Елі́на Авраа́мівна Бистри́цька (рос. Элина Авраамовна Быстрицкая; 4 квітня 1928, Київ — 26 квітня 2019, Москва) — радянська і російська актриса театру і кіно єврейского походження з України, театральний педагог, співачка. Народна артистка СРСР (1978).
| Еліна Бистрицька | |
|---|---|
| рос. Элина Быстрицкая | |
| | |
| Народилася | 4 квітня 1928 (95 років) Київ, Українська СРР, СРСР |
| Померла | 26 квітня 2019 (91 рік) Москва, Росія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Національність | єврейка |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Діяльність | актриса |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Заклад | Державний академічний Малий театр Росії |
| Роки діяльності | 1950 — 2018 |
| IMDb | ID 0126454 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Еліна Бистрицька у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Навчалася в Ніжинському педагогічному інституті (філологічний факультет) та Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (викладач Л. Олійник). Грала на сцені Вільнюського драматичного театру. У кіно дебютувала 1950 року у фільмі «У мирні дні» (режисер В. Браун, кіностудія імені О. Довженка).
1955 року читачі газети «Советская культура» назвали Е. Бистрицьку найкращою актрисою 1955 року. Цього ж року актриса вперше потрапила в Париж на тиждень радянського фільму, що відбувався у французькій столиці. Визнання актриса здобула 1957 року, коли на екрани вийшов фільм С. Герасимова «Тихий Дон», де Е. Бистрицька зіграла Аксінью. До речі, на цю роль її обрав автор роману Нобелівський лауреат М. Шолохов. С. Герасимов бажав, щоб знімалась його учениця Н. Мордюкова, яка за дипломну роботу (саме роль Аксіньї) одержала у свого вчителя «п'ятірку». 1958 року «Тихий Дон» зібрав щедрий врожай нагород, зокрема, кінофестивалів у Брюсселі, Карлових варах, Мехіко, Москві. У цьому ж році актриса зіграла головну роль у фільмі «Добровольці» й була запрошена в трупу Московського академічного Малого театру.
Далі була перерва в 27 років: Е. Бистрицьку не запрошували зніматися в кіно. Пояснень ситуації немало. Не останню роль у цьому зіграв і характер актриси. Вона часто конфліктувала: то з І. Ільїнським, то М. Шолоховим, то з високопоставленими чиновниками. З 1979 року Е. Бистрицька викладала в ГІТІСі імені Луначарського.
1997 року після вимушеного творчого безробіття, Е. Бистрицька знялась у фільмі Б. Мансурова «Теплі вітри древніх булгар», де зіграла роль княгині Ольги.
Доробок ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2018) |
Фільмографія ред.
- 1950 — «У мирні дні» — Олена Георгіївна Алексєєнко, військовий лікар
- 1951 — «Тарас Шевченко» — епізодична роль
- 1954 — «„Богатир“ йде в Марто» — Євгенія Олександрівна Сергеєва, радистка
- 1958 — «Тихий Дон»
- 1966 — «Дачники»
Позиція щодо України ред.
20 лютого 2014 року разом із групою інших українців Росії звернулася до Президента України Віктора Януковича із закликом до застосування сили до учасників Євромайдану.
11 березня 2014 року підтримала Російську агресію в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості « Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму».
Література ред.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Пам'ять ред.
- 6180 Бистрицька — астероїд, названий на честь цієї жінки.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Умерла Элина Быстрицкая
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 11 квітня 2014.
- Главком [ 27 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
- Біографія Бистрицької [ 23 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Элина Быстрицкая на сайте www.peoples.ru [ 26 квітня 2019 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |