Вагони метрополітену типу Еж3 були створені на основі вагонів типу Еж, але відрізнялися зміненої електричної схемою: ставилися потужніші тягові електродвигуни ДК-116А, застосовано імпульсне регулювання напруги в режимі реостатного гальмування на високих швидкостях. Також жорсткішими стали сидіння. Вагони Еж3 є окремим типом і не можуть експлуатуватися в одному складі з вагонами типу Е і Еж. Всі вагони Еж3 - головні і експлуатуються, в основному, з проміжними вагонами Ем508Т.
| Тип Еж3 81-710 | |
|---|---|
| Завод | МВЗ |
| Заводська назва | 81-710 |
| Початок виробництва | 1973 |
| Початок експлуатації | 1973 |
| Тара | 31,7 т |
| Довжина | 19210 мм |
| Ширина | 2700 мм |
| Висота | 3695 мм |
| Швидкість | 90 км/год |
| Прискорення | 1,1 м/с2 |
| Уповільнення | 1,2 м/с2 |
| Тип гальма | електродинамічний |
| Потужність | 4х72 кВт |
| Діаметр коліс | 780 мм |
| Кількість місць | 264 |
На основі вагонів Еж3 були створені вагони Еж6 (81-712) для секретної системи Д6 (відомішої як Метро-2). Відрізняються вони від Еж3 здатністю роботи без контактної рейки, від акумуляторних батарей. В системі Д6 використовуються як вагони супроводу з контакторною-акуммуляторнимі електровозами типу Л. Чотири вагони Еж6 № 5581-5584 модернізовані в проміжні на ЗАТ «ЗРЕПС» і всі вагони крім 5582 знаходяться в складі 5680-5675-5670-5694 -5584-5583-5581-5681 пасажирського парку депо «Планерне», а вагон 5582 знаходяться в складі 5696-5582-5570-5569-5568-5567-5566-5923 пасажирського парку депо «Вихіно».
По конструкції Еж3 майже не відрізняються від вагонів типу Е, основні відмінності - потужніші тягові двигуни ДК-116А часовий потужністю 72 кВт (проти колишньої 68 кВт) і наявність в силового ланцюга тиристор них регуляторів ослаблення збудження для плавного управління струмом збудження ТЕД при гальмуванні на високих швидкостях.
Історія ред.
Перші дослідні вагони № 5561-5573 у вересні-жовтні 1973 року надійшли в електродепо «Червона Пресня» для роботи на Краснопресненській лінії, а слідом за ними в вересні-листопаді наступного року прийшли вже серійні Еж3 (всі або майже всі випущені для Москви вагони з номерами 56хх) і перші Ем508Т (№ 6398-6399, а також всі або майже всі вагони в діапазоні 6400-6443). У свою чергу, все більше старі вагони Їжак, Еж1, Ем508 і Ем509 (усі - 1972 року випуску) були відправлені в депо «Північне» для заміни вагонів типу Д, переданих в депо «Ізмайлово» для заміни списаних там вагонів Ам і Бм.
У 1978 році розпочато експлуатацію вагонів Еж3 і Ем508Т на Горьківської-Замоскворецької лінії. Для формування поїздів в депо «Сокіл» надійшли головні вагони Еж3 (1973, 1974 і 1977 років випуску) і кілька проміжних вагонів Ем508Т з депо «Планерне» (і, можливо, з депо «Жданівське»), а також нові Ем508Т із заводу ( майже всі випущені для Москви вагони в діапазоні 6992-7091; декілька з яких надійшли тоді в депо «Планерне»), частина з яких, в зв'язку з браком вже не випускалися до того часу вагонів Еж3, була переобладнана в головні.
Вагони, із заводу в депо «Червона Пресня» і «Сокіл» не надходили, направлялися в депо «Жданівське» і «Планерне» безпосередньо.
З серпня 1980 року по жовтень 1983 всі вони, по мірі приходу нових вагонів 81-717 і 81-714, поступово передавалися в депо «Планерне». За рахунок цього в кінці вересня 1983[1][недоступне посилання з червня 2019] Жданівське-Краснопресненська лінія була переведена на восьмивагонного поїзда, а останні вагони з «Сокола» надійшли на неї в жовтні.
В даний час вагони Еж3 і Ем508Т в Московському метрополітені експлуатуються на Таганско-Краснопресненській лінії (з капітальним ремонтом на ЗРЕПС), в Харківському метрополітені на Холодногірсько-Заводській лінії, в Тбіліському метрополітені на Дідубе-Самгорійской лінії і в Бакинському метрополітені (в якому майже всі вони, за станом на початок 2010 року, вже списані).
Посилання ред.
- Вагони типу Еж3 на сайті метровагонів [ 21 вересня 2011 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |