Ерхард Шмідт (* 1 липня 1876, Дерпт, Естонія — † 6 грудня 1959, Берлін) — німецький математик, що працював переважно у сфері функціонального аналізу.
| Ерхард Шмідт | |
|---|---|
| Народився | 13 січня 1876 Тарту, Ліфляндська губернія, Російська імперія |
| Помер | 6 грудня 1959 (83 роки) Берлін, НДР |
| Поховання | Alter Friedhof Potsdamd |
| Країна | НДР |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Alma mater | Тартуський університет Університет Фрідріха-Вільгельма[d] Геттінгенський університет |
| Галузь | функціональний аналіз |
| Заклад | Цюрихський університет Боннський університет Університет Ерлангена—Нюрнберга Вроцлавський університет HU Berlin |
| Науковий ступінь | доктор габілітований (1906) і докторський ступінь (1905) |
| Вчителі | Герман Шварц |
| Аспіранти, докторанти | Саломон Бохнер Лотар Коллатц Martin Kneserd Heinz Hopfd Ебергард Гопф Alexander Dinghasd Helmut Wielandtd Günther Ludwigd Michael Golombd Rudolf Iglischd Ріхард Брауер Alfred Brauerd Wilhelm Spechtd Günther Ludwigd Erich Rothed Rudolf Kochendörfferd Jürgen Schmidtd Guido Hoheiseld Eberhard Melchiord Felix Behrendd Arnold Scholzd Erich Bessel-Hagend Erika Pannwitzd Dora Prölszd Max Wernickd Franz Herbstd Anneliese Hünked Chi-Siang Chend Olaf Helmer-Hirschbergd Rudolf Iglischd Ralf Lohand Otto Lucked Heinz Liermannd Juho Mauri Angervod Ingeborg Kraftd Maximilian Mathiasd Werner Schulzd Fritz Dueballd Artur Bischofd Karl-Friedrich Kirsteind Heinz Westphald Alfred Max Helmut Stöhrd Orhan Hamdi-Alisbahd Olga Polossuchinad Elisabeth Müllerd |
| Членство | Прусська академія наук Баварська академія наук |
| Батько | Олександр Олександрович Шмідтd |
| Нагороди | |
Ерхард Шмідт у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Шмідт був сином професора фізіології в Дерпті Олександра Шмідта, дослідника процесів згортання крові.
Після відвідування середньої школи в Дерпті та Ризі він вивчав математику спочатку в Дерпті, а потім у Берліні у Германа Амандуса Шварца та в Геттінгені у Давида Гільберта, де отримав ступінь доктора в 1905 році, захистивши дисертацію про інтегральні рівняння (нім. Entwickelung willkürlicher Functionen nach Systemen vorgeschriebener). Гільберт був у розпалі своєї програми розробки основ того, що зараз називається функціональним аналізом, і Шмідт став одним із його найважливіших співробітників.
У 1906 році він хабілітувався в Бонні у Едуарда Студі, а потім поїхав до Берліна (1908), Ерлангена та Бреслау як професор, де він став наступником Шварца в 1917 році. Людвіг Бібербах та Іссай Шур, які були призначені незабаром після цього на кафедру прикладної математики, створенної за ініціативою Шмідта. Берлін був одним із центрів тяжіння для математики в Німеччині в 1920-х роках. У 1929—1930 роках — ректор Берлінського університету. Він був не тільки хорошим організатором, але й успішним і надихаючим учителем, про що свідчить Гайнц Хопф, який слухав його в Бреслау в 1917 році, а потім навчався у нього у Берліні. У 1950 році він вийшов на пенсію, але залишався директором Науково-дослідного інституту математики Німецької академії наук у Берліні до 1958 року. Він був одним із засновників двох важливих німецьких журналів: Mathematical Journal (1918) і Mathematical News (1948).
У 1927 і 1928 роках і знову з 1935 по 1936 рік він був президентом Німецького математичного товариства, а в 1936 році очолював німецьку делегацію на Міжнародному математичному конгресі в Осло. З 1918 член Прусської академії наук, в 1942 обраний членом-кореспондентом Баварської академії наук. У 1956 році був прийнятий членом-кореспондентом Академії наук.
Шмідт вважається одним із засновників функціонального аналізу, від нього походять багато понять у теорії гільбертових просторів, що виникли в результаті дослідження інтегральних рівнянь у школі Гільберта. Він значно спрощує уявлення Гільберта та Івара Фредгольма, а також має справу з нелінійними інтегральними рівняннями. Метод ортонормування Грама-Шмідта відомий розробкою ортонормованої системи власних функцій.
Шмідт також працював над аналітичною теорією чисел, топологією (новий простий доказ теореми Джордана про криву, звіти про засідання Preuss.Akad.Wiss. 1923) і останнім часом з 1939 року над ізопериметричними проблемами в геометрії. У ранніх роботах він також мав справу з визначенням термінів змісту та довжини кривих в аналізі.
Особисте життя Редагувати
З 1909 року він був одружений на Берті фон Бергманн, яка померла в 1916 році, народивши третього сина.
Примітки Редагувати
- https://books.google.fr/books?id=4siw31DPONUC&lpg=PA47&ots=b21Gzi15QQ&dq=Erhard%20Schmidt%20january%201876&hl=fr&pg=PA47#v=onepage&q=Erhard%20Schmidt%20january%201876&f=false
- http://www-groups.dcs.st-and.ac.uk/~history/Biographies/Schmidt.html
- Архів історії математики Мактьютор
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117502634 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- https://books.google.cat/books?id=4siw31DPONUC&pg=PA48 — С. 48.
- http://www.w-volk.de/museum/grave69.htm
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.