Екстраге́нт (рос. экстрагент, англ. extractant, англ. extracting agent; нім. Extraktionsmittel n) — вибірковий розчинник для вилучення окремих компонентів з рідких сумішей (наприклад, водних розчинів) шляхом екстракції.
Основні вимоги до екстрагенту:
- високий коефіцієнт дії;
- висока селективність;
- низька розчинність у воді;
- хімічна стійкість;
- велика температура спалаху;
- нетоксичність.
Розрізняють кислі (екстрагують за катіонообмінним механізмом), лужні (екстрагують за аніонобмінним механізмом) і нейтральні (екстрагують за рахунок сольватації) екстрагенти.
Кислі екстрагенти — карбонові кислоти, нафтенові кислоти, фосфорорганічні кислоти, сульфокислоти, феноли, кислі хелатні агенти, наприклад, оксіми.
Лужні екстрагенти — солі четвертинних амонієвих основ, первинних, вторинних і третинних високомолекулярних амінів.
Нейтральні екстрагенти — фосфорорганічні сполуки, сульфоксиди, фосфіноксиди, спирти, кетони, альдегіди. екстрагенти широко застосовуються в гідрометалургії.
Література Редагувати
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.