімеж Рашевський)
- 14-а Великопольська піхотна дивізія (Даніель Конажевський)
- Поліська група генерала Владислава Сікорського
- 9, 16, 21-а піхотні дивізії
- 7-й Авіадивізіон (Антонін Бучкевич)
- 1-а армія (район Двіни) генерала Стефана Маєвського
- 1-а Литовсько-Білоруська дивізія (Ян Жондковський)
- 8-а піхотна дивізія
- 1-а кавалерійська бригада
- 4-й Авіадивізіон (Юліан Слоневський)
- Оперативна група генерала Леонарда Скерського (район Борисова)
- Резервна армія генерала Казімєжа Соснковського
Всього 12 дивізій піхоти і 2 бригади кавалерії — 60,1 тис. багнетів і 7 тис. шабель.
Західний фронт Михайла Тухачевського:
- 15-а армія Августа Корка
- 16-а армія Миколи Соллогуба
Усього 66,4 тис. багнетів і 4,4 тис. шабель.
Таким чином, в Білорусі сили були приблизно рівні, тоді як в Україні поляки мали майже триразову перевагу. До того ж в тилах 12-й і 14-ї армій діяли українські партизанські загони і дві галицькі бригади, чисельністю більше 1,5 тисячі чоловік. Після прийняття рішення про наступ на південній ділянці фронту польське командування перекинуло туди ще 10 тисяч багнетів і 1 тисячу шабель.
Наступ на Київ Редагувати
25 квітня 1920 року польські війська атакували позиції Червоної Армії. Ділянкою фронту від Мозиря до Олевська командував генерал Юзеф Рибак; від Олевська до Полонне — генерал Едвард Ридз-Смігли; від Полонне до Проскурова (Хмельницького) — генерал Антоні Листовський; від Проскурова до румунського кордону — генерал Вацлав Івашкевич. Крім того, дії поляків, відповідно до договору, підтримували війська Симона Петлюри (близько 15 тис. осіб). Дії Пілсудського викликали невдоволення Франції, яка сподівалася на виступ поляків єдиним фронтом зі ЗС Півдня Росії.
До 28 квітня польські війська зайняли лінію Чорнобиль — Козятин — Вінниця — румунський кордон. В Житомирі маршал польської армії Юзеф Клеменс Пілсудський зробив промову до українського народу, наголошуючи, що українці мають право на свою незалежну державу. А потім, протягом доби пройшли 90 км і спинилися біля брами Києва, не зустрічаючи опору. Все говорило за те, що Сергій Меженінов відвів армію, ухиляючись від прямого зіткнення…
6 травня була захоплена Біла Церква. Наступного дня частини Червоної Армії втекли з Києва. Незабаром у Київ вступили кавалерійські частини Війська Польського (а 8 травня — піхота).
9 травня 1920 року в Києві відбувся на Хрещатику польсько-український військовий парад.
14 травня в Білорусі почався наступ радянського західного фронту. А 12 червня в Київ увійшла Червона Армія.
Іноземці Редагувати
В операції, окрім поляків та українців, брали участь також іноземні добровольці, наприклад американці. Серед них Меріан К. Купер — творець Кінг-Конга.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Проф. Лех Вишчельський вважає більш точним термін „Українська операція”. Як наголошує він, Київська експедиція увінчала розпочату раніше операцію і планувалася лише під час поточних операцій. Lech Wyszczelski: Wojna polsko-rosyjska 1919–1920, Warszawa 2010, s. 16–17.
- . Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 11 жовтня 2016.
Посилання Редагувати
- Київська операція [ 4 Березня 2010 у Wayback Machine.]