Елізабет Мосс

Елізабет Синглтон Мосс (англ. Elisabeth Singleton Moss, 24 липня 1982, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська акторка театру, кіно й телебачення, продюсерка. Володарка премій «Золотий глобус» (2014, 2018) й «Еммі» (2017). Найбільш відома за ролями Зої Бартлет у серіалі «Західне крило» (1999—2006), секретаря Пеггі Олсон у серіалі «Божевільні» (2007—2015) а також детектива Робін Гріффін у серіалі «Вершина озера» (2013—2017). З 2017 року, Мосс виконує головну роль у серіалі «Оповідь служниці», знятому за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд.

Елізабет Мосс
англ. Elisabeth Moss
Ім'я при народженні	англ. Elisabeth Singleton Moss
Народилася	24 липня 1982(1982-07-24)^[…] (41 рік) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна	США
Діяльність	кіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінопродюсерка
Знання мов	англійська
Роки активності	1990 — тепер. час
Конфесія	Саєнтологія
У шлюбі з	Фред Армісен
Нагороди	Премія «Золота німфа» за найкращу жіночу роль у мінісеріалі^d (2014) Lucy Award^d (2013) Прайм-тайм премія «Еммі» в найкращу жіночу роль у драматичному телесеріалі (2017)
IMDb	ID 0005253
Медіафайли у Вікісховищі

За свої роботи на телебаченні Мосс була названа «королевою сучасного телебачення» виданням «Vulture».

Ранні роки

Народилася й виросла в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в родині музикантів Рона й Лінди Мосс. В Елізабет є молодший брат. Її сім'я сповідувала саєнтологію.

Спочатку Мосс хотіла стати професійною танцівницею. У підлітковому віці вона вирушила в Нью-Йорк, щоб вступити в Школу американського балету. Пізніше вона брала уроки у відомої американської балерини Сьюзенн Фарелл у Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні, округ Колумбія. Мосс продовжувала займатися танцями й у юності, проте захоплення акторською професією виявилася сильнішою. Елізабет почала акторську кар'єру в ранньому віці, тому їй довелося кинути школу й перейти на домашнє навчання; вона склала всі шкільні іспити в 1999 році у віці шістнадцяти років.

Кар'єра

1990—2004: початок кар'єри

У 1990 році Елізабет Мосс отримала свою першу роль у міні-серіалі американського телеканалу NBC «Лакі / Шанси».

З 1992 по 1995 роки Мосс з'явилася в семи епізодах серіалу «Застава фехтувальників» у ролі Синтії Паркс. У 1992 році Елізабет озвучила головну героїню мультиплікаційного фільму «Повернення Фрості» на ім'я Холлі ДеКарло, а в 1993 році — героїню мультфільму «Одного разу в лісі» на ім'я Мішель. Також у 1993 році Мосс отримала роль у телефільмі «Циганка», а в 1994 році зіграла молодшу дочку героя Харві Кейтеля у фільмі «Шляхетний аферист». У 1995 році Елізабет з'явилася в ремейку фільму 1975 «Втеча на Відьмину гору», знятого «Walt Disney Pictures», і зіграла роль маленької Ешлі Джадд у телевізійному драматичному байопіку «Наомі і Вайнона: Любов може побудувати міст». Того ж року Мосс зіграла другорядну роль у детективі «Окрема життя» з Джеймсом Белуші і Ліндою Гамільтон і з'явилася в чорній комедії «Остання вечеря». У 1996 році Мосс озвучила персонажів мультсеріалу «Фріказоід!» телевізійного мультиплікаційного фільму «Це весняне тренування, Чарлі Браун».

З 1999 по 2006 роки Елізабет Мосс грала роль Зої Бартлет, дочки героїв Мартіна Шина й Стокард Ченнінг, у драматичному телесеріалі про життя Білого дому «Західне крило». Героїня Мосс мала центральне значення в четвертому сезоні шоу. У ретроспективному огляді серіалу, опублікованому в журналі «The Atlantic», зазначалося, що шоураннер «Західного крила» Аарон Соркін «зробив героїню Мосс центральним елементом вибухового фіналу четвертого сезону, в якому стався найбожевільніший кліфгенгер з усіх можливих. У цій серії Зої дуже жорстоко обійшлася зі своїм французьким бойфрендом, але акторська гра Мосс завжди змушувала глядачів симпатизувати її героїні й переживати за неї, навіть коли сюжет серіалу вимагав зворотного».

У 1999 році Елізабет Мосс зіграла пацієнтку психіатричної клініки у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі в головних ролях, а також отримала невелику роль у драмі «Де завгодно, тільки не тут». Того ж року Мосс зіграла дочку жінки, яка страждає від шопоголізма, у фільмі «Доктор Мамфорд».

У 2003 році Елізабет Мосс отримала роль у гостросюжетному вестерні Рона Ховарда «Останній рейд». У 2004 році знялася в драмі «Серце Америки» і ще в трьох фільмах. Того ж року Елізабет зіграла головну роль у фільмі «Незаймана», за яку вона була номінована на премію «Незалежний дух» за кращу жіночу роль, але поступилася Шарліз Терон, яка зіграла серійну вбивцю Ейлін Ворнос у фільмі «Монстр».

2005—2014: «Божевільні» та інші ролі

У 2005—2006 роках Елізабет Мосс з'явилася в п'яти епізодах науково-фантастичного серіалу «Навала», а у 2007 році знялася в епізоді «Моя улюблена помилка» третього сезону серіалу «Анатомія Грей» й епізоді серіалу «Медіум» з Патрісією Аркетт у головній ролі. У 2007 році Мосс також отримала роль першого плану у фільмі жахів Мері Ламберт «Горище» і взяла участь у зйомках незалежного фільму «День Зеро».

Мосс на премії Супутник, 2007 рік.

У 2007 році Елізабет Мосс пройшла кастинг на роль секретарки Пеггі Олсон у драматичному серіалі телеканалу AMC «Божевільні». За час зйомок у ньому з 2007 по 2015 роки Мосс п'ять разів номінувалася на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі й один раз на премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі. Згадуючи про проходження кастингу в серіал, Мосс розповідала: «Коли я прийшла на прослуховування, всі навколо говорили тільки про два пілотні сценарія нових телесеріалів; сценарій „Божевільних“ був одним з них».

Паралельно зі зйомками в «Божевільні», Елізабет Мосс у жовтні 2008 року дебютувала на Бродвеї, зігравши роль Карен у п'єсі Девід Мемет «ворушіться», поставленої на честь 20-річчя від дня її прем'єри. У 2009 році Мосс зіграла помічницю героїні Сари Джесіки Паркер в комедії «Подружжя Морган в бігах», а у 2010 році знялася у фільмі «Втеча з Вегаса» з Джоною Гіллом у головній ролі.

Елізабет Мосс дебютувала на Вест Енді в ролі Марти Доби в п'єсі Ліліан Хеллман «Дитячий час», прем'єра якої відбулася в лондонському «Театрі комедії» 22 січня 2011 року. У 2012 році Мосс зіграла роль Галатеї Дункель в екранізації роману Джека Керуака «В дорозі».

У 2013 році Елізабетт Мосс зіграла головну роль детектива Робін Гріффін у британо-австралійському серіалі «Вершина озера», створеному володаркою премії «Оскар» Джейн Кемпіон. За цю роботу Мосс отримала премії «Золотий глобус» 2014 року за кращу жіночу роль у міні-серіалі або телефільмі й «Вибір телевізійних критиків» 2013 року в номінації «Краща жіноча роль у фільмі або міні-серіалі»; також у 2013 році Елізабет Мосс була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у міні-серіалі або фільмі, але програла Лорі Лінні за її роль в серіалі «Ця страшна буква "Р"». У 2014 році Елізабет знялася у фільмі незалежного режисера Алекса Росса Перрі «Послухай, Філіп» .

2015—сьогодення: кіно, телебачення, театр

У вересні 2014 року було оголошено, що Елізабет Мосс буде грати головну роль у бродвейській постановці «Хроніки з життя Хайді». Прем'єра п'єси відбулася 19 березня 2015 року. Попри позитивні відгуки критиків, «Хроніки з життя Хайді» закрилися 3 травня 2015 року через низький попит на квитки. За роль Хайді Холланд Елізабет була номінована на премію «Тоні» 2015 року за кращу жіночу роль у п'єсі, але поступилася Гелен Міррен, яка зіграла Єлизавету II в п'єсі «Аудієнція».

Після завершення серіалу «Божевільні» у 2015 році, Елізабет Мосс знову повернулася до співпраці з незалежним режисером Алексом Россом Перрі й разом з Кетрін Вотерстон і Патріком Фьюджітом отримала одну з головних ролей у його психологічному трилері «Королева Землі»; вона зіграла психічно неврівноважену жінку, яка відправляється в будинок відпочинку в компанії своїх близьких друзів. Також у 2015 році Мосс зіграла другорядну роль у науково-фантастичній драмі «Висотка» з Томом Гіддлстоном і Сієною Міллер у головних ролях.

У 2016 році Елізабет Мосс знялася в байопіку про життя боксера Чака Вепнера під назвою «Чак» з Левом Шрайбером у головній ролі. У 2017 році Мосс отримала роль у байопіку «Бісить бути нормальним», що розповідає про життя й роботу шотландського психіатра Рональда Девіда Лейнга, і знялася у фільмі «Чайка», заснованому на однойменній п'єсі А. П. Чехова.

У 2017 році Елізабет почала грати головну роль дівчини на ім'я Джун в серіалі сервісу Hulu «Розповідь служниці»; за цю роботу вона отримала визнання критиків, у 2018 році — отримала премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у драматичному телевізійному серіалі.

На 70-му Каннському кінофестивалі, що проходив у травні 2017 року, відбулася прем'єра другого сезону серіалу «Вершина озера», що складається з шести епізодів. У цьому сезоні, дія якого відбувалися в Сіднеї, Елізабет Мосс повернулася до ролі детектива Робін Гріффін.

Особисте життя

У жовтні 2008 року Елізабет Мосс познайомилася з актором телешоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» Фредом Армісеном. У січні 2009 року вони побралися, а 25 жовтня 2009 року пара одружилася в Лонг-Айленд-Сіті, районі Нью-Йорка. У червні 2010 року Елізабет і Фред розірвали стосунки, а у вересні того ж року Мосс подала на розлучення, що офіційно набуло чинності 13 травня 2011 року .

Мосс продовжує залишатися послідовницею саєнтології, а також називає себе феміністкою .

Фільмографія

Фільми

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1991	ф	Suburban Commando	маленька дівчина
1993	ф	Once Upon a Forest	Мішель
1993	ф	Recycle Rex
1994	ф	Imaginary Crimes	Грета Вайлер
1995	ф	Окреме життя	Separate Lives	Ронні Беквіт
1995	ф	Остання вечеря	The Last Supper	Дженні Тайлер
1997	ф	Тисяча гектарів	A Thousand Acres	Лінда
1998	ф	Angelmaker	маленька Теркотт
1999	ф	The Joyriders	Джоді
1999	ф	Мамфорд	Mumford	Кеті Броккет
1999	ф	Де завгодно, але не тут	Anywhere but Here	Рейчел
1999	ф	Перерване життя	Girl, Interrupted	Поллі Кларк
2002	ф	West of Here	Чарлі
2002	ф	Серце Америки	Heart of America	Робін Волтерс
2003	ф	Temptation	Морган
2003	ф	Незаймана	Virgin	Джессі Рейнольдс
2003	ф	Останній рейд	The Missing	маленька дівчина
2005	ф	Bittersweet Place	Полі Шаффер
2007	ф	Горище	The Attic	Емма Каллен
2007	ф	They Never Found Her	Анна
2007	ф	Day Zero	Патрісія
2007	ф	Honored	Кеті
2008	ф	El camino	Лілі
2008	ф	New Orleans, Mon Amour	Гайд
2009	ф	Куди поділися Моргани?	Did You Hear About the Morgans?	Джекі Дрейк
2010	ф	A Buddy Story	Сьюзен
2010	ф	Зірковий ескорт	Get Him to the Greek	Дафна Бінкс
2011	ф	Зелений ліхтар: Смарагдові лицарі	Green Lantern: Emerald Knights	Арісія Раб
2012	ф	Smoking/Non-Smoking	Діана Вілан
2012	ф	Darling Companion	Грейс Вінтер
2012	ф	На дорозі	On the Road	Галатея Дункель
2014	ф	Listen Up Philip	Ешлі
2014	ф	Той, кого я кохаю	The One I Love	Софі
2015	ф	Королева Землі	Queen of Earth	Кетрін Г'юітт
2015	ф	Лугова країна	Meadowland	Шеннон
2015	ф	Правда	Truth	Люсі Скотт
2015	ф	Висотка	High-Rise	Гелен Вайлдер
2016	ф	The Free World	Доріс Лемб
2016	ф	Чак	Chuck	Філліс Вепнер
2017	ф	Mad to Be Normal	Енджі Вуд
2017	ф	Квадрат	The Square	Анне
2018	ф	Чайка	The Seagull	Маша
2018	ф	Старий з пістолетом	The Old Man & the Gun	Дороті
2018	ф	Її запах	Her Smell	Беккі
2019	ф	Світло мого життя	Light of My Life	мама
2019	ф	Ми	Us	Кітті Тайлер/Далія
2019	ф	Королеви криміналу	The Kitchen	Клер Волш
2020	ф	Ширлі	Shirley	Ширлі Джексон
2020	ф	Людина-невидимка	The Invisible Man	Сесілія Касс
2021	ф	Французький вісник	The French Dispatch	штатний автор «The French Dispatch»
2023	ф	Наступний гол — переможний	Next Goal Wins
ф	Francis and the Godfather	Елеанор Коппола

Телебачення

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1999—2006	с	Західне крило	The West Wing	Зої Бартлет
2007—2015	с	Божевільні	Mad Men	Пеггі Олсон
2013—2017	с	Вершина озера	Top of the Lake	Робін Гріффін
2017—2022	с	Оповідь служниці	Handmaid's Tale	Джун Озборн / Фредова / Джозефова
2022	с	Сяючі дівчата	Shining Girls	Кірбі Мазрачі / Шерон Лідс

Нагороди та номінації

Нагорода	Рік	Категорія	Робота	Результат
Золотий глобус	2011	Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма	Божевільні	Номінація
	2014	Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі	Вершина озера	Перемога
	2018	Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма	Оповідь служниці	Перемога
	2019			Номінація
	2022			Номінація
BAFTA TV Awards	2019	Найкращий міжнародний серіал	Оповідь служниці	Номінація
Еммі	2009	Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі	Божевільні	Номінація
	2010	Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі		Номінація
	2011	Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі		Номінація
	2012			Номінація
	2013	Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі	Вершина озера	Номінація
		Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі	Божевільні	Номінація
	2015			Номінація
	2017	Найкращий драматичний телесеріал (як продюсер)	Оповідь служниці	Перемога
		Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі		Перемога
	2018	Найкращий драматичний телесеріал (як продюсер)		Номінація
		Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі		Номінація
	2020	Найкращий драматичний телесеріал (як продюсер)		Номінація
	2021			Номінація
		Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі		Номінація
	2023			Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США	2008	Найкращий акторський склад у драматичному серіалі	Божевільні	Номінація
	2009	Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі		Номінація
		Найкращий акторський склад у драматичному серіалі		Перемога
	2010			Перемога
	2011	Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі		Номінація
		Найкращий акторський склад у драматичному серіалі		Номінація
	2013			Номінація
	2014	Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або серіалі	Вершина озера	Номінація
	2016	Найкращий акторський склад у драматичному серіалі	Божевільні	Номінація
	2018	Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі	Оповідь служниці	Номінація
		Найкращий акторський склад у драматичному серіалі		Номінація
	2019			Номінація
		Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі		Номінація
	2020			Номінація
		Найкращий акторський склад у драматичному серіалі		Номінація
	2022			Номінація
		Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі		Номінація
Супутник	2009	Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі	Божевільні	Номінація
	2010			Номінація
	2014	Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі	Вершина озера	Перемога
	2018		Вершина озера: Китаянка	Номінація
		Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі	Оповідь служниці	Перемога
	2019			Номінація
	2022			Номінація
	2023			Перемога
Вибір телевізійних критиків	2011	Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі	Божевільні	Номінація
	2012			Номінація
	2013			Номінація
		Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі	Вершина озера	Перемога
	2018	Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі	Оповідь служниці	Перемога
	2019			Номінація
Critics' Choice Super Awards	2021	Найкраща акторка у фільмі жахів	Людина-невидимка	Перемога
Премія Асоціації телевізійних критиків	2017	Індивідуальні досягнення в драмі	Оповідь служниці	Номінація
	2018			Номінація
Незалежний дух	2004	Найкраща жіноча роль	Незаймана	Номінація
	2020		Її запах	Номінація
Сатурн	2021	Найкраща акторка	Людина-невидимка	Перемога
MTV Movie & TV Awards	2019	Найкращий актор або акторка в серіалі	Оповідь служниці	Перемога
	2021	Найбільш лякаюча сцена	Людина-невидимка	Номінація
Тоні	2015	Найкраща жіноча роль у виставі	Хроніки Гейді	Номінація

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #140207554 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Internet Broadway Database — 2000.
   d:Track:Q31964
3. Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063
4. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
5. . Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017. 
6. Yuan, Jada. . Vulture (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2017. 
7. LaPorte, Nicole (21 березня 2012). . The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
8. Shone, Tom (12 березня 2016). . The Guardian. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 жовтня 2016. 
9. . Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016. 
10. . Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
11. . Movies. Yahoo. Архів оригіналу за 13 липня 2012. 
12. . Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
13. Reid, Joe; David Sims,; Kevin O'Keeffe (12 вересня 2014). . The Atlantic. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 
14. Keeps, David A. (13 липня 2013). . Radio Times. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
15. . TV.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
16. . Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2019. 
17. «Nominations Released for Prime-Time Emmys» [ 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] July 14, 2011, The New York Times
18. . SAG-AFTRA Foundation. 27 травня 2015. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
19. . Broadway World. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 31 січня 2019. 
20. Scheck, Frank. (TV channel)|y «Did You Hear About the Morgans? — Film Review», The Hollywood Reporter, December 15, 2009
21. . Ambassadortickets. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2011. 
22. . Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016. 
23. . New York Post. 8 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2013. 
24. . SundanceChannel.com. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2019. 
25. . IMDb.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 31 січня 2019. 
26. Michael Gioia. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 30 січня 2019. 
27. . The New York Times. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019. 
28. . Crain's New York Business. Associated Press. 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
29. Schulte-Hillen, Sophie (8 червня 2015). . Vogue. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 
30. Barraclough, Leo. . Variety. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 31 січня 2019. 
31. Hipes, Patrick (22 жовтня 2015). . deadline.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
32. . www.gizmofilms.com. Gizmo Films. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 
33. VanDerWerff, Todd (27 квітня 2017). . Vox. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
34. Mumford, Gwilym (23 травня 2017). . The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
35. Mulkerrins, Jane (10 червня 2017). . The Guardian. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
36. Barnes, Brooks (5 червня 2009). . The New York Times. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
37. . People. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 31 січня 2019. 
38. Oh, Eunice (20 вересня 2010). . People. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013. 
39. . MSNBC. 19 травня 2011. Архів оригіналу за жовтня 1, 2012. Процитовано січня 31, 2019. 
40. . Mail Online. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
41. . 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019. 

Посилання

• Елізабет Мосс на сайті IMDb (англ.)