Катла́буг, Катл́абух — заплавне озеро лиманного типу у низов'ях Дунаю на його лівому березі, на відстані 10 км на північний схід від міста Ізмаїл (Одеська область, Україна).
| Катлабуг | |
|---|---|
| | |
| 45°25′50″ пн. ш. 28°59′32″ сх. д. / 45.43056° пн. ш. 28.992417° сх. д.Координати: 45°25′50″ пн. ш. 28°59′32″ сх. д. / 45.43056° пн. ш. 28.992417° сх. д. | |
| Розташування | |
| Країна | Україна |
| Регіон | Одеська область |
| Розташування | Одеська область |
| Геологічні дані | |
| Тип | заплавне озеро |
| Частина від | Придунайські озера України |
| Розміри | |
| Площа поверхні | 67 км² |
| Глибина макс. | 4 м |
| Розмір | 21 x 11 км |
| Вода | |
| Басейн | |
| Вливаються | Великий Катлабуг, Малий Катлабуг, Ташбунар, Єника |
| Країни басейну | Україна |
| Інше | |
| Міста та поселення | смт Суворове, с. Багате, с. Кислиця, с. Першотравневе, с. Утконосівка, с. Стара Некрасівка |
| Geonames | 706619 |
Катлабуг (Україна) | |
Катлабуг (Одеська область) | |
| |
Належить до групи Придунайських озер.
Історія Редагувати
Узбережжя озера Катлабуг було заселене людьми ще задовго до початку нашої ери. На берегах озера виявлені сліди племен гумельницької культури, які мешкали тут в VI тисячолітті до н. е.
До північних берегів озера підходить побудований римлянами Троянів вал.
Були часи коли озеро сильно засихало, але на щастя з Дунаю вперше за 20 років підкачали 60 тисяч м³.
Загальні характеристики Редагувати
Довжина озера становить 21 км, ширина — від 1 до 11 км, площа — 50-70 км², глибина — до 4 метрів (найбільша берегова лінія — у села Утконосівка — 2,22 км, найменша — у села Першотравневе — 1,30 км [джерело?]). Катлабух відділений від річки дамбою та існує у режимі водосховища. Водообмін з Кислицьким гирлом Дунаю регулюється шлюзованим каналом.
Температура води влітку +24 — +26 °C, взимку озеро замерзає. Мінералізація води 1−1,6 г/л.
Південні береги озера низинні, заболочені. Північні береги підняті, місцями обривисті, розсічені балками, місцями їх висота сягає 8 — 10 м. Між обривом й урізу води є смуга узбережжя шириною 50 — 500 м. Місцями берег обривається до урізу води. Береги озера Катлабуг складені з третинних вапняків (розробляються каменоломнями у селі Ташбунар), прикритих пісками та глинами з гіпсом.
Дно озера поступово поглиблюється до центральної частини водоймища. У прибережній частині воно вкрите піском із домішкою глини або гальки, трохи глибше — змуленим піском, а у центральній частині — сірим мулом.
З півночі в озеро впадають річки Великий (довжина 48 км) та Малий Катлабуг. Від основної частини озера відходять дві затоки: Ташбунарский на заході та Гасанский на сході, куди впадає річка Єника (довжина — 26 км). Довжина Гасанскої затоки — 5 км, Ташбунарского — 4 км. Верхня частина Гасанского затоки зайнята рибоводні ставки.
Гасанська затока виникла на рубежі XIX — XX століть, як тимчасове паводкове явище, викликане зсувом ґрунтів, розмиванням та підтопленням території у цій місцевості. Після регулювання стоку озера й довгострокової підтримки його на 30 — 50 см вище рівня Дунаю (початок — наприкінці 50-х років XX століття), Гасанска затока стабілізувалася й стала постійно існуючої частиною акваторії водойми.
На берегах озера розташований ряд населених пунктів — Багате, Кислиця, Першотравневе, Суворове, Утконосівка.
Флора і фауна Редагувати
В озері присутня численна водна рослинність.
З рідкісних видів рослин зустрічається водяний горіх плаваючий (лат. Trapa natans L.).
Водиться така риба: сазан, щука, окунь, червонопірка, жерех, карась, лящ та сом. Іноді зустрічаються також язь, рибець, чехоня та бички. Рибоводні ставки використовують для розведення й зариблення озера молоддю товстолобика та білого амура. В озері є багато раків. За оцінками, їхня популяція в деякі роки досягає 15 млн штук.
З птахів гніздяться: білолоба та сіра гуска, лиска, озерна чайка, фазан, очеретянка велика, казарка червоновола.
Значення Редагувати
Озеро має ключове значення для зрошувальної системи Ізмаїльського району. Використовується для розведення риби та промислу раків.
| Вилов (т) | 2010 рік | 2011 рік | 2012 рік | 2013 рік | 2014 рік |
|---|---|---|---|---|---|
| Ліміт | 453 | — | 511 | 283 | 348 |
| Фактичний | 302,7 | 345,6 | 173,267 | 226,857 | 195,023 |
На озері діє рибогосподарчий кооператив «Придунайська нива» (керівник — Федір Петрович Паюк).
Екологія Редагувати
Наразі озеро Катлабуг відрізане від Кислицького гирла Дунаю греблею, а частина плавнів з боку Дунаю перетворені в польдери та використовуються як риборозплідні ставки. У результаті цього відбулося порушення природного водообміну, що позначилося на погіршенні якості води в озері, зменшенні рибопродуктивності і біорізноманітності.
Пропозиції екологів зводяться до відтворення зв'язку між Катлабугом та Кислицьким гирлом, максимально наближеного до природного. На думку вчених, у результаті цього почнеться процес відродження заплави, збільшиться нерест риб, покращиться якість водопостачання озера.
Рівень води істотно знизився — озеру загрожує вимирання.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- О Куликов, И. Куликова, Е. Куликова. История и люди. Богатое. Харьков. 2016.
Примітки Редагувати
- Національний атлас України / НАН України, Інститут географії, Державна служба геодезії, картографії та кадастру ; голов. ред. Л. Г. Руденко ; голова ред. кол. Б. Є. Патон. — К. : ДНВП «Картографія», 2007. — 435 с. — 5 тис. прим. — ISBN 978-966-475-067-4.
- Катлабух [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Катлабуг [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- М.М. Фокеев, Н.Д. Русев (листопад —грудень 2001). (ua). «Восточноевропейский археологический журнал» 6 (13) Інститут археології НАН України, Державний Ермітаж. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 2020-6-04.
- ↑ . Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
- ↑ Ресурсы поверхностных вод СССР. Описание рек и озёр и расчёты основных характеристик их режима. — Т. 6. Украина и Молдавия. Вып. 1. Западная Украина и Молдавия (без бассейна р. Днестра). — Л., Гидрометеоиздат, 1978. — С. 488.
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |