Арка́дій Васи́льович Ка́зка (нар. 11 (23) вересня 1890, Седнів, Чернігівська губернія, Російська імперія — 23 листопада 1929, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український поет, перекладач, педагог.
Аркадій Казка | |
---|---|
Народився | 11 (23) вересня 1890 Седнів, Чернігівська губернія, Російська імперія |
Помер | 23 листопада 1929 (39 років) Одеса, Українська РСР, СРСР ·тортури |
Національність | українець |
Діяльність | перекладач, письменник, поет, педагог |
Сфера роботи | поезія і перекладацтво[d] |
Мова творів | українська |
| |
Казка Аркадій Васильович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Аркадій Васильович Казка народився 11 вересня 1890 року в українському містечку Седнів, що на той час входило до складу Чернігівської губернії Російської імперії у багатодітній (три сини і чотири доньки) родині сільського шевця. Його батько — Василь Кіндратович — походив із козацького роду, мати — Єфросинія Андріївна — з селянської родини.
Закінчив Чернігівське реальне училище. Під час навчання заприязнився з поетом Павлом Тичиною, з яким мешкав у монастирському гуртожитку, разом співав у церковному хорі, відвідував славнозвісні «суботи» Михайла Коцюбинського.
У серпні 1914 року в Спаському соборі в Чернігові, майбутній український письменник Аркадій Казка за дорученням майбутнього знаного поета та політика Василя Елланського склав присягу на вірність Братства самостійників у юнака-гімназиста Романа Бжеського.
За спогадами Романа Бжеського:
Навчався в Київському комерційному інституті (нині — Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана), не закінчив через нестатки. Повернувся до Чернігова, працював креслярем у земській управі. Згодом учителював у селах Київщини, Дніпропетровщини, в Одесі. Викладав співи та українську мову.
Вночі 10 вересня 1929 року Казку заарештовано у справі СВУ, відправлено в одеську в'язницю. Поводився на допитах гідно, нікого не обмовив (крім того, послідовно використовував українську мову). Доведений слідчим НКВД Григоренком до самогубства (23 листопада повісився, за іншими даними — убитий в камері слідчого відділу НКВД СРСР). Матеріали слідства в архівах знищені, порушувати кримінальну справу відносно смерті Казки в нинішній Україні відмовилися (1997).
Поет був реабілітований 27 листопада 1997 року, коли Чернігівська обласна прокуратура скасувала постанову одеських чекістів. Питання щодо відкриття справи про доведення до самогубства (а, можливо, й про вбивство) взагалі не виникало.
Творчість Редагувати
Ще до 1917 перекладав із західноєвропейських, російської літератури. В УСРР власні вірші і поеми друкував у журналах «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Плуг».
На початку 20-х років підготував рукописну збірку поезій «Сумливе», яку подарував Григорієві Верьовці. З листа до Тичини (11 лютого 1925) видно, що Казка готував до видання збірку «Розірване намисто», а в листі до свого учня Василя Мисика писав про підготовку збірки «Васильки».
Літературознавець Тетяна Студентова (Миколаїв) пише:
Посмертна доля Редагувати
Видати збірку свого друга мріяв Павло Тичина на початку 1960-х років. Хоча й тоді ім'я Казки, як і всіх убитих у справі СВУ, були під забороною. Проте 1965 у збірнику «День поезії» В. Мисик (а не Тичина) опублікував низку творів свого вчителя.
1989 у видавництві «Радянський письменник» вийшла книжка К. «Васильки» (упорядкування і вступна стаття С. Тельнюка). Там подано оригінальні вірші, поеми, листи до Павла Тичини та Лідії Папарук, переклади з І. Буніна, В. Маяковського, В. Мюллера, Г. Стефані.
Архів Казки загинув під час Другої світової війни.
Тичина і Казка Редагувати
Тичина, який називав Казку «дивовижно совісним і щирим поетом», засвідчив, що дружба з цією людиною дала йому безмірно багато. У зв'язку з трагічною смертю А. Казки у в'язничній камері він писав до дружини Лідії Петрівни: «Так не повелося йому в житті (…) І таланту не розвинув. І світу білого не випив». Ця сумна сентенція звучить болісно й символічно.
П. Тичина болісно відреагував на смерть А. Казки, відтак написав поему «Похорон друга», яку оприлюднив аж 1943 р., яка була сприйнята за сучасно написаний твір.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Тамара Демченко, Володимир Бойко (27 серпня 2015). . Газета «День». Архів оригіналу за 10 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Казка Аркадій Васильович |
- http://ukrlife.org/main/evshan/martyrolog_k.htm [ 30 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини у Києві [ 19 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Лисенко І. М. Казка Аркадій Васильович // Українська літературна енциклопедія, — Т. 2. — К., 1990. — С. 372.
- …З порогу смерті…: Письменники України — жертви сталінських репресій. — Випуск перший. — К., 1991. — С. 217—219.