Квазігеоїд (рос. квазигеоид, англ. quasigeoid, нім. Quasigeoid n) – фігура, запропонована в 1950-х роках радянським ученим М.С.Молоденським як строге рішення задачі визначення фігури Землі. Квазігеоїд — це допоміжна поверхня, що збігається в океанах і відкритих морях з поверхнею геоїда. Поверхня квазігеоїду близька до поверхні геоїда, відхилення виражаються в одиницях сантиметрів на рівнинній територій і не перевершують 2 м у гористих районах. Поверхню квазігеоїду можна уявити як поверхню, побудовану відкладанням нормальних висот від точок геометричного нівелювання I, II і III класів.
Визначення Квазігеоїда Редагувати
Поверхня квазігеоїда може бути визначена геометрично або фізично. Геометричне визначення квазігеоїда в математичній формі запишеться як:
ζ = h – Hn
де ζ — висота квазігеоїда, h — геодезична висота, що відраховується від поверхні еліпсоїда, Hn — нормальна висота визначена шляхом геометричного нівелювання.
Фізичне визначення квазігеоїда виражається через формулу Брунса
ζ = T /γ
де Т — збурюючий потенціал, визначений із ряду Молоденського, γ — нормальна сила тяжіння в пункті.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.