Які́в Степа́нович Каліше́вський (* 8 (21) жовтня 1856, Чигирин — † 9 листопада 1923, Київ) — український хоровий диригент.
| Калішевський Яків Степанович | |
|---|---|
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 (20) жовтня 1856 |
| Місце народження | Чигирин, Київська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 9 листопада 1923 (67 років) |
| Місце смерті | Київ, Українська СРР, СРСР |
| Громадянство | Російська імперія → СРСР |
| Професія | співак, диригент, педагог |
| Освіта | Києво-Подільське духовне училище |
Життєпис Редагувати
З дев'яти років навчався в Черкаській духовній школі, де був призначений субрегентом шкільного хору. Закінчив Києво-Подільське духовне училище, в часі навчання був солістом хору Київської духовної академії.
Потрапив до Лаврського хору на Ближніх печерах, у 1871—1872 роках працював тут регентом.
У 1873—1874 роках організував хор службовців типографії С. В. Кульженка.
Був у складі оперної трупи, потім — у Харкові в італійській трупі.
Наприкінці 1870-х років повернувся до Києва, співав у російській опері — за антрепризи Й. Сетова.
Організовує театральний хор у Н. Савіна, яким керував у 1878—1879.
1882 року засновує хор — до складу входили працівники фото-ліно-типографії Г. Корчак-Новицького.
З 1883 по 1920 рік в Києві керував церковним хором.
11 жовтня 1884 року на київській прем'єрі «Євгенія Онєгіна» виконував партію Тріке.
На прохання генерал-губернатора Олександра Дрентельна Калішевський кілька років працював із сулимівським хором — виступав перед імператором Олександром III 1885 року. Успіх виступу сприяє на творчому шляху — 1886 року митрополит Платон запросив його очолити митрополичий хор Собору св. Софії.
1890 року отримує запрошення від генерал-губернатора Олексія Ігнатьєва на Волинь — «для исправления и управления» архієрейським хором при закладці собору в місті Рівне у присутності імператора Олександра III.
27 жовтня 1893 року Калішевському випала сумна місія — відспівувати в Києві Чайковського в Панахидах — у київському музичному училищі, та в церкві Університету св. Володимира.
Його вихованці мали настільки добру школу, що Олександр Кошиць у своїх «Спогадах» зазначав, що 1898 року, комплектуючи хор малих півчих Київської духовної академії, був втягнений у «полювання» за співаками, навченими Калішевським.
В червні 1919 разом з Яковом Яциневичем очолював новостворену хорову капелу ім. М. Лисенка, комісаром капели був Микола Леонтович.
1920 року в часі боїв за Київ один з артилерійських обстрілів став для Калішевського трагічним — він був поранений в ногу, її довелося ампутувати. Однак продовжує керувати хором малої Софії.
Помер в страшенних нестатках та на самоті.
З творчого доробку Редагувати
Автор пісень та обробок для хору. Як співака його артистичний репертуар налічував більше півсотні ролей в італійських і російських операх та оперетах —
- як тенора — Тріке з «Євгенія Онєгіна» П.Чайковського,
- Лорд Артур — з «Лючії ді Ламмермур» Г. Доніцетті,
- як баритон — Сват з «Русалки» О. Даргомижського,
- як бас — Князь Гудал з «Демона» А. Рубінштейна.
Джерела Редагувати
- УРЕ [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Наша парафія [ 19 червня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Калішевський Яків Степанович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 293.
- Калішевський Яків [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 580. — 1000 екз.