www.wikidata.uk-ua.nina.az

Жорж Клемансо Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності Будь ласка допоможіть удо

Жорж Клемансо

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Жорж Клемансо́ (фр. Georges Clemenceau; 28 вересня 1841(18410928) — 24 листопада 1929) — французький політичний і державний діяч, журналіст, 71-й Прем'єр-міністр Франції (41-й Прем'єр-міністр Третьої французької республіки) та 84-й Прем'єр-міністр Франції (54-й Прем'єр-міністр Третьої французької республіки). Член Французької академії (з 1918). Один з засновників французького радикалізму. Через жорстокий характер й непримиренність до політичних противників отримав прізвисько «Le Tigre» («Тигр»).

Жорж Клемансо
фр. Georges Clemenceau
Ім'я при народженні фр. Georges Benjamin Clemenceau
Псевдо Petras Zoufit
Народився 28 вересня 1841(1841-09-28)[…]
Муйрон-ан-Паре
Помер 24 листопада 1929(1929-11-24)[…] (88 років)
Париж, Франція
Поховання Мушам
Країна  Франція
Діяльність політик, журналіст, лікар, сценарист, прозаїк-романіст
Alma mater Паризький університет
Знання мов французька і англійська
Членство Французька академія, Грецьке філологічне товариство Константинополяd і Паризька медична академія
Посада arrondissement mayord, депутат Національної асамблеї Франції, Воєнний міністр Франціїd, Прем'єр-міністр Франції, сенатор Третьої Французької Республікиd, Прем'єр-міністр Франції, депутат Національної асамблеї Франції і seat 3 of the Académie françaised
Партія Радикальна партія і Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістівd
Конфесія протестантизм
Батько Paul Benjamin Clemenceaud
Мати Emma Gautreaud
Брати, сестри Sophie Clemenceaud, Albert Clemenceaud і Paul Clemenceaud
У шлюбі з Mary Plummerd
Діти Michel Clemenceaud і Madeleine Clemenceau-Jacquemaired
Автограф
Нагороди
IMDb ID 0166013

Біографія Редагувати

Жорж Клемансо народився в Вандеї, в сім'ї спадкового лікаря-бізнесмена, який не займався практикою, землевласника Бенджамена Клемансо й Софії, уродженої Готро, з сім'ї гугенотів. Батько був місцевим політичним активістом й двічі, в 1851 та 1858 рр., перебував під арештом. Він прищепив сину любов до навчання, радикальні політичні погляди й ненависть до католицизму. За повчанням батька, Клемансо вивчав медицину в Нанті та Парижі. Тут, на підґрунті опозиційного руху проти Другої французької імперії, у Клемансо вперше зародилася цікавість до політичних питань. Він прийняв активну участь в заворушеннях університетської молоді й внаслідок цього був вимушений покинути свої заняття у Паризькій медичній школі. Клемансо вирішив поїхати до Америки, де пробув близько чотирьох років, під час яких його демократично-республіканські ідеї лише зміцнились. «Америка – єдина країна, яка перейшла з стадії варварства прямо в стадію дегенерації, минувши стадію цивілізації» – підсумок цієї подорожі. Повернувшись до Парижу в 1869 р., він, все ж таки, отримав ступінь доктора медицини, зайнявся лікарською практикою, поселився в центрі робочого кварталу Монмартр й згодом завоював широку популярність.

Після революції 4 вересня 1870 року він був мером XVIII (Монмартрського) округу, а 8 лютого 1871 року був вибраний одним з 43 представників Парижу в національному зібрані, де зайняв місце в групі крайніх лівих. Зберігши за собою посаду мера, Клемансо намагався шляхом взаємних поступок досягнути згоди між центральним комітетом національної гвардії та урядом. Але, незважаючи на всі зусилля, йому цього не вдалось: крайні елементи отримали перевагу, тому на нових муніципальних виборах (26 березня 1871 року) Клемансо не був обраний, причому він вважав за потрібне скласти з себе депутатське звання. На нових виборах, в липні після придушення комуни, Клемансо був обраний членом муніципальної ради; пізніше був її віце-президентом та президентом.

На виборах в палату депутатів, у лютому 1876 року, Клемансо був обраний депутатом від того ж XVIII округу Парижа. Однією з перших його дій в палаті було вимога амністії засудженим за участь в комуні, в якій він бачив запоруку умиротворення країни. У 1877 році Клемансо був одним з 363 депутатів, які, згуртувавшись навколо Гамбетти, надали рішучий відсіч монархічній коаліції.

На виборах в жовтні 1877 року Клемансо знову був обраний депутатом величезною кількістю виборців – 18620 голосів з 18820, а після відкриття засідань палати війшов до складу «Комітету Вісімнадцяти», створеного для боротьби проти спроб монархічної реставрації.

З відставкою Патріса де Мак-Магона небезпека, яка загрожувала республіці, минула, і розбіжності серед республіканців загострилися. Жорж Клемансо організував радикальну партію, яка поставила своєю метою боротьбу з «опортуністами», які не хотіли йти на зустріч багатьом запитам демократії, і, зокрема, соціальним реформам. Він нападав на пануючі партії за недостатньо рішучу політику по відношенні до клерикалізму та за збільшення колоніальної політики. Відрізняючись, як оратор, логічністю, енергією та нервовістю, Клемансо завоював собі репутацію «руйнівника міністерства». Особливо видатну роль він відігравав при падінні кабінетів Гамбетти (в січні 1882 р.), Феррі (в березні 1885 р.), а також при обранні Карно президентом республіки (в грудні 1887 р.) та в епоху боротьби з буланжизмом, який знайшов в Клемансо енергійного суперника, як тільки з'ясувалося, що це – рух до цезаризму та проти республіки. Відрізняючись, переважно, негативним характером, політична діяльність Клемансо мала й позитивний результат: своєю критикою Клемансо не один раз приводив помірних республіканців до усвідомлення потреби розширити свою програму та чимало сприяв здійсненню тих реформ, які були проведені в 80-х та на початку 90-х рр.

В кінці 1892 року, в розпал панамських викриттів, на Клемансо впало обвинувачення в підозрілих відносинах з головним героєм «Панами», Корнеліем Герцем. Це дуже сильно підірвало його репутацію. З того часу, його участь в політичному житті Франції виражається тільки в редагуванні газети «Justice» (англ.«Справедливість»), яку він заснував в 1880 р.

Клемансо був активним учасником «справи Дрейфуса», опублікувавши не менше 665 статей в його підтримку. Як співвласник, і редактор газети «L'Aurore», саме він вигадав яскравий заголовок «Я звинувачую» для листа відомого Еміля Золя, в якому той звинувачує військове міністерство в приховуванні фактів та антисемітизмі. 6 квітня 1902 р. Клемансо був обраний сенатором від району Драгіньян, беззмінно прослуживши до 1920 року. З 1903 р. став головним редактором «L'Aurore», в якій почав компанію по виправданні Дрейфуса; також гаряче підтримав Закон про розділення церков і держави 1905 року, розроблений урядом Луї-Еміля Комба.

В березні–жовтні 1906 р. Клемансо був міністром внутрішніх справ. З жовтня 1906 р. по липень 1909 р. та в 1917–1920 рр. займав посаду голови Ради міністрів.

Суперечлива роль Жоржа Клемансо в історії України Редагувати

За спогадами українського вченого П. Чубатого, був готовий підтримати створення незалежної Української держави під керівництвом гетьмана Скоропадського Павла як санітарного кордону від більшовицької Росії, надати різноманітну підтримку взамін за повернення нею 5 більйонів золотих франків — половини суми, позиченої Францією Російській імперії перед початком І-ї світової. Після повалення гетьмана не захотів мати справу з урядом Директорії УНР, вважаючи його комуністичним.

Негативно ставився до створення незалежної Української держави, наполягав на включенні етнічних українських земель до складу територій інших країн. Під час Паризької мирної конференції 1919—1920 років очолював французьку делегацію, яка мала найбільш непримиренну позицію щодо визнання Української державності.

Заявив, що Симон Петлюра — «майже більшовик», звинуватив його у єврейських погромах. Не висловив свого протесту проти використання польських військ під командуванням генерала Юзефа Галєра проти ЗУНР, УГА. Щоправда, запросив українську делегацію на Паризькій мирній конференції у травні 1919 року до своєї резиденції на перемовини.

Твори Редагувати

  • Соціальна битва (1895)
  • Великий Пан (1896)
  • Демосфен (1926)
  • Думки в час надвечір'я (1928)
  • Велич і злиденність однієї перемоги (видано посмертно, 1930) та ін.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  3. ↑ http://www.senat.fr/senateur-3eme-republique/clemenceau_georges1741r3.html
  4. Sycomore / Assemblée nationale
    d:Track:Q193582d:Track:Q15271528
  5. ↑ Клемансо Жорж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  6. https://legrandcontinent.eu/fr/2020/10/13/clemenceau-en-amerique-aux-origines-des-valeurs-de-la-republique-francaise-et-de-sa-politique-etrangere/
  7. ↑ Французька академія — 1635.
    d:Track:Q161806d:Track:Q377066
  8. senat.fr
    d:Track:Q111695467
  9. https://books.google.fr/books?id=D1crDwAAQBAJ&newbks=1&newbks_redir=0&printsec=frontcover&pg=PT21
  10. https://books.google.fr/books?id=YaoCEAAAQBAJ&pg=PT67
  11. Михайло Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України… С. 164—170
  12. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с.: іл.— С. 210—211 ISBN 5-7707-7867-9

Джерела та література Редагувати

  • Михайло Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл. ISBN 5-325-00302-X
  • Ігор Дацків. Дипломатія ЗУНР на Паризькій мирній конференції 1919 р. // Український історичний журнал.— К., № 5 (482) за вересень-жовтень 2009.— С. 121—137. ISSN 0130-5247
  • Р. А. Кривонос. Клемансо Жорж Бенжамен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno Zhorzh Klemanso fr Georges Clemenceau 28 veresnya 1841 18410928 24 listopada 1929 francuzkij politichnij i derzhavnij diyach zhurnalist 71 j Prem yer ministr Franciyi 41 j Prem yer ministr Tretoyi francuzkoyi respubliki ta 84 j Prem yer ministr Franciyi 54 j Prem yer ministr Tretoyi francuzkoyi respubliki Chlen Francuzkoyi akademiyi z 1918 Odin z zasnovnikiv francuzkogo radikalizmu Cherez zhorstokij harakter j neprimirennist do politichnih protivnikiv otrimav prizvisko Le Tigre Tigr Zhorzh Klemansofr Georges Clemenceau 1 Im ya pri narodzhenni fr Georges Benjamin ClemenceauPsevdo Petras Zoufit 2 Narodivsya 28 veresnya 1841 1841 09 28 3 1 Mujron an ParePomer 24 listopada 1929 1929 11 24 3 5 88 rokiv Parizh Franciya 5 Pohovannya MushamKrayina Franciya 1 Diyalnist politik zhurnalist likar scenarist prozayik romanistAlma mater Parizkij universitetZnannya mov francuzka 1 i anglijska 6 Chlenstvo Francuzka akademiya 1 7 Grecke filologichne tovaristvo Konstantinopolyad i Parizka medichna akademiyaPosada arrondissement mayord deputat Nacionalnoyi asambleyi Franciyi Voyennij ministr Franciyid Prem yer ministr Franciyi senator Tretoyi Francuzkoyi Respublikid 8 Prem yer ministr Franciyi deputat Nacionalnoyi asambleyi Franciyi i seat 3 of the Academie francaised 7 Partiya Radikalna partiya i Respublikanska partiya radikaliv i radikal socialistivdKonfesiya protestantizm 9 Batko Paul Benjamin ClemenceaudMati Emma GautreaudBrati sestri Sophie Clemenceaud Albert Clemenceaud i Paul ClemenceaudU shlyubi z Mary Plummerd 10 Diti Michel Clemenceaud 1 i Madeleine Clemenceau JacquemairedAvtografNagorodiIMDb ID 0166013Roboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Superechliva rol Zhorzha Klemanso v istoriyi Ukrayini 3 Tvori 4 Primitki 5 Dzherela ta literatura 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiZhorzh Klemanso narodivsya v Vandeyi v sim yi spadkovogo likarya biznesmena yakij ne zajmavsya praktikoyu zemlevlasnika Bendzhamena Klemanso j Sofiyi urodzhenoyi Gotro z sim yi gugenotiv Batko buv miscevim politichnim aktivistom j dvichi v 1851 ta 1858 rr perebuvav pid areshtom Vin prishepiv sinu lyubov do navchannya radikalni politichni poglyadi j nenavist do katolicizmu Za povchannyam batka Klemanso vivchav medicinu v Nanti ta Parizhi Tut na pidgrunti opozicijnogo ruhu proti Drugoyi francuzkoyi imperiyi u Klemanso vpershe zarodilasya cikavist do politichnih pitan Vin prijnyav aktivnu uchast v zavorushennyah universitetskoyi molodi j vnaslidok cogo buv vimushenij pokinuti svoyi zanyattya u Parizkij medichnij shkoli Klemanso virishiv poyihati do Ameriki de probuv blizko chotiroh rokiv pid chas yakih jogo demokratichno respublikanski ideyi lishe zmicnilis Amerika yedina krayina yaka perejshla z stadiyi varvarstva pryamo v stadiyu degeneraciyi minuvshi stadiyu civilizaciyi pidsumok ciyeyi podorozhi Povernuvshis do Parizhu v 1869 r vin vse zh taki otrimav stupin doktora medicini zajnyavsya likarskoyu praktikoyu poselivsya v centri robochogo kvartalu Monmartr j zgodom zavoyuvav shiroku populyarnist Pislya revolyuciyi 4 veresnya 1870 roku vin buv merom XVIII Monmartrskogo okrugu a 8 lyutogo 1871 roku buv vibranij odnim z 43 predstavnikiv Parizhu v nacionalnomu zibrani de zajnyav misce v grupi krajnih livih Zberigshi za soboyu posadu mera Klemanso namagavsya shlyahom vzayemnih postupok dosyagnuti zgodi mizh centralnim komitetom nacionalnoyi gvardiyi ta uryadom Ale nezvazhayuchi na vsi zusillya jomu cogo ne vdalos krajni elementi otrimali perevagu tomu na novih municipalnih viborah 26 bereznya 1871 roku Klemanso ne buv obranij prichomu vin vvazhav za potribne sklasti z sebe deputatske zvannya Na novih viborah v lipni pislya pridushennya komuni Klemanso buv obranij chlenom municipalnoyi radi piznishe buv yiyi vice prezidentom ta prezidentom Na viborah v palatu deputativ u lyutomu 1876 roku Klemanso buv obranij deputatom vid togo zh XVIII okrugu Parizha Odniyeyu z pershih jogo dij v palati bulo vimoga amnistiyi zasudzhenim za uchast v komuni v yakij vin bachiv zaporuku umirotvorennya krayini U 1877 roci Klemanso buv odnim z 363 deputativ yaki zgurtuvavshis navkolo Gambetti nadali rishuchij vidsich monarhichnij koaliciyi Na viborah v zhovtni 1877 roku Klemanso znovu buv obranij deputatom velicheznoyu kilkistyu viborciv 18620 golosiv z 18820 a pislya vidkrittya zasidan palati vijshov do skladu Komitetu Visimnadcyati stvorenogo dlya borotbi proti sprob monarhichnoyi restavraciyi Z vidstavkoyu Patrisa de Mak Magona nebezpeka yaka zagrozhuvala respublici minula i rozbizhnosti sered respublikanciv zagostrilisya Zhorzh Klemanso organizuvav radikalnu partiyu yaka postavila svoyeyu metoyu borotbu z oportunistami yaki ne hotili jti na zustrich bagatom zapitam demokratiyi i zokrema socialnim reformam Vin napadav na panuyuchi partiyi za nedostatno rishuchu politiku po vidnoshenni do klerikalizmu ta za zbilshennya kolonialnoyi politiki Vidriznyayuchis yak orator logichnistyu energiyeyu ta nervovistyu Klemanso zavoyuvav sobi reputaciyu rujnivnika ministerstva Osoblivo vidatnu rol vin vidigravav pri padinni kabinetiv Gambetti v sichni 1882 r Ferri v berezni 1885 r a takozh pri obranni Karno prezidentom respubliki v grudni 1887 r ta v epohu borotbi z bulanzhizmom yakij znajshov v Klemanso energijnogo supernika yak tilki z yasuvalosya sho ce ruh do cezarizmu ta proti respubliki Vidriznyayuchis perevazhno negativnim harakterom politichna diyalnist Klemanso mala j pozitivnij rezultat svoyeyu kritikoyu Klemanso ne odin raz privodiv pomirnih respublikanciv do usvidomlennya potrebi rozshiriti svoyu programu ta chimalo spriyav zdijsnennyu tih reform yaki buli provedeni v 80 h ta na pochatku 90 h rr V kinci 1892 roku v rozpal panamskih vikrittiv na Klemanso vpalo obvinuvachennya v pidozrilih vidnosinah z golovnim geroyem Panami Korneliem Gercem Ce duzhe silno pidirvalo jogo reputaciyu Z togo chasu jogo uchast v politichnomu zhitti Franciyi virazhayetsya tilki v redaguvanni gazeti Justice angl Spravedlivist yaku vin zasnuvav v 1880 r Klemanso buv aktivnim uchasnikom spravi Drejfusa opublikuvavshi ne menshe 665 statej v jogo pidtrimku Yak spivvlasnik i redaktor gazeti L Aurore same vin vigadav yaskravij zagolovok Ya zvinuvachuyu dlya lista vidomogo Emilya Zolya v yakomu toj zvinuvachuye vijskove ministerstvo v prihovuvanni faktiv ta antisemitizmi 6 kvitnya 1902 r Klemanso buv obranij senatorom vid rajonu Draginyan bezzminno prosluzhivshi do 1920 roku Z 1903 r stav golovnim redaktorom L Aurore v yakij pochav kompaniyu po vipravdanni Drejfusa takozh garyache pidtrimav Zakon pro rozdilennya cerkov i derzhavi 1905 roku rozroblenij uryadom Luyi Emilya Komba V berezni zhovtni 1906 r Klemanso buv ministrom vnutrishnih sprav Z zhovtnya 1906 r po lipen 1909 r ta v 1917 1920 rr zajmav posadu golovi Radi ministriv Superechliva rol Zhorzha Klemanso v istoriyi Ukrayini RedaguvatiZa spogadami ukrayinskogo vchenogo P Chubatogo buv gotovij pidtrimati stvorennya nezalezhnoyi Ukrayinskoyi derzhavi pid kerivnictvom getmana Skoropadskogo Pavla yak sanitarnogo kordonu vid bilshovickoyi Rosiyi nadati riznomanitnu pidtrimku vzamin za povernennya neyu 5 biljoniv zolotih frankiv polovini sumi pozichenoyi Franciyeyu Rosijskij imperiyi pered pochatkom I yi svitovoyi Pislya povalennya getmana ne zahotiv mati spravu z uryadom Direktoriyi UNR vvazhayuchi jogo komunistichnim 11 Negativno stavivsya do stvorennya nezalezhnoyi Ukrayinskoyi derzhavi napolyagav na vklyuchenni etnichnih ukrayinskih zemel do skladu teritorij inshih krayin Pid chas Parizkoyi mirnoyi konferenciyi 1919 1920 rokiv ocholyuvav francuzku delegaciyu yaka mala najbilsh neprimirennu poziciyu shodo viznannya Ukrayinskoyi derzhavnosti Zayaviv sho Simon Petlyura majzhe bilshovik zvinuvativ jogo u yevrejskih pogromah Ne visloviv svogo protestu proti vikoristannya polskih vijsk pid komanduvannyam generala Yuzefa Galyera proti ZUNR UGA Shopravda zaprosiv ukrayinsku delegaciyu na Parizkij mirnij konferenciyi u travni 1919 roku do svoyeyi rezidenciyi na peremovini 12 Tvori RedaguvatiSocialna bitva 1895 Velikij Pan 1896 Demosfen 1926 Dumki v chas nadvechir ya 1928 Velich i zlidennist odniyeyi peremogi vidano posmertno 1930 ta in Primitki Redaguvati a b v g d e zh Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Czech National Authority Database d Track Q13550863 a b http www senat fr senateur 3eme republique clemenceau georges1741r3 html Sycomore Assemblee nationale d Track Q193582d Track Q15271528 a b Klemanso Zhorzh Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 https legrandcontinent eu fr 2020 10 13 clemenceau en amerique aux origines des valeurs de la republique francaise et de sa politique etrangere a b Francuzka akademiya 1635 d Track Q161806d Track Q377066 senat fr d Track Q111695467 https books google fr books id D1crDwAAQBAJ amp newbks 1 amp newbks redir 0 amp printsec frontcover amp pg PT21 https books google fr books id YaoCEAAAQBAJ amp pg PT67 Mihajlo Guculyak Pershij listopad 1918 na Zahidnih zemlyah Ukrayini S 164 170 M Litvin K Naumenko Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NANU vidavnicha firma Olir 1995 368 s il S 210 211 ISBN 5 7707 7867 9Dzherela ta literatura RedaguvatiMihajlo Guculyak Pershij listopad 1918 na Zahidnih zemlyah Ukrayini Kiyiv Libid 1993 408 s il ISBN 5 325 00302 X Igor Dackiv Diplomatiya ZUNR na Parizkij mirnij konferenciyi 1919 r Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 5 482 za veresen zhovten 2009 S 121 137 ISSN 0130 5247 R A Krivonos Klemanso Zhorzh Benzhamen Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 XPosilannya RedaguvatiKlemanso Zhorzh Arhivovano 15 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1959 T 3 kn V Literi K Kom S 650 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zhorzh Klemanso amp oldid 40152595