Вале́рій Степа́нович Карта́вцев (нар. 17 лютого 1949, Дружба Ямпільського району Сумської області) — український правознавець, кандидат юридичних наук (1984), професор (1995), Заслужений юрист України (1996), генерал-майор СБУ у запасі.
| Валерій Степанович Картавцев | |
|---|---|
| Секретар Ради національної безпеки при Президентові України | |
| 1 грудня 1993 — 5 серпня 1994 | |
| Попередник | Селіванов Володимир Миколайович |
| Наступник | Горбулін Володимир Павлович |
| Народився | 17 лютого 1949 (74 роки) Дружба Сумська область |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Народився 17 лютого 1949 року в місті Дружба Ямпільського району Сумської області. У 1976 році закінчив Харківський юридичний інститут.
З 1976 року слідчий, старший слідчий органів державної безпеки у Харківській області. З 1983 працював на Вищих курсах органів державної безпеки (Київ): викладач, старший викладач, начальник кафедри правових основ забезпечення державної безпеки.
З 1991 — науковий консультант Комітету ВР України з питань оборони і державної безпеки. У 1992 обирався академічним радником АПНУ. У січні — липні 1992 — проректор з наукової роботи Інституту підготовки кадрів СБУ.
У 1992—1994 рр. — працював у апараті Ради національної безпеки при Президентові України: заступник, перший заступник керівника апарату. З 1 грудня 1993 по 5 серпня 1994 рр. — в. о. секретаря, секретар Ради національної безпеки при Президентові України.
У 1994—1995 рр. — проректор з навчальної роботи Інституту підготовки кадрів СБУ. З 1995 — перший проректор Академії Служби безпеки України. З 1995 року співпрацює у Державній акредитаційній комісії (ДАК) Міністерства освіти України: член фахової ради з права, з 2000 — заступник голови фахової ради з державної безпеки та внутрішніх справ; з 2002 — член експертної ради при ДАК з ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів І—IV рівня підготовки фахівців. Досліджує проблеми кримінального права, забезпечення національної і державної безпеки. В. о. ректора Національної академії Служби безпеки України. З 2006 по 2008 рр. — член робочої групи із розробки проекту Стратегії національної безпеки України..
Співавтор «Науково-практичного коментаря Кримінального кодексу України» (2001) та інших праць. Брав участь у розробці законопроектів «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб», проектів Воєнної доктрини України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України.
Нагороди та відзнаки Редагувати
- Лауреат премії імені Ярослава Мудрого.
- Заслужений юрист України (1996)
- орден «За заслуги» III ступеня (2002)
Примітки Редагувати
- ВЧЕНІ-ПРАВОЗНАВЦІ – ЮВІЛЯРИ 2014 РОКУ. library.nlu.edu.ua. Процитовано 2 квітня 2021.
- ↑ . esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 2 квітня 2021.
- УКРІНФОРМ. Україна офіційна. Рада національної безпеки і оборони України[недоступне посилання]
- . Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 6 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
- Указ Президента України № 97/2002 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
Посилання Редагувати
- Юридический словарь (укр.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Історична довідка про діяльність РНБОУ [ 26 червня 2014 у Wayback Machine.]