Зачерпування в астрономії винесення з надр на поверхню зорі речовини яка зазнала змін хімічного та ізотопного складу вна

Зачерпування (в астрономії) — винесення з надр на поверхню зорі речовини, яка зазнала змін хімічного та ізотопного складу внаслідок ядерного синтезу. Зачерпування зумовлене розширенням конвективної зони вглиб, до шарів, у яких на попередніх етапах еволюції зорі відбувався нуклеосинтез. Призводить до змін хімічного складу атмосфери зорі та її спектру.

Етапи Редагувати

Зачерпування може відбуватись у три етапи.

Перше зачерпування відбувається на шляху зорі від головної послідовності до вершини відгалуження червоних гігантів. Унаслідок конвективного перемішування у зовнішній атмосфері зменшується співвідношення ¹²C/¹³C і C/N , а також кількість літію та берилію, що відбиває результати ядерного горіння гідрогену.

Друге зачерпування відбувається лише в зорях із масою 4–8 сонячних під час сходження на асимптотичне відгалуження гігантів, коли в ядрі завершується горіння гелію. Конвекція виносить на поверхню продукти вуглецево-азотного циклу і це призводить до збільшення частки ⁴He і ¹⁴N, тоді як частка ¹²C і ¹⁶O зменшується.

Третє зачерпування відбувається на асимптотичному відгалуженні, під час спалахів гелієвого шарового джерела. Це зачерпування виносить на поверхню гелій, карбон та продукти s-процесу. Збільшується частка карбону відносно оксигену, що може призвести до утворення вуглецевої зорі.

Назви зачерпувань (перше, друге, трете) визначено за етапом зоряної еволюції, на якому вони відбуваються, а не їх послідовністю в еволюції конкретної зорі. У зорях малої маси відбувається лише перше та третє зачерпування, але не відбувається другого.

Джерела Редагувати

↑ Зачерпування // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 165. — ISBN 966-613-263-X.
Lambert, D. L. (1992). Observational Effects of Nucleosynthesis in Evolved Stars. У Mike G. Edmunds and Roberto J. Terlevich. Elements and the Cosmos. University of Cambridge. с. 92–109. ISBN 0-521-41475-X.
↑ Kwok, Sun (2000). The origin and evolution of planetary nebulae. Cambridge University Press. с. 199. ISBN 0-521-62313-8.

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] Зачерпування // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 165. — ISBN 966-613-263-X.

[2] Lambert, D. L. (1992). Observational Effects of Nucleosynthesis in Evolved Stars. У Mike G. Edmunds and Roberto J. Terlevich. Elements and the Cosmos. University of Cambridge. с. 92–109. ISBN 0-521-41475-X.

[kwok-3] Kwok, Sun (2000). The origin and evolution of planetary nebulae. Cambridge University Press. с. 199. ISBN 0-521-62313-8.