Еміль Раковіце (рум. Emil Racoviţă; 15 листопада 1868, Ясси — 17 листопада 1947, Клуж-Напока) — румунський біолог, зоолог, ботанік і спелеолог. Доктор наук. Президент Румунської Академії (1926-1929). Дослідник Антарктиди.
| Еміль Раковіце | |
|---|---|
| рум. Emil Racoviţă | |
| | |
| Народився | 15 листопада 1868 Ясси, Об'єднане князівство Волощини і Молдови |
| Помер | 19 листопада 1947 (79 років) Клуж-Напока, Королівство Румунія |
| Поховання | Центральний цвинтар (Клуж-Напока)d :
|
| Країна | Румунія |
| Діяльність | зоолог, мандрівник-дослідник, ботанік, спелеолог, викладач університету, геолог |
| Alma mater | Паризький університет |
| Галузь | спелеологія, біологія, зоологія, ботаніка |
| Заклад | Румунський інститут спелеології |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Науковий керівник | Henri de Lacaze-Duthiersd |
| Членство | Французька академія наук Румунська академія Французьке зоологічне товариствоd Паризька медична академія |
| Відомий завдяки: | дослідженню Антарктиди, засновник біоспелеології |
Еміль Раковіце у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Нащадок відомого волоського боярського роду Раковиці, що правили в Молдові в XVIII столітті.
До 1889 року вивчав право в Паризькому університеті. Ще в студентські роки захопився природничими науками, зокрема, океанографією, в 1891 році отримав ступінь бакалавра. Провів ряд досліджень в лабораторії в Баніюль-сюр-Мер (Франція). Під керівництвом професора зоолога Ф. Лаказ-Дютье підготував дисертацію і в 1896 році йому присуджено ступінь доктора природничих наук.
У 1897-1899 роках брав участь в організованій Бельгійським королівським географічним товариством Антарктичній експедиції Адрієна де Жерлаша. Разом з ним до складу експедиції на судні «Бельжика» входили Руал Амундсен, Генрик Арцтовський, Антоні Добровольський і Фредерік Кук. Під час експедиції, що тривала до 1899 року, була проведена перша зимівля в Антарктиці, де він проводив інтенсивні дослідження океанічної фауни.
Після повернення з експедиції продовжував працювати в Баніюль-сюр-Мері, став наступником професора Ф. Лаказ-Дютье на посаді завідувача лабораторією.
У 1907 році опублікував свою працю «Essai sur les problemes biospeologiques», що вважається першою роботою, присвяченою біоспелеології, науці про фауну печер. Згодом Раковіце створив першу підземну біологічну лабораторію і організував роботу по біоспелеології.
У 1920 році повернувся до Румунії і очолив кафедру зоології в університеті Клуж-Напока, де створив перший в світі інститут спелеології. Його заступником став Рене Жаннель.
У 1922-1926 роках обирався в сенат Румунії. У 1926-1929 — Президент Румунської Академії.
У 1929-1930 роках — ректор університету Клуж-Напока. Автор цілої низки наукових робіт в області біоспелеології.
Був членом багатьох наукових товариств, входив до складу редакцій наукових журналів. Раковіце керував Інститутом спелеології з 1920 року до своєї смерті в 1947 році.
Вибрані праці ред.
Галерея ред.
Пам'ять ред.
Ім'я Еміля Раковіца присвоєно:
- першій румунській полярній дослідницькій станції і печері в Антарктиці;
- створеному ним Інституту спелеології;
Посилання ред.
- (англ.)
Примітки ред.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Académie nationale de médecine
- Annuaire prosopographique : la France savante