Ернст-Ебергард Гелль (нім. Ernst-Eberhard Hell; 19 вересня 1887, Штаде — 15 вересня 1973, Вісбаден) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Ернст-Ебергард Гелль | |
|---|---|
| нім. Ernst-Eberhard Hell | |
| Народився | 19 вересня 1887 Штаде, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Помер | 15 вересня 1973 (85 років) Вісбаден, ФРН |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
| Членство | National Committee for a Free Germanyd |
| Роки активності | з 1906 |
| Військове звання | Генерал артилерії |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1934 року — командир 2-го артилерійського полку, з 1 жовтня 1937 року — 22-го артилерійського командування. З 1 вересня 1939 року — командир 269-ї піхотної дивізії, дислокованої на франко-німецькому кордоні. Учасник Французької кампанії. З 12 серпня 1940 року — командир 15-ї піхотної дивізії в Діжоні. На початку 1941 року дивізію перекинули в Польщу. Учасник Німецько-радянської війни, включаючи бої в районі Мінська, Могильова, Смоленська, Єльні і В'язьми, а також битву за Москву. З 8 січня 1942 року — командир 7-го армійського корпусу. Учасник боїв в районі Можайська і Гжатська, з червня 1942 року — на Дону, з березня 1943 року — в районі Сум, з серпня — Бєлгорода, Києва і Житомира. В 1944 році відступив через Вінницю і Черкаси в Бессарабію. В серпні корпус був майже повністю знищений, а Гелль потрапив у полов в селі Вулканешти. 25 січня 1949 року військовим трибуналом засуджений до 25 років таборів. 8 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.
Звання Редагувати
- Фанен-юнкер (1 березня 1906)
- Фанен-юнкер-унтерофіцер (17 липня 1906)
- Фенріх (17 листопада 1906)
- Лейтенант (16 серпня 1907)
- Оберлейтенант (8 жовтня 1914)
- Гауптман (18 жовтня 1915)
- Майор (1 серпня 1928)
- Оберстлейтенант (1 квітня 1933)
- Оберст (1 квітня 1935)
- Генерал-майор (1 червня 1938)
- Генерал-лейтенант (1 липня 1940)
- Генерал артилерії (1 лютого 1942)
Нагороди Редагувати
- Залізний хрест
- 2-го класу (11 вересня 1914)
- 1-го класу (14 серпня 1916)
- Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
- Військова медаль (Османська імперія)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (12 травня 1940)
- 1-го класу (17 травня 1940)
- Німецький хрест в золоті (14 червня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (1 лютого 1943)
- дубове листя (№487; 4 червня 1944)
- Відзначений у Вермахтберіхт (12 березня 1944)
Література Редагувати
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.314 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1924, S. 146
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 378.
- Günter Wegmann: Das Oberkommando der Wehrmacht gibt bekannt... Der deutsche Wehrmachtbericht. Vollständige Ausgabe der 1939–1945 durch Presse und Rundfunk veröffentlichten Texte mit einem Orts-, Personen- und Formationsregister. Band 3: 1944–1945 und Register. Biblio Verlag. Osnabrück 1982. ISBN 3-7648-1282-6. S. 55.