Здви́жівка (після 1947 p., до того — Голинь, Феліціалівка, Офіціаловка) — село Бучанського району Київської області. Населення — 1,13 тис. жителів.
| село Здвижівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Київська область |
| Район | Бучанський район |
| Рада | Бучанська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1780 |
| Населення | 1132 |
| Площа | 36,8 км² |
| Густота населення | 30,76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07830 |
| Телефонний код | +380 4577 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°40′20″ пн. ш. 30°04′09″ сх. д. / 50.67222° пн. ш. 30.06917° сх. д.Координати: 50°40′20″ пн. ш. 30°04′09″ сх. д. / 50.67222° пн. ш. 30.06917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 143 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07830, Київська обл., Бучанський р-н, с.Здвижівка, вул.Центральна,102 |
| Карта | |
Здвижівка | |
Здвижівка | |
| Мапа | |
| Здвижівка у Вікісховищі |
Історія ред.
Біля села досліджено поселення доби бронзи, збереглися залишки давньоруського городища.
Засноване 14 жовтня 1780 року.
Під час революції 1905—1907 pp. у Здвижівці відбулося повстання селян, які завдяки реформі голодної волі, бувши позбавлені землі, добивалися права на володіння поміщицькою землею для задоволення базових потреб людини. Царські війська придушили це повстання.
108 жителів села — учасників Другої Світової війни — відзначені нагородами СРСР.
В «Історії міст і сіл Української РСР» про Здвижівку початку 1970-х було подано таку інформацію:
Наслідки вторгнення росії ред.
З 25 лютого по 31 березня включно Здвижівку було окуповано військами рф. У селі знаходився найбільший штаб росіян на Київщині. Дані щодо кількості військових рф різні: від 6 до 10 тисяч.
Вони жили як поза межами села, так і заселялися в будинки мирних жителів. Більшість людей у цей час фактично жили у погребах та підвалах. На сільській фермі окупанти влаштували склад і розташували техніку.
Після звільнення села на околицях протягом кількох місяців було знайдені тіла закатованих та розстріляних людей. Серед них як мешканці Здвижівки, так і мешканці сусідніх сіл, що намагалися тікати від окупації. Загалом поліція Київщини знайшла 16 тіл вбитих мирних жителів.
Географія ред.
Село знаходиться за 38 км на захід, південний захід від міста Київ, на території Поліської низовини в межах Українського кристалічного щита на його південно-східному схилі, перекритому товщами осадових порід, у басейні річки Голинь, що впадає до річки Здвиж (басейн Тетерева) та розділяє новий масив та старе село.
Ґрунти дерново-підзолисті, у лісах сірі лісові, у долинах річок торфові. На окремих ділянках спостерігається вихід на денну поверхню дрібних уламків Українського кристалічного щита. На території села є 2 валуни Українського кристалічного щита невідомого походження.
Серед корисних копалин торф, пісок, болотна руда (лімоніт).
Через село проходить автошлях Т 1011 Бородянка-Гостомель(в народі Старокиївська дорога).
Клімат ред.
Село знаходиться у помірно-континентальному типі клімату. Належить до недостатньо-вологої, теплої агрокліматичної зони. Пересічна температура січня — 6,7. липня + 19,1. Опадів випадає в середньому 617 мм за рік. Висота снігового покриву 25-30 см. Сніговий покрив встановлюється в кінці листопада на початку грудня, сходить в кінці березня.
Останніми десятиліттями відмічається потепління у зимовий період, та збільшення періоду спекотної, посушливої погоди влітку, почастішання випадків суховіїв.
Гідрологія ред.
Через село протікає річка Голинь з притоками Рудка та ін. Річка витікає з джерел, що знаходяться в лісових масивах на сході села. Довжина річки 7 км. Заплава коритоподібна, ширина у верхів'ї до 50 м в середній та нижній течії 200—400 метрів відповідно. Ширина річища 1-2 метри пересічно.
Колір води жовтуватий, що є наслідком залягання болотної руди в басейні річки. У верхів'ї є виходи на поверхню болотної руди (лімноліту).
В 1960-х роках внаслідок меліорації русло річки було каналізоване, і на разі являє собою безіменний канал. До меліорації є відомості, що по річці, у ті часи, плавали човнами. Останніми роками біля русла річки почали траплятися провали невідомого походження.
На території села створено одне велике та 4 малих озера.
На пн-сх від села, у лісі, знаходиться болотний масив «Зелене багно», з якого бере початок річка Бродок. В басейні річки в урочищі «Ченець» є джерело, яке в народі вважають цілющим.
На березі болотного масиву «Зелене багно» планувалось збудувати санаторій, однак після аварії на ЧАЕС(1986 року) через несприятливу радіоекологічну ситуацію плани так і залишились планами.
Екологія ред.
Село належить до 4 зони періодичного радіологічного контролю. В радіусі 10 км навколо немає жодних серйозних забруднювачів атмосфери. Є покинутий склад сховищ пестицидів, які були вивезені, однак сильний неприродний запах в безпосередній близькості до складу наводить на думку, що вивезено було не все.
В посушливі роки через пожежі на торфовищах в басейні річки Здвиж та Голинь село періодично накриває їдким димом.
Соціальна сфера ред.
В селі функціонує сільська рада, 9-річна школа, будинок культури, ФАП, декілька магазинів, лісництво, пилорами; Здвижівська сільська бібліотека-філіалу № 13.
В закинутому стані перебуває колишній колгосп.
Є автобусне сполучення із районним центром, залізничною станцією Клавдієве, та м. Київ (прямий та транзитний транспорт).
Восени 2013 року був створений новий автобусний маршрут «Шибене-Київ», який проходить повз новий масив села, що значно спростило сполучення із Києвом (автобуси курсують через кожну годину, а в часи пік через кожні 10-20-30 хвилин).
Село газифіковане та електрифіковане, є централізоване водопостачання. На новому масиві широкі асфальтовані дороги, у старому селі на окремих вулицях є бруківка.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Похилевич, Лаврентій Іванович (1864). Сказання про населені місцевості Київської губернії (дореволюційна )). Київ: В типографії Києво-Печерської Лаври. с. 101.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- З‘їдені страуси і листівки від ОМОНу: як пережила російську окупацію Здвижівка. Slidstvo.info (укр.).
Джерела ред.
- облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.