www.wikidata.uk-ua.nina.az

Йосипишин Петро Петро Тимофійович Йосипи шин 16 вересня 1901 Гранів нині село Гайсинського району Вінницької області січ

Йосипишин Петро

Петро́ Тимофійович Йосипи́шин (16 вересня 1901, Гранів, нині село Гайсинського району Вінницької області — січень 1994, Париж, Франція) — український громадський діяч. Директор бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі (1958—1988).

Петро Йосипишин
Народження 16 вересня 1901(1901-09-16)
Гранів
Смерть січень 1994
Париж
Країна  УНР
Приналежність Армія УНР
Освіта Вища національна консерваторія музики і танцюd
Звання  Поручник
Командування хорунжий 2-ї бригади Запорізької дивізії Армії УНР.
Війни / битви Радянсько-українська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)

Життєпис ред.

Петро Тимофійович Йосипишин народився у місті Гранів Гайсинського повіту Подільської губернії 23 грудня 1901  р. за старим стилем. Батьки (Тимофій і Мотря з роду Лазюків) мали ще трьох синів (Івана, Ніла, Ксенофонта) та єдину доньку – наймолодшу Олександру. Петро скінчив чотирьохкласну вищу початкову школу м. Гранові, а потім вступив до Гайсинській гімназії.

Влітку 1918  р. він приєднався до повстанського відділу отамана А.  Волинця, який оперував у Гайсинському повіті, але у зимовий час встигав продовжувати своє навчання в гімназії. У 1919 р. П. Йосипишин – вояк Гайсинсько-Брацлавської повстанської бригади, в якій виконував обов’язки начальника зв’язку при її штабі. Під час відступу Військ УНР у 1920 р. колишні підрозділи Гайсинсько-Брацлавської бригади увійшли до складу Армії УНР, а П.Йосипишин отримав призначення до 2-ої бригади 1-ої

Запорізької стрілецької дивізії (команда зв’язку), в якій деякий час виконував обов’язки її начальника.

Після переходу Армією УНР р.  Збруч у районі Підволочиська (21 листопада 1920 р.), його було призначено до складу ліквідаційної комісії 2-ої бригади 1-ої Запорізької дивізії, уповноваженої до передачі військового майна польській владі. Після завершення всіх ліквідаційних справ П.Йосипишин опинився в таборі Пикуличі (поблизу Перемишля), де була інтернована 1-ша Запорізька дивізія.

У лютому 1921  р. Запорізька дивізія була переведена з Пикуличів до табору Вадовиці. У цьому таборі на організованих там курсах П. Йосипишин студіює садівництво, кооперацію, бджільництво, як лектор бере участь у роботі культурно-освітнього відділу Запорізької дивізії (зокрема, провадить виклади у школі грамоти для неписьменних козаків), читає лекції з українознавства для вояків Дорошенківського куреня, викладає козакам 2-ої бригади систему зв’язку у війську з практичними вправами. У Вадовицях П. Йосипишин вдруге (перший раз – на бойових позиціях під Меджибожем) бачив Головного Отамана С. Петлюру, який разом з Ю. Пілсудським відвідував цей табір. Після переведення Спільної юнацької школи Армії УНР з Ланцуту до Вадовиць (травень 1921  р.) молодший портупей-юнак П. Йосипишин був зарахований до її пішого куреня (2-га сотня), пройшовши в ньому повний курс навчання. Після ліквідації табору у Вадовицях Школа була переведена до Калішу, де й відбувся 15 серпня 1923 р. третій випуск її вихованців. П. Йосипишин успішно склав випускні іспити та був іменований першою старшинською рангою хорунжого (за першим розрядом). Він залишився прирядженим до Школи і після її закінчення, тимчасово виконуючи обов’язки старшого групи юнаків СЮШ під час їх відрядження до м.  Познань. Ця група юнаків працювала в 58-му пішому полку польської армії, зокрема здійснювала інвентаризацію санітарного майна, що було залишене на колишніх німецьких військових складах. Після короткочасного перебування в Каліші П.  Йосипишин з групою старшин виїхав на роботи до Волині, (спочатку до цукроварні в Бабіно, а потім – на лісові роботи до Оликів).

У кінці травня 1926 р. П. Йосипишин за посередництвом Українського Центрального Комітету в Польщі разом з групою вояків Армії УНР виїхав до Франції. 5 грудня того ж року, маючи офіційний контракт на роботу, він переїхав до Сален-де-Жіро (департамент Буш-дюРон, що поблизу м.  Марсей (Marseille), де вже мешкали українці, які працювали тут на місцевих підприємствах. П.  Йосипишин влаштовується на роботу (електриком), водночас провадить активну громадську діяльність. Він організовує місцеву Українську громаду та обирається її секретарем. Невдовзі Українська громада Сален-де-Жіро приймається до складу Союзу українських емігрантських організацій у Франції.

Зусиллями П. Йосипишина у 1927 р. тут засновується також філія Товариства бувших вояків Армії УНР у Франції, яку він й очолює. У тому ж році він стає також членом згадуваного Товариства та постійно обирається членом її управи і деякий час виконує обов’язки скарбника. Свідченням невтомної праці П. Йосипишина на громадській ниві стало його обрання делегатом від Української громади в Сален-де-Жіро для участі в роботі 5-го з’їзду Союзу українських емігрантських організацій у Франції, який відбувся 26 травня 1928 р. в Парижі. Того ж року він розпочинає заочні студії в Політехнічній школі в Парижі (курс помічника інженера-електрика).

У 1929 р. він переїжджає з провінції до столиці й продовжує навчання за обраним фахом. Того ж року стає членом парафії УАПЦ у Парижі. У 1933 р. П. Йосипишин закінчує курс інженера-електрика в Національній консерваторії мистецтва й ремесел (Conservatoire national des Arts et Мétiers, CNAM) у Парижі (тут він проходить також й курс радіотехніки). У 1933–1934 рр. заочно студіює у Високій школі політичних наук при Українській господарській академії в Чехословаччині. Увійшовши до складу Спілки українських інженерів у Франції, обирається головою її контрольної комісії та членом управи. У 1937–1938 рр. був членом французької установи «Інститут історії сучасної політичної еміграції».

У Парижі П. Йосипишин стає активним членом Української паризької громади, впродовж кількох каденцій очолює її управу. В якості делегата від цієї громади бере участь у кількох з’їздах Союзу українських емігрантських організацій у Франції (1930–1937 рр.), на яких його обирають до складу Генеральної контрольної комісії Союзу. На ХІ з’їзді Союзу, який відбувся 25–26 травня 1935 р., П. Йосипишин був обраний Генеральним секретарем Союзу. На відзначення його заслуг він у 1936  р. був нагороджений відзнакою «Хрест Симона Петлюри».

Крім виконання обов’язків генерального секретаря Союзу П. Йосипишин провадить референтуру зі шкільних  і пластових справ при Генеральній раді. У 1938–1939 рр. на хуторі військового товариства в Ланьї та Шалеті він організовував та очолював пластові табори. У листопаді 1938 р., коли Урядом УНР була ліквідована Українська дипломатична місія в Парижі (востаннє перебувала за адресою 24  рю де ля-Ґлас’єр, Париж 13), її справи перебрала рада Союзу (П.Йосипишин займався її ліквідацією як юрисконсульт)203. Того ж року Петро Йосипишин починає працювати радіотехніком у фірмі «Радіо Енержі».

У 1939  р. П.Йосипишин засновує кооперативне товариство, яке утримувало ресторан «Україна» на вулиці Жіт-ле-Кер (Gît-le-Cœur) Париж 6 в Латинському кварталі поблизу вулиці Расін). Але через тяжкі економічні обставини у зв’язку з пізнішою німецькою окупацією Франції ресторан був змушений закритися, а Товариство самоліквідуватися. Під завершення цього року в житті П.Йосипишина відбувається важлива подія – 30 грудня 1939 р. він одружується з Марією Вакулою204, яка стала його надійною помічницею та дорадницею у всіх життєвих справах.

Після окупації гітлерівською Німеччиною частини Франції (1940  р.)  – фірма, в якій він працював, була змушена припинити свою діяльність, а її дирекція запропонувала своїм робітникам переїхати до «Вільної зони» (південний захід Франції). Там якраз мешкала родина Клеминюків, глава якої – Павло Клеминюк – був бойовим побратимом П. Йосипишина. Для перевезення співробітників фірми було споряджено авто, в якому П. Йосипишину вдалось розмістити свою дружину, але йому самому в ній вже не вистачило місця.

Відтак він був змушений провести 13 днів у дорозі, долаючи пішки відстань від Парижу до хутора Клеминюків поблизу містечка Вертейак (Verteillac) (департамент Дордонь, Dordogne). Дуже виснажливий перехід дався взнаки  – на ногах П.  Йосипишина утворились величезні водянки, обличчя заросло чорною бородою і засмагло настільки, так що навіть дружина у першу мить не впізнала в ньому свого чоловіка. Цей піший перехід він відбув з ризиком для життя  – одного дня, відразу після переходу П. Йосипишиним мосту через річку Луару в місті Тур (департамент Ендр ет Луар), останній був висаджений у повітря. Після кількох місяців проживання на фермі родина Петра і Марії Йосипишин повертається до Парижа, де народжується їх донька Ярослава (1943 р.). Після завершення війни П. Йосипишин продовжує працювати у фірмі «Радіо Енержі» аж до свого виходу на емеритуру в 1965 р. З серпня 1958  р. П.  Йосипишин  – директор Української Бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі, якій він віддав 30 років свого життя (залишаючись на цій посаді до жовтня 1988 р.). Того ж року П.  Йосипишин і Рада Бібліотеки активізували зусилля для отримання від німецького уряду матеріального відшкодування за пограбовані під час Другої світової війни бібліотечні колекції. Спільно з М.  Ковальським П.  Йосипишин винесли на свої плечах основний тягар юридичного протистояння з офіційним Бонном, яке тривало понад 10 років. Зрештою, послідовна позиція П. Йосипишина і його колег спонукала німецьку владу сплатити компенсацію, завдяки якій Бібліотека у 1969  р. змогла придбати нове приміщення, де вона перебуває на сьогоднішній день за адресою 6, рю де Палестін (6, rue de Palestine).

Петро Тимофійович Йосипишин помер 11 січня 1994 р. у власній оселі в Жантійі (Gentilly, передмістя Парижа), де й був похований.

Оцінка діяльності ред.

Завдяки активній діяльності П.  Йосипишина із залучення до співпраці представників української діаспори з різних країн світу Бібліотека отримала значну кількість книжок, журналів, архівних документів та музейних пам’яток. Крім того, П. Йосипишин ініціював збирання в Бібліотеці матеріалів доби Визвольних змагань та громадсько-політичної діяльності української еміграції206. Знаходився у нього час і для підтримання контактів з колишніми випускниками Спільної юнацької школи (і зокрема  – з сотником Леонідом Єрмолаєвим в США). Аби зримо засвідчити приналежність до Школи всіх її абсольвентів, П.  Йосипишин у 1961  р. активно підтримав ідею виготовлення нагрудного знаку СЮШ. Завдяки спільним зусиллям «європейської» та «американської» ініціативних груп колишніх випускників Школи такий знак було виготовлено.

Нагороди ред.

Активна громадсько-політична діяльність у Франції П. Йосипишина була відзначена кількома комбатантськими нагородами, у т.ч.: пам’ятною відзнакою «Воєнний хрест (1917–1957)» (грамота № 1149 від 25.02.1969 р.), військовою відзнакою «Хрест Відродження» в пам’ять 60-ліття Армії УНР (наказ № 67 від 25.09.1978, нагорода № 494, порядковий номер в реєстрі – 480). Крім того, П. Йосипишину також був вручений Хрест європейського комбатанта.


Примітки ред.

  1. Сотник у еміграції.
  2. Kozubel, Marek (2020). 3 Żelazna Dywizja Strzelecka Armii Ukraińskiej Republiki Ludowej w 1920 r. Zarys szlaku bojowego w wojnie polsko-bolszewickiej. Przegląd Historyczno-Wojskowy 21 (3). с. 120–162. ISSN 1640-6281. doi:10.32089/wbh.phw.2020.3(273).0004. Процитовано 20 травня 2022. 

Література ред.


Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Petro Timofijovich Josipi shin 16 veresnya 1901 Graniv nini selo Gajsinskogo rajonu Vinnickoyi oblasti sichen 1994 Parizh Franciya ukrayinskij gromadskij diyach Direktor biblioteki imeni Simona Petlyuri v Parizhi 1958 1988 Petro JosipishinNarodzhennya 16 veresnya 1901 1901 09 16 GranivSmert sichen 1994ParizhKrayina UNRPrinalezhnist Armiya UNROsvita Visha nacionalna konservatoriya muziki i tancyudZvannya Poruchnik 1 Komanduvannya horunzhij 2 yi brigadi Zaporizkoyi diviziyi Armiyi UNR Vijni bitvi Radyansko ukrayinska vijnaNagorodi Hrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR Zmist 1 Zhittyepis 2 Ocinka diyalnosti 3 Nagorodi 4 Primitki 5 LiteraturaZhittyepis red Petro Timofijovich Josipishin narodivsya u misti Graniv Gajsinskogo povitu Podilskoyi guberniyi 23 grudnya 1901 r za starim stilem Batki Timofij i Motrya z rodu Lazyukiv mali she troh siniv Ivana Nila Ksenofonta ta yedinu donku najmolodshu Oleksandru Petro skinchiv chotirohklasnu vishu pochatkovu shkolu m Granovi a potim vstupiv do Gajsinskij gimnaziyi Vlitku 1918 r vin priyednavsya do povstanskogo viddilu otamana A Volincya yakij operuvav u Gajsinskomu poviti ale u zimovij chas vstigav prodovzhuvati svoye navchannya v gimnaziyi U 1919 r P Josipishin voyak Gajsinsko Braclavskoyi povstanskoyi brigadi v yakij vikonuvav obov yazki nachalnika zv yazku pri yiyi shtabi Pid chas vidstupu Vijsk UNR u 1920 r kolishni pidrozdili Gajsinsko Braclavskoyi brigadi uvijshli do skladu Armiyi UNR a P Josipishin otrimav priznachennya do 2 oyi brigadi 1 oyiZaporizkoyi strileckoyi diviziyi komanda zv yazku v yakij deyakij chas vikonuvav obov yazki yiyi nachalnika Pislya perehodu Armiyeyu UNR r Zbruch u rajoni Pidvolochiska 21 listopada 1920 r jogo bulo priznacheno do skladu likvidacijnoyi komisiyi 2 oyi brigadi 1 oyi Zaporizkoyi diviziyi upovnovazhenoyi do peredachi vijskovogo majna polskij vladi Pislya zavershennya vsih likvidacijnih sprav P Josipishin opinivsya v tabori Pikulichi poblizu Peremishlya de bula internovana 1 sha Zaporizka diviziya U lyutomu 1921 r Zaporizka diviziya bula perevedena z Pikulichiv do taboru Vadovici U comu tabori na organizovanih tam kursah P Josipishin studiyuye sadivnictvo kooperaciyu bdzhilnictvo yak lektor bere uchast u roboti kulturno osvitnogo viddilu Zaporizkoyi diviziyi zokrema provadit vikladi u shkoli gramoti dlya nepismennih kozakiv chitaye lekciyi z ukrayinoznavstva dlya voyakiv Doroshenkivskogo kurenya vikladaye kozakam 2 oyi brigadi sistemu zv yazku u vijsku z praktichnimi vpravami U Vadovicyah P Josipishin vdruge pershij raz na bojovih poziciyah pid Medzhibozhem bachiv Golovnogo Otamana S Petlyuru yakij razom z Yu Pilsudskim vidviduvav cej tabir Pislya perevedennya Spilnoyi yunackoyi shkoli Armiyi UNR z Lancutu do Vadovic traven 1921 r molodshij portupej yunak P Josipishin buv zarahovanij do yiyi pishogo kurenya 2 ga sotnya projshovshi v nomu povnij kurs navchannya Pislya likvidaciyi taboru u Vadovicyah Shkola bula perevedena do Kalishu de j vidbuvsya 15 serpnya 1923 r tretij vipusk yiyi vihovanciv P Josipishin uspishno sklav vipuskni ispiti ta buv imenovanij pershoyu starshinskoyu rangoyu horunzhogo za pershim rozryadom Vin zalishivsya priryadzhenim do Shkoli i pislya yiyi zakinchennya timchasovo vikonuyuchi obov yazki starshogo grupi yunakiv SYuSh pid chas yih vidryadzhennya do m Poznan Cya grupa yunakiv pracyuvala v 58 mu pishomu polku polskoyi armiyi zokrema zdijsnyuvala inventarizaciyu sanitarnogo majna sho bulo zalishene na kolishnih nimeckih vijskovih skladah Pislya korotkochasnogo perebuvannya v Kalishi P Josipishin z grupoyu starshin viyihav na roboti do Volini spochatku do cukrovarni v Babino a potim na lisovi roboti do Olikiv U kinci travnya 1926 r P Josipishin za poserednictvom Ukrayinskogo Centralnogo Komitetu v Polshi razom z grupoyu voyakiv Armiyi UNR viyihav do Franciyi 5 grudnya togo zh roku mayuchi oficijnij kontrakt na robotu vin pereyihav do Salen de Zhiro departament Bush dyuRon sho poblizu m Marsej Marseille de vzhe meshkali ukrayinci yaki pracyuvali tut na miscevih pidpriyemstvah P Josipishin vlashtovuyetsya na robotu elektrikom vodnochas provadit aktivnu gromadsku diyalnist Vin organizovuye miscevu Ukrayinsku gromadu ta obirayetsya yiyi sekretarem Nevdovzi Ukrayinska gromada Salen de Zhiro prijmayetsya do skladu Soyuzu ukrayinskih emigrantskih organizacij u Franciyi Zusillyami P Josipishina u 1927 r tut zasnovuyetsya takozh filiya Tovaristva buvshih voyakiv Armiyi UNR u Franciyi yaku vin j ocholyuye U tomu zh roci vin staye takozh chlenom zgaduvanogo Tovaristva ta postijno obirayetsya chlenom yiyi upravi i deyakij chas vikonuye obov yazki skarbnika Svidchennyam nevtomnoyi praci P Josipishina na gromadskij nivi stalo jogo obrannya delegatom vid Ukrayinskoyi gromadi v Salen de Zhiro dlya uchasti v roboti 5 go z yizdu Soyuzu ukrayinskih emigrantskih organizacij u Franciyi yakij vidbuvsya 26 travnya 1928 r v Parizhi Togo zh roku vin rozpochinaye zaochni studiyi v Politehnichnij shkoli v Parizhi kurs pomichnika inzhenera elektrika U 1929 r vin pereyizhdzhaye z provinciyi do stolici j prodovzhuye navchannya za obranim fahom Togo zh roku staye chlenom parafiyi UAPC u Parizhi U 1933 r P Josipishin zakinchuye kurs inzhenera elektrika v Nacionalnij konservatoriyi mistectva j remesel Conservatoire national des Arts et Metiers CNAM u Parizhi tut vin prohodit takozh j kurs radiotehniki U 1933 1934 rr zaochno studiyuye u Visokij shkoli politichnih nauk pri Ukrayinskij gospodarskij akademiyi v Chehoslovachchini Uvijshovshi do skladu Spilki ukrayinskih inzheneriv u Franciyi obirayetsya golovoyu yiyi kontrolnoyi komisiyi ta chlenom upravi U 1937 1938 rr buv chlenom francuzkoyi ustanovi Institut istoriyi suchasnoyi politichnoyi emigraciyi U Parizhi P Josipishin staye aktivnim chlenom Ukrayinskoyi parizkoyi gromadi vprodovzh kilkoh kadencij ocholyuye yiyi upravu V yakosti delegata vid ciyeyi gromadi bere uchast u kilkoh z yizdah Soyuzu ukrayinskih emigrantskih organizacij u Franciyi 1930 1937 rr na yakih jogo obirayut do skladu Generalnoyi kontrolnoyi komisiyi Soyuzu Na HI z yizdi Soyuzu yakij vidbuvsya 25 26 travnya 1935 r P Josipishin buv obranij Generalnim sekretarem Soyuzu Na vidznachennya jogo zaslug vin u 1936 r buv nagorodzhenij vidznakoyu Hrest Simona Petlyuri Krim vikonannya obov yazkiv generalnogo sekretarya Soyuzu P Josipishin provadit referenturu zi shkilnih i plastovih sprav pri Generalnij radi U 1938 1939 rr na hutori vijskovogo tovaristva v Lanyi ta Shaleti vin organizovuvav ta ocholyuvav plastovi tabori U listopadi 1938 r koli Uryadom UNR bula likvidovana Ukrayinska diplomatichna misiya v Parizhi vostannye perebuvala za adresoyu 24 ryu de lya Glas yer Parizh 13 yiyi spravi perebrala rada Soyuzu P Josipishin zajmavsya yiyi likvidaciyeyu yak yuriskonsult 203 Togo zh roku Petro Josipishin pochinaye pracyuvati radiotehnikom u firmi Radio Enerzhi U 1939 r P Josipishin zasnovuye kooperativne tovaristvo yake utrimuvalo restoran Ukrayina na vulici Zhit le Ker Git le Cœur Parizh 6 v Latinskomu kvartali poblizu vulici Rasin Ale cherez tyazhki ekonomichni obstavini u zv yazku z piznishoyu nimeckoyu okupaciyeyu Franciyi restoran buv zmushenij zakritisya a Tovaristvo samolikviduvatisya Pid zavershennya cogo roku v zhitti P Josipishina vidbuvayetsya vazhliva podiya 30 grudnya 1939 r vin odruzhuyetsya z Mariyeyu Vakuloyu204 yaka stala jogo nadijnoyu pomichniceyu ta doradniceyu u vsih zhittyevih spravah Pislya okupaciyi gitlerivskoyu Nimechchinoyu chastini Franciyi 1940 r firma v yakij vin pracyuvav bula zmushena pripiniti svoyu diyalnist a yiyi direkciya zaproponuvala svoyim robitnikam pereyihati do Vilnoyi zoni pivdennij zahid Franciyi Tam yakraz meshkala rodina Kleminyukiv glava yakoyi Pavlo Kleminyuk buv bojovim pobratimom P Josipishina Dlya perevezennya spivrobitnikiv firmi bulo sporyadzheno avto v yakomu P Josipishinu vdalos rozmistiti svoyu druzhinu ale jomu samomu v nij vzhe ne vistachilo miscya Vidtak vin buv zmushenij provesti 13 dniv u dorozi dolayuchi pishki vidstan vid Parizhu do hutora Kleminyukiv poblizu mistechka Vertejak Verteillac departament Dordon Dordogne Duzhe visnazhlivij perehid davsya vznaki na nogah P Josipishina utvorilis velichezni vodyanki oblichchya zaroslo chornoyu borodoyu i zasmaglo nastilki tak sho navit druzhina u pershu mit ne vpiznala v nomu svogo cholovika Cej pishij perehid vin vidbuv z rizikom dlya zhittya odnogo dnya vidrazu pislya perehodu P Josipishinim mostu cherez richku Luaru v misti Tur departament Endr et Luar ostannij buv visadzhenij u povitrya Pislya kilkoh misyaciv prozhivannya na fermi rodina Petra i Mariyi Josipishin povertayetsya do Parizha de narodzhuyetsya yih donka Yaroslava 1943 r Pislya zavershennya vijni P Josipishin prodovzhuye pracyuvati u firmi Radio Enerzhi azh do svogo vihodu na emerituru v 1965 r Z serpnya 1958 r P Josipishin direktor Ukrayinskoyi Biblioteki imeni Simona Petlyuri v Parizhi yakij vin viddav 30 rokiv svogo zhittya zalishayuchis na cij posadi do zhovtnya 1988 r Togo zh roku P Josipishin i Rada Biblioteki aktivizuvali zusillya dlya otrimannya vid nimeckogo uryadu materialnogo vidshkoduvannya za pograbovani pid chas Drugoyi svitovoyi vijni bibliotechni kolekciyi Spilno z M Kovalskim P Josipishin vinesli na svoyi plechah osnovnij tyagar yuridichnogo protistoyannya z oficijnim Bonnom yake trivalo ponad 10 rokiv Zreshtoyu poslidovna poziciya P Josipishina i jogo koleg sponukala nimecku vladu splatiti kompensaciyu zavdyaki yakij Biblioteka u 1969 r zmogla pridbati nove primishennya de vona perebuvaye na sogodnishnij den za adresoyu 6 ryu de Palestin 6 rue de Palestine Petro Timofijovich Josipishin pomer 11 sichnya 1994 r u vlasnij oseli v Zhantiji Gentilly peredmistya Parizha de j buv pohovanij 2 Ocinka diyalnosti red Zavdyaki aktivnij diyalnosti P Josipishina iz zaluchennya do spivpraci predstavnikiv ukrayinskoyi diaspori z riznih krayin svitu Biblioteka otrimala znachnu kilkist knizhok zhurnaliv arhivnih dokumentiv ta muzejnih pam yatok Krim togo P Josipishin iniciyuvav zbirannya v Biblioteci materialiv dobi Vizvolnih zmagan ta gromadsko politichnoyi diyalnosti ukrayinskoyi emigraciyi206 Znahodivsya u nogo chas i dlya pidtrimannya kontaktiv z kolishnimi vipusknikami Spilnoyi yunackoyi shkoli i zokrema z sotnikom Leonidom Yermolayevim v SShA Abi zrimo zasvidchiti prinalezhnist do Shkoli vsih yiyi absolventiv P Josipishin u 1961 r aktivno pidtrimav ideyu vigotovlennya nagrudnogo znaku SYuSh Zavdyaki spilnim zusillyam yevropejskoyi ta amerikanskoyi iniciativnih grup kolishnih vipusknikiv Shkoli takij znak bulo vigotovleno Nagorodi red Aktivna gromadsko politichna diyalnist u Franciyi P Josipishina bula vidznachena kilkoma kombatantskimi nagorodami u t ch pam yatnoyu vidznakoyu Voyennij hrest 1917 1957 gramota 1149 vid 25 02 1969 r vijskovoyu vidznakoyu Hrest Vidrodzhennya v pam yat 60 littya Armiyi UNR nakaz 67 vid 25 09 1978 nagoroda 494 poryadkovij nomer v reyestri 480 Krim togo P Josipishinu takozh buv vruchenij Hrest yevropejskogo kombatanta Primitki red Sotnik u emigraciyi Kozubel Marek 2020 3 Zelazna Dywizja Strzelecka Armii Ukrainskiej Republiki Ludowej w 1920 r Zarys szlaku bojowego w wojnie polsko bolszewickiej Przeglad Historyczno Wojskowy 21 3 s 120 162 ISSN 1640 6281 doi 10 32089 wbh phw 2020 3 273 0004 Procitovano 20 travnya 2022 Literatura red Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 B Volinskij Josipishin Petro Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 692 ISBN 966 528 197 6 Mitrovich K Sv p Petro Josipishin vzircevij politichnij emigrant i voyin Ukrayini Meta Franciya 1994 Trav cherv Polaczona Szkola Junacka Armii Ukrainskiej Republiki Ludowej specyfika funkcjonowania w warunkach internowania w Polsce 1921 1924 nbsp Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Josipishin Petro amp oldid 38856514