Йон Братіану (точніше — Бретіану; рум. Ion Constantin Brătianu, *2 червня 1821, Пітешть, Румунія — †16 травня 1891) — одна з головних політичних фігур XIX століття в Румунії. Молодший брат Дмитру, і батько Йонела, Діну, і Вінтіле Бретіану. Він також дід поета Йона Пілата.
| Йон Братіану рум. Ion Constantin Brătianu | ||
| 24 липня 1876 — 13 березня 1881 | ||
|---|---|---|
| Попередник: | Манолаке Костаке Епуряну | |
| Спадкоємець: | посада скасована | |
| ||
| 13 березня — 9 квітня 1881 | ||
| Попередник: | посада заснована | |
| Спадкоємець: | Дмитру Братіану | |
| ||
| 9 липня 1881 — 20 березня 1888 | ||
| Попередник: | Дмитру Братіану | |
| Спадкоємець: | Тудор Розетті | |
| 18 листопада 1868 — 29 січня 1869 | ||
| Попередник: | Анастасіе Фиту | |
| Спадкоємець: | Костаке Негрі | |
| Народження: | 2 червня 1821 Пітешть, Румунія | |
| Смерть: | 16 травня 1891 (69 років) Штефенешть, Арджеш, Румунія | |
| Поховання: | Q104031898? | |
| Країна: | Румунія | |
| Партія: | Національна ліберальна партія (Румунія) | |
| Шлюб: | Піа Братіану | |
| Діти: | Dinu Brătianud, Вінтиле Братіану, Йонел Братіану, Sabina Brătianu-Cantacuzinod і Maria Brătianu-Pillatd | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 2 червня 1821 в багатій родині землевласників з Арджеша в місті Пітешті.
З 1838 служив в Волоській армії, в 1841 розпочав навчання в Парижі, де вступив в Республіканську партію. Разом з ним приєдналися до передового руху Розетті і брати Голеско.
Повернувшись на свою рідну землю, Братіану, разом зі своїм другом Константином Розетті та іншими молодими людьми (в тому числі і своїм старшим братом Дмитру) взяв участь в Волоської революції 1848 року, остання була пригнічена вступом російських і турецьких військ. Всі особи, скомпрометовані революцією, були потім заслані, і Братіану поїхав в Париж. Тільки в 1857, після укладення Паризького миру 1856, він зміг повернутися разом з іншими вигнанцями до Волощини.
При подвійному обранні Кузи (який був обраний князем в Молдови в 1859 в січні, і одночасно в Волощині) Братіану діяв на користь з'єднання обох князівств. Однак, під час правління цього князя він не встиг зайняти якесь вагоме становище. Після сходження на престол князя Карла Гогенцоллернського в 1866, Братіану здобув більш вагомий вплив.
У березні 1867 Братіану став зі своїми прихильниками біля керма правління, яке міг, однак, утримати лише до листопада 1868. Однією з його цілей було розширення Румунської держави, а тому організував дако-румунське рух. Братіану скористався стараннями князя Карла, спрямованими на розвиток шляхів сполучення країни і особливо на проведення залізниць, для того, щоб зав'язати зносини з Пруссією. Таким чином відбувся залізничний договір з Струсбергом за умов, вкрай важких для держави. В результаті політика Братіану внесла смуту в країну, так що він, змушений був просити в листопаді 1868 про відставку.
З цих пір партія Братіану стала прагнути до скинення князя, особливо після проголошення республіки у Франції у вересні 1870 з цією метою активно експлуатувалися французькі симпатії народу. Букарештський рух 22 березня 1871 був лише прелюдією задуманого великого повстання, але план цей зазнав фіаско, завдяки енергії консервативного кабінету Ласкара Катарджи.
У 1876 Братіану знову встав на чолі міністерства і зберігав владу до квітня 1881.
При облозі Плевни він послав румунську армію на допомогу російським військам і проголосив потім незалежність Румунії, а 26 березня 1881 піднесення Румунського князівства до ступеню Королівства.
У квітні 1881 на короткий час його замінив брат Дмитру Братіану, який був до цього посланцем в Константинополі.
У червні того ж року Братіану знову став на чолі міністерства і протримався на цій посаді до 1888.
Джерела Редагувати
- Братиану, Иван // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Посилання Редагувати
- І. Т. Лісевич. Братіану Йон [ 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 369. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Keith Hitchins, România 1866—1947, Bucharest, Humanitas, 2004
- Stevan K. Pavlowitch, A History of The Balkans 1804—1945, Addison Wesley Longman Ltd., 1999