| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (липень 2016) |
Ейноюгані Раутаваара (фін. Einojuhani Rautavaara; 9 жовтня 1928, Гельсінкі, Фінляндія — 27 липня 2016, Гельсінкі) — фінський композитор.
| Ейноюгані Раутаваара | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 жовтня 1928[…] |
| Місце народження | Гельсінкі, Фінляндія |
| Дата смерті | 27 липня 2016[…] (87 років) |
| Місце смерті | Гельсінкі, Фінляндія |
| Громадянство | Фінляндія |
| Професії | композитор, музикознавець, викладач університету |
| Освіта | Академія імені Сібеліуса і Джульярдська школа |
| Вчителі | Аарре Меріканто, Аарон Копленд і Wladimir Vogeld |
| Відомі учні | Harri Ahmasd, Магнус Ліндберг, Калеві Аго, Olli Mustonend і Еса-Пекка Салонен |
| Жанри | сучасна класична музика |
| Заклад | Академія імені Сібеліуса і Джульярдська школа |
| Нагороди | |
| Діти | Markojuhani Rautavaarad |
| Файли у Вікісховищі |
З життя і творчості ред.
У 1948—1952 роках навчався в Академії імені Сібеліуса у Аарре Меріканто (сина Оскара Меріканто), потім в Джульярдській школі у Вінсента Персічетті, також брав уроки в Аарона Копленда і Роджера Сешнса. Пізніше, протягом року стажувався і Швейцарії (у Володимира Фогеля) та Німеччині. Протягом 1966—1990 років викладав в Академії імені Сібеліуса, 1969 року — лауреат премії ім. Сібеліуса, з 1976 року — професор.
Для музики композитора характерні чітка форма, емоціональність та правдивість. На початку творчої діяльності захоплювався серіалізмом, але потім від нього відмовився, повернувшись до традиційнішої техніки. З ранніх творів Раутаваара широкою популярністю користується «Cantus Arcticus» (1972), часто званий Концертом для птахів з оркестром, в якому використані аудіозаписи пташиного співу. З восьми симфоній Раутаваара найбільше популярна Сьома (1994), під назвою «Ангел Світла», що відображає загальний містичний напрямок пізньої творчості композитора. Раутаваара написав також 14 концертів для фортепіано (Концерт для фортепіано № 3 «Подарунок мрій» (1998) — на замовлення Володимира Ашкеназі), скрипки, віолончелі, флейти, органу, контрабасу, арфи, кларнета з оркестром. Йому належить також безліч камерних та хорових творів, ряд біографічних опер, у тому числі «Вінсент» (1986—1987, про Вінсента ван Гога) і «Распутін» (2001—2003, про вбивство Распутіна).
Раутаваара був плідним композитором і писав в різних формах і стилях. На його творчість в певній мірі мали вплив Альбан Берг, Антон Брукнер та інші представники школи додекафонії. Творчу діяльність можна поділити на 4 періоди. Ранній неокласичний 1950-их років, коли проявляються тісні зв'язки з традицією. 1960-ті роки — етап авангарду та конструктивізму. Експериментує із серійною технікою, але вже до кінця десятиліття відмовляється від неї і починає рухатись вже в неоромантичному напрямку — кінець 1960-их—1970-ті роки. Як результат, усі ці пошуки привели композитора до еклектичного, постмодерністського стилю, де він змішує широкий спектр стилістичних прийомів і жанрів. Також захоплювався метафізичними і релігійними сюжетами і текстами.
Примітки ред.
- SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- Encyclopædia Britannica
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119489325 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://yle.fi/uutiset/composer_einojuhani_rautavaara_has_died/9056525
- ↑ Mort du compositeur finlandais Einojuhani Rautavaara — 2016.