| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (липень 2023) |
Запові́дник «Кам'яні́ Моги́ли» — відділення Українського державного степового природного заповідника Національної академії наук України. Заснований 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення, зараз посів чільне місце як історична і природна пам'ятка України. Розташоване з двох сторін міжобласної межі, - на захід від села Назарівка Маріупольського району Донецької області та села Першотравневе Пологівського району Запорізької області.
| Схема заповідника | |
| 47°18′42″ пн. ш. 37°04′32″ сх. д. / 47.311940000028° пн. ш. 37.07583000002777851° сх. д.Координати: 47°18′42″ пн. ш. 37°04′32″ сх. д. / 47.311940000028° пн. ш. 37.07583000002777851° сх. д. | |
| Країна | Україна |
|---|---|
| Розташування | с. Назарівка Маріупольського району Донецької області |
| Найближче місто | Маріуполь |
| Площа | біля 400 га |
| Засновано | 5 квітня 1927 року |
| Оператор | Національна академія наук України |
| Число відвідувачів | близько 15 000 на рік |
| Посилання | |
| | |
| Кам'яні Могили (Запорізька область) | |
Кам'яні Могили у Вікісховищі |
Район урочища «Кам'яні Могили» має велику геологічну, біологічну, історико-археологічну і художньо-емоційну цінність. На його теренах створено багато витворів образотворчого і літературного мистецтв, художніх фоторобіт, відеофільмів, ведеться постійна наукова і просвітницька робота. Кам'яні Могили відвідують щорічно близько 15000 туристів.
Заповідник відрізняється великим розмаїттям біологічних видів, що мешкають тут. 18 видів рослин, що занесені до Червоної книги України, безперешкодно розвиваються на його території. Великою науковою цінністю є незайманий степ. Окремо вивчаються ґрунти, що утворювалися степовою рослинністю багато тисячоліть.
Історія Редагувати
Кам'яні могили також є цінним з історико-археологічної точки зору. На сьогодні відомо, що в стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру заповідник оперезаний поховальними курганами цих стародавніх культур та цивілізацій. Цікаво, що безпосередньо на території гранітних виходів Кам'яних могил не було знайдено жодного поховання.
Битва на Калці Редагувати
Серед істориків нині популярною є версія, що саме поблизу Кам'яних Могил 31 травня 1223 року відбулася сумнозвісна битва на Калці, за участі війська київського князя Мстислава Романовича та монголо-татарської орди. За свідченнями древніх літописів, загинув кожен четвертий русич, а саме кровопролитне побоїще продовжувалося близько 10 днів.
У четвертому Новгородському літописі про це сказано: «Бысть на Калках брань великая…». Вважають, що мова йде про річку Кальчик з його припливами Малий Кальчик і Калець. А «місце кам'янисте», на якому стояв табір київського князя — саме Кам'яні Могили. Високо піднімаються над степом гранітні гряди, зі сходу захищені річкою Каратиш, вони були гарним місцем для укріпленого табору.
Крім того, за даними історика Я. П. Новицького:
| До цих могил, було часто завертав архирей Гавриїл в тридцятих годах. Біля могил, кажуть, був колись татарський город, та запорожці зруйнували. Ями та бугри, де були татарські мечеті, і тепер знать. |
Цієї версії також тримаються українські церкви (КП, МП та УГКЦ) та Українське Реєстрове Козацтво. Спільними зусиллями на території заповідника була споруджена каплиця та меморіальний хрест у пам'ять про воїнів, що загинули в цих місцях під час битви з монголо-татарською ордою. Віднедавна стало традицією кожен рік в останні вихідні травня влаштовувати спомини за загиблими у тій страшній битві. Збирається багато зацікавлених людей, паланкове козацтво з України та Кубані. Починається дійство біля каплиці з відправлення панахиди за загиблими в боротьбі за свободу вітчизни. Основні ж події відбуваються на галявині біля мальовничого заповідного озера. За усталеною традицією проводять посвяту в козаки, а молодих хлоп'ят — в джури. Проходить демонстрація козацьких єдиноборств та бойових умінь. А гарному настрою гостей і учасників свята завжди сприяє сонячна погода. Всі охочі можуть покуштувати козацької каші, яку готують в польових кухнях. Одним з ініціаторів такої традиції був колишній гетьман Українського Реєстрового Козацтва Шевченко А. І..
Про територію заповідника існує декілька дуже цікавих легенд. Одна з них говорить про те, що колись на місці цієї гірської країни було розташоване велике місто зі своїм королівством, але за якихось обставин злий чаклун зачарував його. Існує деякий спосіб, як розчарувати це місто, але й досі ніхто з людей так і не зміг цього зробити.
Плутанина Редагувати
Географія Редагувати
Заповідник розташований на кордоні Донецької та Запорізької областей, неподалік від села Назарівка Маріупольського району. Загальна площа заповідника становить близько 400 га (з них майже 300 га входить до складу Донецької області й 100 га — Запорізької), велика частина якої, близько 200 га, припадає на виходи граніту. Інша частина вкрита різнотравно-типчаково-ковиловим та кам'янистим степом.
Географічно заповідник розташовано на Приазовській височині, у верхів'ях річки Каратиш, притоки річки Берда. Знаходиться на виходах порід Азово-Подільського кристалічного масиву, що є частиною Українського кристалічного щита. Кам'яні могили являють собою потужні скельні виходи, що височіють на 50-70 метрів над навколишнім степом. Загалом, з загальної площі заповідника близько 200 гектарів приходиться на виходи гранітів. За площею і висотою — це найбільша інтрузія в Донбасі й Приазов'ї. Граніти, з яких складені гряди, унікальні за хімічним складом та фізичною структурою та не мають аналогів у світі. Їх вік близько 2 мільярдів років.
Пасмо гір представлене Західною і Східною грядами з абсолютною висотою окремих вершин до 100 метрів (колись їх висота сягала 3-5 км). Кожна з гряд має вид ланцюжка, що простягнулися з південного сходу на північний захід уздовж правого берега Каратишу. Ланками кожної гряд є гранітні окремості, різні по висоті й розмірам. Поверхні їх найчастіше відпрасовані, округлі, зустрічаються обриви, скелі з різкими обрисами й найрізноманітнішими формами вивітрювання.
Східна гряда більше Західної, схили її круті, багато глибоких знижень, ущелин, хаотичних накопичень брил. У Західної гряди обриси спокійніші. Абсолютна висота однієї з її вершин — 318 метрів. Це найвища точка заповідника і навколишніх територій. Всього можна виділити п'ять окремих найбільших вершин.
У міжгрядній частини заповідника граніти залягають досить глибоко. По центру улоговини проходить сухе річище річки Каратюк. На півночі та півдні цю місцевість прорізують глибокі яри, що впадають у річку Каратиш.
Гранітні виходи знаходяться під впливом вивітрюваних, ерозійних процесів. То ж кожна брила виглядає неповторною і дивовижною. Протягом століть сонце, вітер і вода додали їм найрізноманітніші обриси, у м'яких вечірніх сутінках ці кам'яні химери особливо вражають. Можливо, саме тому кожна з п'яти вершин Кам'яних Могил має свою назву і навіть властивості, власне як і багато скель та навислих брил.
Флора Редагувати
Велика розчленованість місцевості обумовила неоднорідність ґрунтового і рослинного покриву, а різний ступінь зволоження створює умови для існування скельної, степової, лучної рослинності тощо.
На рівнинних ділянках заповідника розташовані справжні різнотравно-типчаково-ковилові степи, у підніжжя гранітних гряд розвиваються кам'янисті степи, на гранітах поширена скельна рослинність, у долині річки Каратиш — лучно-болотна, а місцями й деревинно-чагарникова.
У складі різних рослинних асоціацій заповідника нараховується 464 види рослин. Серед них виділяються деревій голий і волошка несправжньоблідолускова — вузько ареальні реліктові ендеміки, які крім території заповідника більш ніде не трапляються. Скелі вкриті 8 видами мохів та папоротей, серед яких є представники північної флори вудсія альпійська й багатоніжка звичайна. Найближчий із сусідніх осередків вудсії альпійської розташований за 1000 км від території заповідника. На невеликих луках можна зустріти косарики тонкі та орхідеї. Загалом зелений світ заповідника своєрідний, у ньому безліч рідкісних і не характерних для півдня України рослин.
Фауна Редагувати
Різноманітний і цікавий тваринний світ заповідника. Тут живуть лисиці, зайці, їжаки, сліпаки тощо, багато ящірок і гризунів, зустрічаються степова гадюка, водяний і звичайний вужі. Чутки про велику кількість отруйних гадюк не відповідають істині. Робітники заповідника зрідка бачать цих змій під час розмноження, коли утворюються клубки. А в інші пори року гадюки харчуються поза межами охоронної території. Зазвичай, вони не агресивні, і якщо їх не лякати й не наступати, то вони не вкусять. Однак під час прогулянок все ж таки краще уважно дивитися під ноги.
У заповіднику мешкає близько 3000 видів комах. Також багата орнітофауна Кам'яних Могил. Найпоширеніші види птахів — жайворонки, лучні трав'янки, кам'янки, сірі куріпки та фазани.
Туризм Редагувати
Урочище «Кам'яні Могили» — це гірська країна в мініатюрі. Вона навдивовижу контрастує з навколишніми степами своєю величною монументальністю. Тут можна побачити цілу купу природних скульптур і витворів з каменю, які сприймаються як фантазії художників. Є невеликі гроти, мальовничі долини й ціла низка казкових краєвидів. Саме тут, в джерелах, виявлена найсмачніша вода в Приазов'ї. Ця місцевість бадьорить і заряджає відвідувачів цілющою енергетикою, чарує незрівнянними ароматами та незайманістю степових трав.
З ранньої весни до пізньої осені заповідник відвідується туристами. Він зустрічає її кольоровим килимом трав, незвичайною красою гранітних пасом, повітрям, просякнутим пахощами квітів.
Навесні (зазвичай, на травневих святах) степ у заповіднику квітне. Це незвичайне явище заворожує погляд багатьох туристів, що приїжджають сюди. У цей період Кам'яні Могили іноді порівнюють із Долиною нарцисів на Закарпатті чи Долиною тюльпанів на півночі Донецької області.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 грудня 2012. Процитовано 25 лютого 2007.
- Заповідник «Кам'яні Могили». Укладач В. О. Сіренко. Київ. Зелена планета. 2005. ISBN 966-581-609-8
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кам'яні Могили |
- Степи України [ 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Розовка и окрестности. Исторический очерк. Е. Н. Тарасенко [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Еталони живої природи. Давидок В. П. та ін. — К.: «Курс», 1993. — 28 с.