Каз (Каздаг, тур. Kaz Dağı, Baba Dagi) — гірський масив на північно-західному узбережжі Малої Азії, найвища частина гірського хребта Коджакатран (Kocakatran Dağı), що починається в Мізії і тягнеться через Фригію, на півострові Біга (Троада), на північ від затоки Едреміт, на заході Туреччини, між ілами Баликесір і Чанаккале. Розташований в 18 кілометрах на північний захід від Едреміта. Найвища вершина — гора Каз висотою 1774 метрів над рівнем моря. Випадає до 1500 мм опадів в рік. На північному схилі ростуть хвойні ліси, на південному — дуби.
| Каз | |
| | |
| 39°42′15″ пн. ш. 26°49′44″ сх. д. / 39.70442000002777405° пн. ш. 26.82916000002778034° сх. д.Координати: 39°42′15″ пн. ш. 26°49′44″ сх. д. / 39.70442000002777405° пн. ш. 26.82916000002778034° сх. д. | |
| Країна | Туреччина |
|---|---|
| Регіон | Баликесір |
| Тип | гірський хребет |
| Висота | 1770 м |
| Площа | 700 км² |
| Каз Каз (Туреччина) | |
| Каз у Вікісховищі |
В античній географії гора Каз відома як гора Іда (Ідейська гора, дав.-гр. Ἴδη, тур. İda Dağı), біля підніжжя якої на півночі розташовувалася Троя. Гора Іда згадується Гомером в «Іліаді» як багата джерелами і лісом, місце проживання диких тварин. Найвищі вершини Іди називалися Гаргар (Гаргарон. Γάργᾰρον) і Котилос (Κότυλος). Гаргар — місце шлюбу Гери і Зевса. На Гаргарі розташовувалося святилище Зевса, священний гай і вівтар. На Іді Зевс сидів, спостерігаючи за успіхами троянців. На схилі Іди відбувся суд Паріса. Також Іда була центром культу Кібели. На Іді мешкали дактили.
Примітки ред.
- Любкер Ф. Gargaron // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- Гомер. Илиада. VIII, 41—52; XXIV, 290—291
- Каздаг // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- Щукарев А. Н. Ида, горы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XIIa. (рос. дореф.)
- Любкер Ф. Ida // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- Іда // Словарь античности : Пер. с нем = Lexikon der Antike / Сост. Й. Ирмшер, Р. Ионе; ; Редкол.: В. И. Кузищин (отв. ред.) и др. — М. : СП «Внешсигма», 1992. — 704 с. — ISBN 5-86290-008-X.