Вагони метрополітену типу Е були розроблені Митищинським машинобудівним заводом у другій половині 1950-х років. Серійно випускалися в 1963—1969 роках (дослідні зразки з 1959 року). В даний час експлуатуються в Харкові та Санкт-Петербурзі. У малих кількостях експлуатуються також у Тбілісі. Експлуатувалися також у Москві до 28 лютого 2008 року, в Баку до 2001 року і в Києві до 2015 року.
| Тип Е 81-703 | |
|---|---|
| Завод | МВЗ |
| Заводська назва | 81-703 |
| Початок розробки | 1950-ті |
| Початок виробництва | 1959 |
| Початок експлуатації | 1960 |
| Тара | 31,7 т |
| Довжина | 19 166 мм |
| Ширина | 2 700 мм |
| Висота | 3 665 мм |
| Швидкість | 90 км/год |
| Прискорення | м/с2 |
| Уповільнення | м/с2 |
| Тип гальма | реостатний |
| Потужність | 4х68 кВт |
| Діаметр коліс | 780 мм |
| Кількість місць | 264 |
Вагони Е відрізняються від вагонів попередньої серії Д наявністю смуг гофрирування (у першого дослідного вагона № 3001 смуги гофрування були тільки в нижній частині кузова). Також мають більш широкі двері і не мають вікон між останніми дверима і торцем, протилежним кабіні, через що неможлива експлуатація вагонів цієї серії на лініях зі станціями типу горизонтальний ліфт.
Починаючи з 1979 року в Московському метрополітені в вагонах цієї серії оздоблення стін салону лінкрустом замінювалося на пластикові, а дерев'яні рами вікон нерідко забарвлювалися олійною фарбою. До недавнього часу в пасажирській експлуатації в Московському метрополітені залишався один лінійний лінкрустовий вагон типу Е — № 3605. Він же був останнім вагоном типу Е, який експлуатувався з пасажирами в Московському метро. У грудні 2007 року вагон був поставлений на консервацію в депо «Калузьке» для музею рухомого складу. У лютому 2008 року вагон був повернений в депо «Філі» і експлуатувався як резервний на Арбатсько-Покровської лінії. Навесні 2008 року він був переданий на відповідальне зберігання в депо «Новогиреєво».
Кожна вісь вагона наводиться окремим електродвигуном ДК-108А часовою потужністю 68 кВт через карданну передачу. Пуск реостатний, використовується перегрупування двигунів — при рушанні (положення рукоятки «Хід-1») і початковому розгоні («положення Хід-2») двигуни з'єднані послідовно, при перекладі рукоятки контролера в положення «Хід-3» двигуни переключаються на послідовно-паралельне (ПП) з'єднання, напруга на них підвищується вдвічі. Перемикання в силовому ланцюзі виконує встановлений під вагоном реостатний контролер ЕКГ-17И.
Модифікації ред.
Серійних модифікацій не існувало, але були дослідні.
- Еи — дослідний варіант з тиристорно-імпульсною системою управління.
- Ер — новий візок.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вагон метро типу Е |
- Вагони типу Е на сайті «Метровагони» [ 25 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотографії вагонів типу Е [ 28 січня 2020 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про метрополітен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |