Остап Григорович Качан, (псевдо: «Саблюк», «Шаркан», «Косар», «Остап»; нар. 1910, с. Теслугів Радивилівський район Рівненська область — пом. 18 грудня 1944, с. Залісся, Здолбунівський район Рівненська область) — український військовик, поручник УПА (від 24 квітня 1944), сотник УПА (посмертно від 12 жовтня 1952), сотенний ВО-2 «Богун», командир куреня УПА «Південь». Член ОУНР. Лицар «Золотого Хреста Бойової Заслуги» 2-го класу (посмертно).
Остап Качан | ||||
---|---|---|---|---|
Сотник | ||||
Загальна інформація | ||||
Народження | 1910 с. Теслугів, нині Радивилівський район, Рівненська область | |||
Смерть | 18 грудня 1944 с. Залісся, Здолбунівський район Рівненська область (Вогнепальне поранення) | |||
Національність | українець | |||
Псевдо | «Саблюк», «Шаркан», «Косар», «Остап» | |||
Військова служба | ||||
Роки служби | 1943 —1944 | |||
Приналежність | Українська держава (1941) | |||
Вид ЗС | УПА | |||
Формування | УПА «Південь» | |||
Командування | ||||
| ||||
Нагороди та відзнаки | ||||
Життєпис ред.
Народився Остап Качан в с. Теслугів (Теслугівська волость, Дубенського повіту Волинської губернії Російської імперії; нині Радивилівський район Рівненської області). Член ОУН. Перебував на еміграції, з якої повернувся у 1940 році. Виконував обов'язки надрайонного провідника ОУН Кременеччини.
3 березня 1943 року вступає в УПА, командує сотнею ВО-2 «Богун». Восени 1943 року переходить під команду командира Омеляна Грабця «Батька». З літа 1943 року діє на території Вінницької та Хмельницької областей. Командир куреня і заступник командира ВО «Умань» УПА «Південь» на ОСУЗ. У 1944 стає командиром Воєнної Округи групи УПА «Південь».
Здійснив зі своєю рейдуючою групою, на початку 1944 року, один з найдовших піших рейдів, з використанням кінного транспорту, територіями Вінницької, Кам'янець-Подільської (Хмельницька), Тернопільської, Станіславівської(Івано-Франківська) та Львівської областей.
У січні-лютому 1944 року курінь Саблюка, у складі двох сотень, дислокувався на території Підгаєцького повіту. Курінь проходив рейдом Бережанську округу. Курінь провів декілька успішних військових операцій проти німецького війська у терені: у Бокові (01.02) у лісах біля фільварку Діброва (21.02), у Слов'ятині (22.02) та ін.
Під час останнього бою з НКВС на хуторі біля с. Залісся був тричі поранений, застрелився.
Посмертно нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги 2-го класу.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Дмитро Вєдєнєєв, Володимир Лозицький. «Українські націоналістичні організації в роки Другої світової війни»: Документи: У 2 т. Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 215—221.
- Олександр Денищук. «Боротьба УПА проти німецьких окупантів». ППДМ. Рівне. 2008. ISBN 978-966-8424-84-7
- Содоль Петро. «Українська Повстанча Армія, 1943-49». Довідник. — Нью-Йорк, 1994. — С. 65.
- Олександр Пагіря. «Між війною та миром: Відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939—1945)». Літопис УПА. Т. 12
- Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної Літопис УПА. Нова серія, том 18
Примітки ред.
- ↑ Літопис УПА. 8 том
- . Архів оригіналу за 20 Липня 2017. Процитовано 8 Лютого 2017.
- Віталій Манзуренко Лицарі найвищих бойових нагород УПА в наказах ГВШ[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 24 Вересня 2017. Процитовано 8 Лютого 2017.
- . Архів оригіналу за 23 Червня 2017. Процитовано 8 Лютого 2017.
- Архів оригіналу за 11 Лютого 2017. Процитовано 8 Лютого 2017.
Посилання ред.
- Квазіенциклопедія ОУН-УПА [ 27 Січня 2017 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |