| Золтан Гусарик | |
|---|---|
| угор. Huszárik Zoltán | |
| | |
| Ім'я при народженні | угор. Huszárik József Zoltán |
| Народився | 14 травня 1931 село Домонь, на північ від Будапешта |
| Помер | 15 жовтня 1981 (50 років) Будапешт |
| Громадянство | Угорщина |
| Діяльність | графік, художник костюмів, кінорежисер |
| Сфера роботи | акторське мистецтво і образотворче мистецтво |
| Alma mater | Будапештська Академія театру і кіно |
| Мова творів | угорська |
| Роки активності | 1963 — 1981 |
| У шлюбі з | Аннамарія Мельчерd і Ільдіко Могерd |
| Діти | Kata Huszárikd |
| Нагороди | Премія імені Бели Балажаd (1973) |
| | |
| Золтан Гусарик у Вікісховищі |
Золтан Гусарик (також Хусарик; угор. Huszárik Zoltán; 14 травня 1931 село Домонь, на північ від Будапешта — 15 жовтня 1981, Будапешт) — угорський графік, художник костюмів, кінорежисер.
Біографія Редагувати
У 1949-1952 навчався в Будапештській Академії театру і кіно, відрахований як ненадійний елемент (син багатого селянина). Змінив багато професій, в 1959-1961 все ж закінчив Академію. Зняв кілька блискучих короткометражних фільмів і дві повнометражні ігрові стрічки — «Синдбад» (1971) і «Чонтварі» (1979), всі вони стали прапором «нової хвилі» в угорському кіно, були удостоєні численних національних і зарубіжних премій. Виступав як театральний режисер (в 1974 поставив в Дебрецені драму-притчу Іштвана Еркеня «Кішки-мишки», 1969). Покінчив життя самогубством.
Творчість Редагувати
Обстановка і атмосфера обох ігрових фільмів Гусарика — «кінець століття», їх стилістика відрізняється рідкісною вишуканістю, а інтонація — глибокої ностальгією. В обстановці політичного похолодання і ідейного застою в Угорщині після 1968 обидві стрічки прозвучали зверненим у недосяжне минуле реквієм за епохою східноєвропейського модерну межі XIX-XX століть. Не випадково їх центральним персонажем і свого роду «візитною карткою» став популярний драматичний актор Угорщини, одноліток Гусарика Золтан Латинович. В 1976 наклав на себе руки. Виконавши заголовну роль шукача пригод у «Синдбаді», він пережив себе. У фільмі йдеться про трагічну долю живописця кінця XIX — початку XX століття Тівадара Чонтварі. Сценарій писався також в розрахунку на Латиновича. Знятий фільм відкривається присвятою загиблому і пронизаний мотивом неможливості ні бути собою, ні перетворитись на іншого.
Визнання Редагувати
Гусарик був нагороджений премією імені Бели Балажа (1971), а також Премією Кошута (1990, посмертно).
Фільми Редагувати
Джерела Редагувати
- Zay L. Huszárik Zoltán. Budapest: M. Filmintézet — Múzsák, 1985
- Jeancolas Jean-Pierre. Miklós, István, Zoltán et les autres: 25 ans de cinéma hongrois. Budapest: Corvina, 1989
- Huszárik breviárium/ Lencsó L., ed. Budapest: Szabad Tér, 1990 (включает тексты Х. и множество документов)
- Zsugán I. Nagy motívum igezeteben. Huszárik Zoltán// Zsugán I. Szubjektív magyar filmtörténet 1964—1994. Budapest: Osiris-Századvég, 1994.
Посилання Редагувати
- Золтан Гусарик на сайті arthouse-film.narod.ru [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Eifert J. Kedvesem! Boldog születésnapot! — 2011.
- https://port.hu/adatlap/szemely/huszarik-kata/person-19151
- Українське кіно: Євроформат: Хроніки громадських обговорень 1996—2003 рр. / відп. ред. О. Г. Рутковський. — К.: Альтерпрес, 2003. — С. 40.
- . Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 24 травня 2016.