www.wikidata.uk-ua.nina.az

Класичний об єкт поясу Койпера або К юбівано англ cubewano об єкт пояса Койпера орбіта якого розташована за орбітою Непт

Класичний об'єкт поясу Койпера

Класичний об'єкт поясу Койпера, або К'юбівано (англ. cubewano) — об'єкт пояса Койпера, орбіта якого розташована за орбітою Нептуна і не перебуває у чітко вираженому орбітальному резонансі з цією планетою. Велика піввісь орбіти класичних об'єктів поясу Койпера лежить у діапазоні 40—50 а. о. і, на відміну від Плутона, вони не перетинають орбіти Нептуна.

Порівняння орбіт найбільших к'юбівано (сині) і найбільших плуиіно (червоні) (з h < 4,5). Горизонтальна вісь — велика піввісь орбіти. Ексцентриситети орбіт представлені відрізками (від перигелію до афелію), нахили представлені положенням відрізків по вертикалі.

Назву «к'юбівано» утворено від тимчасового позначення першого виявленого об'єкта цього класу 1992 QB1 (англ. cue-bee-one — «к'ю-бі-ван»). Цей об'єкт отримав постійний номер 15760, а 31 січня 2018 року йому дали назву «Альбіон». Інші відомі об'єкти, які було ідентифіковано як к'юбівано:

  • Макемаке (136472) — найбільший з відомих к'юбівано та один із найбільших транснептунових об'єктів
  • Квавар і Варуна — обидва вважалися найбільшими транснептуновими об'єктами на час їх відкриття.
  • 2002 TX300, 2002 AW197, 2002 UX25

Карликова планета Гаумеа спочатку теж була зарахована до к'юбівано, проте згодом була виключена з цього списку й класифікована як плутоїд.

Орбіти ред.

Орбіти більшості к'юбівано за своїми характеристиками займають проміжне положення між орбітальним резонансом 2:3 з Нептуном, який є характерним для плутино, і резонансом 1:2. Типовий к'юбівано, Квавар, рухається практично круговою орбітою, близькою до площини екліптики. Плутино ж рухаються більш ексцентричними орбітами, деякі з них у перигелії опиняються ближче до Сонця, ніж Нептун.

Більшість об'єктів (так звана «холодна популяція») мають малі кути нахилу орбіти, форма якої близька до кола. Менша частина («гаряча популяція») характеризується великими кутами нахилу й орбітами з більшим ексцентриситетом.

За результатами проєкту «Глибокий огляд екліптики», ці дві популяції розподілені так: одна з нахилом у середньому 4,6° (так звана Центральна) й інша з нахилами, що сягають й перевершують 30° (Гало).

Розподіл ред.

Цей графік показує розподіл к'юбівано й плутино. Гістограми показують розподіл нахилу орбіт, ексцентриситету і великої півосі орбіт. Вставки зліва показують порівняння населеності к'юбівано й плутино залежно від ексцентриситету й нахилу орбіт.

Переважна більшість об'єктів поясу Койпера (понад дві третини) має нахил менший за 5° й ексцентриситети менше ніж 0,1. Великі півосі їх орбіт тяжіють до середини основної хмари; ймовірно, дрібні об'єкти, які були розташовані близько до резонансів, були або спіймані в резонанс, або їх орбіти змінилися під дією сили тяжіння Нептуна.

«Гаряча» та «холодна» популяції дуже відрізняються: понад 30 % усіх к'юбівано мають малі кути нахилу й близькі до кіл орбіти. Параметри орбіт плутино розподілені більш рівномірно, з ексцентриситетами, що мають локальний максимум в інтервалі 0,15—0,2, і невеликі нахили у 5—10°.

Вигляд з полюса і з площини екліптики орбіт класичних об'єктів (сині), плутино (червоні) і Нептуна (жовтий).

Якщо порівняти ексцентриситети орбіт к'юбівано й плутино, можна побачити, що к'юбівано формують рівну «хмару» за орбітою Нептуна, тоді як плутино наближаються до орбіти Нептуна або навіть перетинають її. Якщо порівняти нахили орбіт, «гарячі» к'юбівано можуть бути легко визначені за високими кутами нахилу, тоді як нахили орбіт плутино здебільшого становлять менш як 20°.

Майбутнє формальне визначення терміну ред.

Поки відсутнє офіційне визначення для термінів «к'юбівано» або «класичний об'єкт поясу Койпера». Проте, ці терміни зазвичай використовуються для вказівки на об'єкти, на які тяжіння Нептуна майже не впливає, таким чином відокремлюючи їх від інших об'єктів пояса Койпера, які перебувають в орбітальному резонансі з Нептуном (резонансні транснептунові об'єкти). Крім того, є відомості, що пояс Койпера має зовнішню межу, оскільки спостерігається помітна нестача об'єктів із малими нахилами орбіт далі 47—49 а. о., що було передбачено ще 1998 року, і підтверджено даними 2001 року. У результаті, традиційне застосування цих термінів ґрунтується на розмірі великої півосі орбіти, і стосується об'єктів, які розташовані між орбітами з відношенням резонансів 2:3 і 1:2, тобто між 39,4 і 47,8 а. о. (не включаючи самі ці межі та невелику кількість об'єктів поблизу них).

Проте такі визначення недостатньо чіткі: зокрема, межа між класичними об'єктами поясу Койпера й об'єктами розсіяного диска залишається розмитою. У новій класифікації, яку запропонував Дж. Л. Елліот (J. L. Elliott) зі співавторами, натомість застосовуються формальні критерії, основою яких є середні орбітальні параметри. Якщо говорити простіше, визначення включає лише ті об'єкти, які ніколи не перетнуть орбіту Нептуна. Згідно з цим визначенням, об'єкт є класичним об'єктом поясу Койпера, якщо:

  • він не є резонансним
  • він має критерій Тіссерана, що перевищує 3
  • його середній ексцентриситет менше ніж 0,2

Це визначення вперше з'явилося у звіті на основі даних Глибокого огляду екліптики, воно визнане у більшості сучасних видань.

Сімейства ред.

Виявлено перше сімейство осколків — групу об'єктів, що вірогідно раніше була одним тілом. Воно включає Гаумеа, її супутники, 2002 TX300 і чотири менших тіла. Об'єкти не лише рухаються схожими орбітами, а й мають схожі фізичні характеристики. На відміну від багатьох інших об'єктів поясу Койпера, на їх поверхні виявлено велику кількість водяного льоду, а також дуже мало (або зовсім немає) толінів. Висновок про склад поверхні зроблено на підставі її нейтрального кольору (на відміну від звичайного червоного) і потужного поглинання на довжинах хвиль 1,5 і 2 мкм в інфрачервоному діапазоні.

Примітки ред.

  1. IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 14 вересня 2023. 
  2. MPEC 2006-X45 : DISTANT MINOR PLANETS (2006 DEC. 21.0 TT) [ 25 Травня 2014 у Wayback Machine.] // IAU Minor Planet Center (англ.)
  3. MPEC 2010-B62 : DISTANT MINOR PLANETS (2010 FEB. 13.0 TT) [Архівовано 4 Вересня 2012 у Archive.is] // IAU Minor Planet Center (англ.)
  4. ↑ D. Jewitt, A. Delsanti The Solar System Beyond The Planets in Solar System Update: Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences, Springer-Praxis Ed., ISBN 3-540-26056-0 (2006).
  5. ↑ J. L. Elliot, S. D. Kern, K. B. Clancy, A. A. S. Gulbis, R. L. Millis, M. W. Buie, L. H. Wasserman, E. I. Chiang, A. B. Jordan, D. E. Trilling, and K. J. Meech. The Deep Ecliptic Survey: A Search for Kuiper Belt Objects and Centaurs. II. Dynamical Classification, the Kuiper Belt Plane, and the Core Population. The Astronomical Journal, 129 (2006), pp. preprint [ 23 серпня 2006 у Wayback Machine.]
  6. Chadwick A. Trujillo and Michael E. Brown The Radial Distribution of the Kuiper Belt, The Astrophysical Journal, 554 (2001), pp. L95-L98 pdf [ 19 вересня 2006 у Wayback Machine.]
  7. https://iopscience.iop.org/article/10.1086/427395
  8. E. Chiang, Y. Lithwick, M. Buie, W. Grundy, M. Holman A Brief History of Trans-Neptunian Space. to appear in Protostars and Planets V (August 2006) Final preprint on arXiv [ 6 Листопада 2015 у Wayback Machine.]
  9. Чотири найяскравіших об'єкти сімейства позначені на діаграмах у середині кола, яке позначає Хаумеа.
  10. Michael E. Brown, Kristina M. Barkume, Darin Ragozzine & Emily L. Schaller, A collisional family of icy objects in the Kuiper belt, Nature, 446, (March 2007), pp 294—296.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Klasichnij ob yekt poyasu Kojpera abo K yubivano angl cubewano ob yekt poyasa Kojpera orbita yakogo roztashovana za orbitoyu Neptuna i ne perebuvaye u chitko virazhenomu orbitalnomu rezonansi z ciyeyu planetoyu Velika pivvis orbiti klasichnih ob yektiv poyasu Kojpera lezhit u diapazoni 40 50 a o i na vidminu vid Plutona voni ne peretinayut orbiti Neptuna Porivnyannya orbit najbilshih k yubivano sini i najbilshih pluiino chervoni z h lt 4 5 Gorizontalna vis velika pivvis orbiti Ekscentrisiteti orbit predstavleni vidrizkami vid perigeliyu do afeliyu nahili predstavleni polozhennyam vidrizkiv po vertikali Nazvu k yubivano utvoreno vid timchasovogo poznachennya pershogo viyavlenogo ob yekta cogo klasu 1992 QB1 angl cue bee one k yu bi van Cej ob yekt otrimav postijnij nomer 15760 a 31 sichnya 2018 roku jomu dali nazvu Albion 1 Inshi vidomi ob yekti yaki bulo identifikovano yak k yubivano Makemake 136472 najbilshij z vidomih k yubivano ta odin iz najbilshih transneptunovih ob yektiv Kvavar i Varuna obidva vvazhalisya najbilshimi transneptunovimi ob yektami na chas yih vidkrittya 2002 TX300 2002 AW197 2002 UX25Karlikova planeta Gaumea spochatku tezh bula zarahovana do k yubivano 2 prote zgodom bula viklyuchena z cogo spisku j klasifikovana yak plutoyid 3 Zmist 1 Orbiti 1 1 Rozpodil 2 Majbutnye formalne viznachennya terminu 3 Simejstva 4 Primitki 5 PosilannyaOrbiti red Orbiti bilshosti k yubivano za svoyimi harakteristikami zajmayut promizhne polozhennya mizh orbitalnim rezonansom 2 3 z Neptunom yakij ye harakternim dlya plutino i rezonansom 1 2 Tipovij k yubivano Kvavar ruhayetsya praktichno krugovoyu orbitoyu blizkoyu do ploshini ekliptiki Plutino zh ruhayutsya bilsh ekscentrichnimi orbitami deyaki z nih u perigeliyi opinyayutsya blizhche do Soncya nizh Neptun Bilshist ob yektiv tak zvana holodna populyaciya mayut mali kuti nahilu orbiti forma yakoyi blizka do kola Mensha chastina garyacha populyaciya harakterizuyetsya velikimi kutami nahilu j orbitami z bilshim ekscentrisitetom 4 Za rezultatami proyektu Glibokij oglyad ekliptiki ci dvi populyaciyi rozpodileni tak odna z nahilom u serednomu 4 6 tak zvana Centralna j insha z nahilami sho syagayut j perevershuyut 30 Galo 5 Rozpodil red nbsp Cej grafik pokazuye rozpodil k yubivano j plutino Gistogrami pokazuyut rozpodil nahilu orbit ekscentrisitetu i velikoyi pivosi orbit Vstavki zliva pokazuyut porivnyannya naselenosti k yubivano j plutino zalezhno vid ekscentrisitetu j nahilu orbit Perevazhna bilshist ob yektiv poyasu Kojpera ponad dvi tretini maye nahil menshij za 5 j ekscentrisiteti menshe nizh 0 1 Veliki pivosi yih orbit tyazhiyut do seredini osnovnoyi hmari jmovirno dribni ob yekti yaki buli roztashovani blizko do rezonansiv buli abo spijmani v rezonans abo yih orbiti zminilisya pid diyeyu sili tyazhinnya Neptuna Garyacha ta holodna populyaciyi duzhe vidriznyayutsya ponad 30 usih k yubivano mayut mali kuti nahilu j blizki do kil orbiti Parametri orbit plutino rozpodileni bilsh rivnomirno z ekscentrisitetami sho mayut lokalnij maksimum v intervali 0 15 0 2 i neveliki nahili u 5 10 nbsp Viglyad z polyusa i z ploshini ekliptiki orbit klasichnih ob yektiv sini plutino chervoni i Neptuna zhovtij Yaksho porivnyati ekscentrisiteti orbit k yubivano j plutino mozhna pobachiti sho k yubivano formuyut rivnu hmaru za orbitoyu Neptuna todi yak plutino nablizhayutsya do orbiti Neptuna abo navit peretinayut yiyi Yaksho porivnyati nahili orbit garyachi k yubivano mozhut buti legko viznacheni za visokimi kutami nahilu todi yak nahili orbit plutino zdebilshogo stanovlyat mensh yak 20 Majbutnye formalne viznachennya terminu red Poki vidsutnye oficijne viznachennya dlya terminiv k yubivano abo klasichnij ob yekt poyasu Kojpera Prote ci termini zazvichaj vikoristovuyutsya dlya vkazivki na ob yekti na yaki tyazhinnya Neptuna majzhe ne vplivaye takim chinom vidokremlyuyuchi yih vid inshih ob yektiv poyasa Kojpera yaki perebuvayut v orbitalnomu rezonansi z Neptunom rezonansni transneptunovi ob yekti Krim togo ye vidomosti sho poyas Kojpera maye zovnishnyu mezhu oskilki sposterigayetsya pomitna nestacha ob yektiv iz malimi nahilami orbit dali 47 49 a o sho bulo peredbacheno she 1998 roku i pidtverdzheno danimi 2001 roku 6 U rezultati tradicijne zastosuvannya cih terminiv gruntuyetsya na rozmiri velikoyi pivosi orbiti i stosuyetsya ob yektiv yaki roztashovani mizh orbitami z vidnoshennyam rezonansiv 2 3 i 1 2 tobto mizh 39 4 i 47 8 a o ne vklyuchayuchi sami ci mezhi ta neveliku kilkist ob yektiv poblizu nih 4 Prote taki viznachennya nedostatno chitki zokrema mezha mizh klasichnimi ob yektami poyasu Kojpera j ob yektami rozsiyanogo diska zalishayetsya rozmitoyu U novij klasifikaciyi yaku zaproponuvav Dzh L Elliot J L Elliott zi spivavtorami 7 natomist zastosovuyutsya formalni kriteriyi osnovoyu yakih ye seredni orbitalni parametri Yaksho govoriti prostishe viznachennya vklyuchaye lishe ti ob yekti yaki nikoli ne peretnut orbitu Neptuna Zgidno z cim viznachennyam ob yekt ye klasichnim ob yektom poyasu Kojpera yaksho vin ne ye rezonansnim vin maye kriterij Tisserana sho perevishuye 3 jogo serednij ekscentrisitet menshe nizh 0 2Ce viznachennya vpershe z yavilosya u zviti na osnovi danih Glibokogo oglyadu ekliptiki 5 vono viznane u bilshosti suchasnih vidan 8 Simejstva red Viyavleno pershe simejstvo oskolkiv grupu ob yektiv sho virogidno ranishe bula odnim tilom Vono vklyuchaye Gaumea yiyi suputniki 2002 TX300 i chotiri menshih tila 9 Ob yekti ne lishe ruhayutsya shozhimi orbitami a j mayut shozhi fizichni harakteristiki Na vidminu vid bagatoh inshih ob yektiv poyasu Kojpera na yih poverhni viyavleno veliku kilkist vodyanogo lodu a takozh duzhe malo abo zovsim nemaye toliniv Visnovok pro sklad poverhni zrobleno na pidstavi yiyi nejtralnogo koloru na vidminu vid zvichajnogo chervonogo i potuzhnogo poglinannya na dovzhinah hvil 1 5 i 2 mkm v infrachervonomu diapazoni 10 Primitki red IAU Minor Planet Center www minorplanetcenter net Procitovano 14 veresnya 2023 MPEC 2006 X45 DISTANT MINOR PLANETS 2006 DEC 21 0 TT Arhivovano 25 Travnya 2014 u Wayback Machine IAU Minor Planet Center angl MPEC 2010 B62 DISTANT MINOR PLANETS 2010 FEB 13 0 TT Arhivovano 4 Veresnya 2012 u Archive is IAU Minor Planet Center angl a b D Jewitt A Delsanti The Solar System Beyond The Planets in Solar System Update Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences Springer Praxis Ed ISBN 3 540 26056 0 2006 Preprint of the article pdf a b J L Elliot S D Kern K B Clancy A A S Gulbis R L Millis M W Buie L H Wasserman E I Chiang A B Jordan D E Trilling and K J Meech The Deep Ecliptic Survey A Search for Kuiper Belt Objects and Centaurs II Dynamical Classification the Kuiper Belt Plane and the Core Population The Astronomical Journal 129 2006 pp preprint Arhivovano 23 serpnya 2006 u Wayback Machine Chadwick A Trujillo and Michael E Brown The Radial Distribution of the Kuiper Belt The Astrophysical Journal 554 2001 pp L95 L98 pdf Arhivovano 19 veresnya 2006 u Wayback Machine https iopscience iop org article 10 1086 427395 E Chiang Y Lithwick M Buie W Grundy M Holman A Brief History of Trans Neptunian Space to appear in Protostars and Planets V August 2006 Final preprint on arXiv Arhivovano 6 Listopada 2015 u Wayback Machine Chotiri najyaskravishih ob yekti simejstva poznacheni na diagramah u seredini kola yake poznachaye Haumea Michael E Brown Kristina M Barkume Darin Ragozzine amp Emily L Schaller A collisional family of icy objects in the Kuiper belt Nature 446 March 2007 pp 294 296 Posilannya red David Jewitt s Kuiper Belt site University of Hawaii The Kuiper Belt Electronic Newsletter Arhivovano 19 Sichnya 2010 u Wayback Machine Minor Planet Center List of Trans Neptunian objects Arhivovano 18 Sichnya 2018 u Wayback Machine TNO pages at johnstonarchive Arhivovano 19 Zhovtnya 2019 u Wayback Machine Plot of the current positions of bodies in the Outer Solar System Arhivovano 6 Bereznya 2012 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Klasichnij ob 27yekt poyasu Kojpera amp oldid 40412962