Золтан Латинович | |
---|---|
угор. Latinovits Zoltán | |
Народився | 9 вересня 1931 Будапешт, Королівство Угорщина |
Помер | 4 червня 1976 (44 роки) Balatonszemesd, Siófok Districtd, Шомодь, Угорщина |
Громадянство | Угорщина |
Діяльність | кіноактор |
Alma mater | Budai Ciszterci Szent Imre Gimnáziumd (1949) і Будапештський університет технології та економіки (1956) |
Мова творів | угорська |
Мати | Katalin Gundeld |
Родичі | Pál Latinovitsd |
Брати, сестри | Іштван Буйтор і Károly Frenreiszd |
Автограф | |
Нагороди | |
| |
Золтан Латинович у Вікісховищі |
Золтан Латинович (угор. Latinovits Zoltán; 9 вересня 1931, Будапешт — 4 червня 1976, Балатонсемеш) — угорський актор театру і кіно.
Життя і творчість ред.
- Народився в заможній столичній сім'ї.
- Батьки розлучилися незабаром після народження сина.
- Отримав архітектурну освіту, займався живописом, взагалі був широко обдарованим і освіченою людиною.
- Дебютував в кіно в 1959.
- Знімався у найбільших вітчизняних і європейських кінорежисерів (Хуан Антоніо Бардем, Міклош Янчо, Золтан Хусарік, Андраш Ковач, Золтан Фабрі Золтан Фабрі).
- На рубежі 1960-1970-х був найпопулярнішим кіноактором Угорщини.
- Відомий також виконанням віршів Ендре Аді і Аттіли Йожефа.
- Загинув під колесами поїзду на станції Балатонсемеш при нез'ясованих обставинах. Є різні свідоцтва, в тому числі такі що це був нещасний випадок. Але оскільки поет Аттіла Йожеф, образ якого Латинович втілив у кіно, кінчив життя самогубством кинувшись під поїзд у 1937 у цій же місцевості, а сам Латинович останній час страждав депресією, смерть Золтана Латиновича діагностували як «самогубство». Кілька поетів, серед яких найбільш відомий Дюла Йєш, присвятили Латиновичу прощальні вірші.
Вибрана фільмографія ред.
- 1962 — «Спадщина скарбника Стамбула» — Тодор Крістіан
- 1963 — «Фото Габера» — Ґабор Чакі
- 1965 — «Без надії» — Імре Веселька
- 1965 — «Перстень з русалкою» — Кальман Борші
- 1965 — «Світло за шторами» — Ґабор Тот
- 1967 — «Холодні дні»
- 1967 — «Угорський набоб» — Рудольф
- 1967 — «Доля Золтана Карпаті» — Рудольф
- 1967 — «Зорі та солдати» — Миклош Янчо
- 1967 — "Тиша і крик Миклош&" — Янчо
- 1968 — «Зірки Еґера» — Імре Варшані
- 1969 — «Професор злочинного світу» — Красунчик
- 1971 — «Синдбад» — Золтан Хусарік — Синдбад
- 1971 — «Королева чардашу»
- 1974 — «Незавершена фраза»
- 1976 — «П'ята печать»
Нагороди ред.
Цікаві факти ред.
- Єдиноутробний брат актора Іштвана Буйтора і композитора і рок-музиканта Кароя Френрейса
- Його мати, Каталіна Гундель, прожила 100 років і померла в 2010, переживши двох синів, Золтана Латинович і Іштвана Буйтора.
Джерела ред.
- Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич — Москва, «Советская энциклопедия», 1987. — с. 228—229
- Якубович О., Золтан Латинович, в сборнике Актёры зарубежного кино. Выпуск 9. — М., 1975. — с. 125—143
- Hegyi B. Latinovits: legenda, valóság, emlékezet. Budapest: Gondolat, 1983
- Ablonczy L. Latinovits Zoltán tekintete: dokumentumok, tűnődések, beszélgetések. Budapest: Minerva, 1987
- Szigethy G. Latinovits: jelenetek egy színész életéből. Budapest: Gabo Kiadó, 1999
Посилання ред.
- Страница [ 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайте IMDB
- Сайт музея Латиновича [ 16 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.