Зня́цьово (до 1995 року — Зня́цеве) — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівський район.
| село Зняцьово | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Великолучківська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040010060012030 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1248 |
| Населення | 1707 |
| Площа | 3,237 км² |
| Густота населення | 527,34 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89650 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′00″ пн. ш. 22°30′53″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 22.51472° сх. д.Координати: 48°29′00″ пн. ш. 22°30′53″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 22.51472° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 110 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89650, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Зняцьово, вул. Гойди, 70 |
| Карта | |
Зняцьово | |
Зняцьово | |
| Мапа | |
| Зняцьово у Вікісховищі |
Легенди Редагувати
Місцеве русинське населення села ще й досі зберігає у пам'яті своєрідні легенди, пов'язані з його виникненням та погодженням самої назви. Ось одна з них: «… обходила одного разу свої володіння імператриця Марія Тереза і люди вийшли її зустрічати. Вона була дуже строгою, і люди хотіли хоч чимось ій „насолити“ та й вдарили коня галузкою». Тварина налякалась, устала на диби, а жінка впала з коня і забила чоло. Коли вона піднялась із землі, закричала, вказуючи знаками на обличчя, а так як погано розмовляла місцевою мовою, казала: « зня-зня-к-ово-зняцьово».
За іншою легендою, низовинні райони й села на північному заході Мукачівщини заливалися водою — з річки Латориця під час великих паводків, і коли дивилися з Мукачівського замку на долину, то там, де заходить сонце, все було покрите водою і тільки де інде були ознаки, які вказували на те, там була земля і жила люди. Поселення знаходилось на височині, як знак, бо навкруги була вода. Так і виднілося старе Зняцьово — як знак над водою.
Існує ще одна легенда, пов'язана з історією села періоду татаро-монгольського нашестя 1241 року. Між Дубрівкою, Зняцевом та Драгинею знаходилося поле, «на якому татари повбивали багато русинів і кров їх текла по потоку і він отримав назву „Мертвецький“ (неподалік від могильників»).
Археологія Редагувати
На території Зняцівської сільради знаходиться могильник У11-1Х століть н. е. Між Зняцевим і Драгинею виявлено 50 курганів з обрядом тілоспалення.
Історія Редагувати
Зняцьово — одне з найстаріших сіл Мукачівщини.
Вперше назва Зняцьова згадується в історичних джерелах, датованих 1248 роком, як володіння землі Чепана (зараз Мала Добронь), Матяша Шемста. Воно межувало з селами Добронь, Саловка, Есень. У своїх роботах археолог та краєзнавець Тиводор Легоцький відзначав, що село знаходилося в басейні річки Стара, колишнього старого русла Латориці, та у східній частині Мертвиці, де ним було виявлено 10 старих курганів з залишками керамічних посудин, вугілля та попелу.
В історичних документах Х11-Х1У ст. населений пункт згадується, як королівське володіння, що належало до Мукачівського замку і мало назву ІГНЕЦ -Зняцьово.
На початку ХУ ст.. Зняцьово належало до Ужанського комітету, а в 1418 році було подаровано королем синам Петра Палоці Матвію, Імре та Дьордю, з усіма правами збору мита. Згодом у 1427 році володіння перейшло до Дьєрдя Бранковича. У ХУ1 ст село вже згадується як населений пункт Березької жупи. Власником його був Антал Палоці.
З 1844 р. селище користувалося власною громадською печаткою з зображенням дуба з розлогою кроною (характерним символом природи Закарпаття). Щоправда, вже 1860 р. в ужиток було введено "написову" печатку без будь-яких геральдичних емблем.
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1688 осіб, з яких 770 чоловіків та 918 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1704 особи.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,18 % |
| російська | 0,47 % |
| угорська | 0,12 % |
| білоруська | 0,06 % |
Церква Успіння пр. Богородиці. 1907 Редагувати
У 1733 р. в селі був священик Іван Пазуханич, який жив на старій священичій ділянці біля дерев'яної церкви св. Дмитрія. У 1797 р. згадують розвалену фару і маленьку трухляву церкву.
Теперішня мурована церква — одна з найбільших на Мукачівщині (площа — 488 кв. м). Подібних храмів у Закарпатті небагато, і збудовано їх переважно в долинних селах. Особливо урочистим є головний фасад з двома вежами. Фундамент освятив 30 червня 1907 р. о. Георгій Шуба, коли поряд ще стояла стара дерев'яна церква. Інтер'єр оздобили набагато пізніше. Іконостас виготовлено в 1909—1910 роках.
Малювання олією на металі 44-х ікон здійснив художник Юлій Віраґ, однак на на-місних іконах написано по-угорськи прізвища з датами «Кевсеґі 1909» та «Сілвай 1910».
Пензлю Віраґа належить і великий образ «Перша пречиста». Позолоту іконостасу, казательниці, престолів та інших предметів виконав місцевий парох о. Стефан Греньо, заощадивши таким чином для громади близько 6000 корон. Прикрашену церкву благословив у 1931 р. каноник О. Ільницький. Найдавніший дзвін походить з 1896 р., два інші — з 1924 р.
1924 року місцеві заробітчани, що повернулися з Америки, подарували церкві три дзвони.
У 1987 р. проведено ремонт церкви.
Туристичні місця Редагувати
- Між Дубрівкою, Зняцевом та Драгинею знаходилося поле, «на якому татари повбивали багато русинів і кров їх текла по потоку і він отримав назву „Мертвецький“ (неподалік від могильників»).
- могильник У11-1Х століть н. е.
- Між Зняцевим і Драгинею виявлено 50 курганів з обрядом тілоспалення. У своїх роботах археолог та краєзнавець Тиводар Легоцький, що село знаходилося в басейні річки Стара, колишнього старого русла Латориці, та у східній частині Мертвиці, де ним було виявлено 10 старих курганів з залишками керамічних посудин, вугілля та попелу.
- храм Успіння пр. Богородиці. 1907
Примітки Редагувати
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зняцьово |
- Зняцьово на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
- Погода в селі [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |