| Карпенко-Криниця Петро | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Петро Горбань |
| Народився | 22 грудня 1917 село Бакланова Муравійка нині Куликівського району Чернігівщини |
| Помер | 5 січня 2003 (85 років) |
| Поховання | Цвинтар святого Андрія |
| Діяльність | письменник |
| |
Петро Карпенко-Криниця (справжнє ім'я Петро Горбань, народився 22 грудня 1917 в селі Бакланова Муравійка нині Куликівського району Чернігівщини — 5 січня 2003) — український поет, журналіст.
З біографії ред.
На базі середньої освіти закінчив річні курси вчителів історії і працював учителем.
Закінчив заочно історичний факультет учительського інституту в Києві й згодом (стаціонарно) — мовно-літературний факультет цього ж закладу, продовжуючи навчатися в Київському педагогічному інституті ім. М. Горького.
За рік перед Другою світовою війною був директором школи.
Почав друкуватися з 1938 р..
Під час війни в окупованій німецьким нацизмом Україні брав участь у національно-визвольному підпіллі. Працював кореспондентом газети «Українське Полісся», що виходила в Чернігові. Навесні 1942 року видав у Чернігові першу збірку — «Гримлять дороги».
Після розгрому чернігівського націоналістичного підпілля Карпенко перебрався на Київщину, де працював редактором газети «Іванківські вісті» (1942—1943).
Був заарештований нацистами і висланий до Німеччини (1943). кінець війни зустрів остарбайтером. Після капітуляції Німеччини перебував у таборах для переміщених осіб. Працював у газеті «Українська трибуна» (Мюнхен), редагував журнал «Авангард».
В 1950 емігрував до США, працював робітником на фабриках і заводах у Нью-Йорку, Чикаго, Детройті, Брукліні, Каліфорнії.
В 1962 здобув ступінь бакалавра бібліотекознавства в Оттавському університеті, навчався в Американському російському інституті славістики (1963—1965). Був серед засновників Організації українських письменників у вигнанні «Слово» (1954).
Здобув науковий ступінь із бібліотекознавства в Оттавському університеті (Канада), але не працював за цим фахом.
Після спроби самогубства 1965 року Карпенко потрапив на лікування до психіатричної лікарні Нана Веллі (Каліфорнія), де й перебував до самої смерті, забутий нечисленними друзями та колегами. Помер 5 січня 2003. Похований на українському цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці (штат Нью-Джерсі, США).
Творчий доробок ред.
Автор книжок «Гримлять дороги» (1942), «Полум'яна земля» (1947), «Підняті вітрила» (1950).
Автор збірок віршів «Солдати мого легіону» (1951), «Поеми» (1954), «Повернення друга» (1958), «Індіянські баляди» (1968).
Посилання ред.
- Володимир Повозник (04.03.2017). . Світ-інфо. Архів оригіналу за 13 березня 2017.
Література ред.
- Маркусь В. Карпенко-Криниця Петро // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 344.
- Юриняк А. «Індіянські баляди» П. Карпенка-Криниці // Критичним пером. — Лос-Анджелес, 1974. -С. 151—157.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.