www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лимонов Едуард Веніамінович Едуа рд Веніамі нович Лимо нов справжнє прізвище Савенко рос Эдуард Вениаминович Лимонов фр

Лимонов Едуард Веніамінович

Едуа́рд Веніамі́нович Лимо́нов (справжнє прізвище — Савенко, рос. Эдуард Вениаминович Лимонов, фр. Édouard Limonov; 22 лютого 1943, м. Дзержинськ, Горьківська область, РРФСР — 17 березня 2020, м. Москва) — російський політичний діяч, письменник, публіцист, голова Націонал-Більшовицької Партії (НБП). 2002 року був засуджений до 4 років ув'язнення за екстремістську діяльність, звільнений за два роки за добру поведінку. Член опозиційного руху Інша Росія. Відомий своїми українофобними, шовіністичними та ксенофобними висловлюваннями. Українець за походженням; українофоб, визнавався персоною нон грата в Україні.

Едуард Веніамінович Лимонов
Эдуард Вениаминович Лимонов
Ім'я при народженні Едуард Веніамінович Савенко
Псевдонім Лимонов і Дед Лимон
Народився 22 лютого 1943(1943-02-22)
Дзержинськ, Горьківська область, РРФСР, СРСР
Помер 17 березня 2020(2020-03-17) (77 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР,  Франція,  Росія
Діяльність політик, публіцист
Сфера роботи белетристика, поезія, публіцистика і політика
Alma mater Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Мова творів російська, французька і англійська
Роки активності з 1958
Жанр поезія, роман, публіцистика, оповідання, есей і некролог
Magnum opus Це я — Едичкаd
Партія Партія «Інша Росія», Соціалістична робітнича партія і Націонал-більшовицька партія
Нагороди

Премія Андрія Бєлогоd

Сайт: limonov2012.ru
 Лимонов Едуард Веніамінович у Вікісховищі
  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія Редагувати

Народився в м. Дзержинськ Горьківської області, РРФСР, в сім'ї працівника МВС Веніаміна Івановича Савенка (20.03.1918 — 25.03.2004) і домогосподарки Раїси Федорівни Савенко (Зибіної, 16.09.1921 — 13.03.2008). У дитинстві переїхав із сім'єю до Харкова, де жив з 1946 по 1967 роки. Закінчив 8 класів школи. Деякі джерела вказують на його кримінальну діяльність у Харкові, пограбування квартир і магазинів — стояв на обліку в міліції, однак до відповідальності не притягувався. 1958 року у віці 15 років почав писати вірші, пізніше почав займатися поезією професійно.

30 вересня 1967 року переїхав до Москви, де спочатку заробляв шиттям штанів, а пізніше 1968 року почав писати невеликі авангардистські оповідання. Поступово став членом літературного андерграунду Москви, друкував вірші у СРСР і за кордоном, у 1968—1969 рр. випустив 5 збірок своїх віршів. 1972 року був викликаний у КДБ, де від нього вимагали співпрацювати з ними. Після відмови вимагали або повернутися до Харкова, або емігрувати. 1973 року одружився з Оленою Щаповою і за рік виїхав до США. Пізніше був позбавлений радянського громадянства.

У Нью-Йорку працював коректором у газеті «Новое русское слово». Коли його покинула жінка, розчарувався в цінностях західної демократії, почав писати критичні статті проти капіталізму. Нові оповідання Лимонова відмовлялися друкувати, 1974 року у СРСР передрукували його оповідання про розчарування від життя в Америці. За це був звільнений з емігрантських видань і мусив займатися різними роботами. За декілька років у США змінив 13 різних фахів і місць праці.

1976 року написав роман «Це я — Едічка», який відмовлялися друкувати в США з огляду на графічний опис гомосексуальних сцен та критику США. Російський варіант книжки не мав великої популярності,[джерело?] лише видання книжки французькою мовою здобуло йому славу — книжку було перекладено на 15 мов. Продовжив друкуватися переважно в Європі, у Франції, де вийшли збірки його оповідань та віршів. 1980 року переїхав на проживання до Франції, 1987 року отримав французьке громадянство.[джерело?] Продовжив друкуватися в емігрантських і французьких виданнях.

У зв'язку з відносною відомістю на Заході в часи Перебудови став відомим також і в СРСР, друкувався в центральних газетах («Новий Погляд»), журналах. Із початком війни в Югославії став на бік сербів і брав участь у військових діях у 1991—1993 рр. З 1990 р. бере участь у політичному житті Росії.

Помер 17 березня 2020 в Москві.

Політична діяльність Редагувати

Початок політичної діяльності Редагувати

У 1991 р. повернувся до Москви і подав документи на повернення громадянства. Після повернення громадянства з 1992 р. постійно живе в Москві. Брав участь в діяльності праворадикальних партій та об'єднань Росії, друкувався в газеті «День». 18 лютого 1992 р. познайомився з Володимиром Жириновським і вступив в ЛДПР. У тому ж році став міністром безпеки у тіньовому кабінеті ЛДПР. Організовував поїздки Жириновського до Франції і його знайомство з французьким праворадикальним політиком Ле Пеном. В листопаді 1992 р. через авторитарний стиль керівництва партією та, на його думку, надмірну поміркованість залишив ЛДПР і заснував з С. Жариковим та А. Архиповим Національно-радикальну партію.

Залишався на чолі партії до 1993 р., коли познайомився з правим політиком Олександром Дугіним і був проголошений лідером Національно-більшовицького фронту. У 1993—1994 рр. партія почала називатися Націонал-більшовицькою (НБП). Вже восени, в листопаді 1994 р. вийшов друкований орган — газета «Лимонка» під редакцією Лимонова. День виходу першого номера, 28 листопада 1994 р. вважалося офіційною датою заснування НБП. Неодноразово виступав за союз націоналістів і комуністів, але великої підтримки не знайшов.

Кримінальні справи та засудження Редагувати

У 1995 р. була порушена перша кримінальна справа — у відповідь на публікацію в «Лімонці» i «Новий Погляд» антихорватської статті «Лимонка в хорватів» і «Чорного списку народів». В останньому перераховував погані народи: чеченці, хорвати, латиші, чехи, інгуші та словаки. Також висловлював жаль, що Сталін не докінця депортував народи Кавказу і закликав до вбивства «поганих народів». У липні 1996 р. за рекомендацією Судової палати при президенті Росії була порушена кримінальна справа за статею 74 КК РФ (розпалювання міжнаціональної ворожнечі). У 1993—1997 рр. брав участь у виборах, але жодного разу не отримав достатньої кількості голосів і використовував висунення, як самопіар. Перший розкол в НБП трапився під час президентської кампанії Бориса Єльцина. Лимонов підтримав Єльцина, що призвело до відходу інших членів партії, що підтримували комуністів та Генадія Зюганова. Пізніше через розбіжності у поглядах з партії пішов і Дугін.

Найбільшим скандалом у політичній діяльності Лимонова була друга кримінальна справа і звинувачення в терористичній діяльності і спробі силового захоплення влади в північному Казахстані. В квітні 1997 р. під час налагодження співпраці з російськими сепаратистами в країні був затриманий в Казахстані, але пізніше відпущений під розписку. Але в тому ж місяці члени НБП були затримані в спробі купити вогнепальну зброю. Також в Алтаї був арештований і Лимонов разом з іншими членами партії і були звинувачені ФСБ у спробі силового захоплення влади в Казахстані, а також у порушенні низки російських законів стосовно незаконного володіння і придбання вогнепальної зброї. Доказами протиправної діяльності слугували також статті з «Лимонки», де робилися заклики до партизанської боротьби в північному Казахстані.

Лимонов спочатку утримувався на місці арешту — в Алтаї, але пізніше його перевели до Москви, а потім до Саратова, де 8 липня 2002 р. почався й суд. За рішенням суду звинувачення в підготовці до силового захоплення влади в Казахстані були зняті, але Лимонов і деякі однопартійці були визнані винними в незаконному володінні вогнепальною зброєю. За вироком суду він отримав 4 роки ув'язнення в колонії загального режиму. Клопотання про його дострокове звільнення підписали Жириновський, Алксніс[джерело?], Мітрофанов[ru] та деякі інші. За добру поведінку був достроково звільнений 18 червня 2003 р.

Позбавлення легального статусу Редагувати

Навіть за відсутності Лимонова НБП продовжувала діяти і відмітилася декількома акціями протесту і зривом пресконференцій та зустрічей її опонентів. Зокрема Лимонов та партія з самого початку опинилися в опозиції до президента Путіна, якого розглядали як продовжувача політики Єльцина і критикували його за відмову допомагати «співвітчизникам» за кордонами Росії. 29 серпня 2003 р. після звільнення Лимонова Міністерство юстиції РФ відмовило в реєстрації НБП як загальнонаціональної партії, а з початку 2004 р. прокуратура Москви вимагала позбавлення й легального статусу зовсім. Зокрема оскаржувалося використання назви як партії, хоча реєстрація вказувала на громадське об'єднання. 27 травня 2004 р. Міністерство юстиції відмовило НБП в перереєстрації, навіть під іншою назвою.

Тим часом НБП очолила протести населення Росії у зв'язку з монетизацією пільг і однією з найгучніших акцій протесту стало захоплення кабінету міністра уряду Путіна, під час якого трапилися зутички з працівниками міліції. Учасники акції, серед яких не було Лимонова, були засуджені до різних строків ув'язнення. 29 червня 2005 р. Московський обласний суд постановив ліквідувати реєстрацію НБП з огляду на її екстремістську діяльність. Це рішення було підтримане і Верховним Судом країни. Навіть в середині партії трапився розкол, коли певна частина членів партії була незадоволена керівництвом Лимонова.

Незважаючи на нелегальний статус, Лимонов і партія продовжили політичну діяльність. В липні 2006 р. Лимонов брав участь у конференції «Інша Росія», де увійшов у союз з Гарі Каспаровим спрямованому проти президента Путіна. Брав участь у «Марші незгідних» у Санкт-Петербурзі і заходах «Іншої Росії».

Лимонов й Україна Редагувати

Попри те, що деяку частину свого життя він провів в Україні, зокрема в Харкові, Лимонов поставився до незалежності України вкрай негативно. Виходячи з російських імперських позицій, які підтримувала певна частина російських політиків, Лимонов уважав українську державність «неприродною».

У 1999 році згідно з постановою СБУ його було проголошено персоною нон-ґрата у зв'язку з закликами до порушення територіальної цілісності України. 24 серпня 1999 року Лимонов разом із п'ятнадцятьма членами партії ввірвався до матроського клубу Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Там вони закликали до перегляду статусу цього міста та передачі його Росії, відмови від ратифікації Держдумою Росії договору про дружбу та співпрацю між Росією та Україною. У результаті за допомоги міліції блокаду клубу було знято, члени партії отримали по 15 діб адміністративного арешту. Це спричинило депортацію Лимонова та проголошення його персоною нон-ґрата.

У червні 2003 р. Лимонова було депортовано вдруге під час спроби в'їхати в Україну відвідати хворого батька й заборонено приїздити аж до 2008 року. Однак, 2007 року Україна й Росія скасували списки персон нон-ґрата та 16 вересня 2007 року Лимонов знову приїхав до Харкова. Хоча його спочатку й зупинили, після перевірки документів все ж таки дозволили відвідати Україну.

Бібліографія Редагувати

  • «Это я, Эдичка» [ 2 червня 2009 у Wayback Machine.], 1979
  • , 1982
  • «Подросток Савенко», 1983
  • «У нас была великая эпоха»
  • «Молодой негодяй» — Париж: Синтаксис, 1986
  • «Палач» — Иерусалим, 1986
  • «История его слуги»
  • «Смерть современных героев»
  • «Укрощение тигра в Париже»
  • «Убийство часового»
  • , 1993
  • «Лимонов против Жириновского» — М.: «Конец века», 1994
  • , 1994
  • «Охота на Быкова: расследование Эдуарда Лимонова» — СПб.: Лимбус-Пресс, 2001
  • «Книга мёртвых» — СПб.: Лимбус Пресс, 2001
  • «Дисциплинарный санаторий» — СПб.: Амфора, 2002
  •  — СПб.: Амфора, 2002
  • «316, пункт „В“» [ 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.] — М.: Амфора, 2003
  • «Русское психо» [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  •  — М.: Ультра. Культура, 2003
  •  — М.: Ультра. Культура, 2003
  •  — М.: Ультра. Культура, 2003
  •  — М.: Ad Marginem, 2004
  • «По тюрьмам» — М.: Ad Marginem, 2004
  • «Торжество метафизики» [ 12 листопада 2007 у Wayback Machine.] — М.: Ad Marginem, 2005
  • «Такой президент нам не нужен: Лимонов против Путина» [ 26 серпня 2007 у Wayback Machine.] — М.: Издание автора, 2006
  • «Ереси» — СПб.: Амфора, 2008

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. ↑ Москва. Запад. Неофициальное искусство. «Мы — национальный герой». 30.09.1967–30.09.1974 / Михаил Загребельный. Эдуард Лимонов. Серия: «Знаменитые украинцы». — Фоліо, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-03-3402-1
  3. ↑ я жил в Харькове с 1946 по 1967 годы: Не надо дружить. «Украина» нужна чтобы её разделить. Эдуард Лимонов // news-front.info, 08.01.2016 21:00
  4. Эдуард Лимонов. "В гостях у Дмитрия Гордона". 1/2 (2007) (uk-UA). Процитовано 13 лютого 2023. 
  5. . Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 20 вересня 2009. 
  6. https://www.radiosvoboda.org/a/news-lymonov-pomer/30493528.html [ 17 березня 2020 у Wayback Machine.] У Росії помер письменник і політик Едуард Лимонов (укр.)
  7. . Архів оригіналу за 3 вересня 2009. Процитовано 20 вересня 2009. 
  8. . Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 травня 2004.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка). Gazeta.ru. 30 June 2003.
  9. . 21 червня 2003. Архів оригіналу за 5 березня 2008. Процитовано 17 листопада 2005.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка). Novaya Gazeta via English pravda.ru. 21 June 2003.
  10. Лідер «Іншої Росії» знову втрапив у халепу[недоступне посилання]

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Eduard Limonov
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Edua rd Veniami novich Limo nov spravzhnye prizvishe Savenko ros Eduard Veniaminovich Limonov fr Edouard Limonov 22 lyutogo 1943 m Dzerzhinsk Gorkivska oblast RRFSR 17 bereznya 2020 m Moskva rosijskij politichnij diyach pismennik publicist golova Nacional Bilshovickoyi Partiyi NBP 2002 roku buv zasudzhenij do 4 rokiv uv yaznennya za ekstremistsku diyalnist zvilnenij za dva roki za dobru povedinku Chlen opozicijnogo ruhu Insha Rosiya Vidomij svoyimi ukrayinofobnimi shovinistichnimi ta ksenofobnimi vislovlyuvannyami Ukrayinec za pohodzhennyam 2 ukrayinofob 3 viznavavsya personoyu non grata v Ukrayini Eduard Veniaminovich LimonovEduard Veniaminovich LimonovIm ya pri narodzhenni Eduard Veniaminovich SavenkoPsevdonim Limonov i Ded LimonNarodivsya 22 lyutogo 1943 1943 02 22 Dzerzhinsk Gorkivska oblast RRFSR SRSRPomer 17 bereznya 2020 2020 03 17 77 rokiv Moskva RosiyaPohovannya Troyekurovske kladovisheGromadyanstvo SRSR Franciya RosiyaDiyalnist politik publicistSfera roboti beletristika 1 poeziya 1 publicistika 1 i politika 1 Alma mater Harkivskij nacionalnij pedagogichnij universitet imeni Grigoriya SkovorodiMova tvoriv rosijska 1 francuzka i anglijskaRoki aktivnosti z 1958Zhanr poeziya roman publicistika opovidannya esej i nekrologMagnum opus Ce ya EdichkadPartiya Partiya Insha Rosiya Socialistichna robitnicha partiya i Nacional bilshovicka partiyaNagorodi Premiya Andriya ByelogodSajt limonov2012 ru Limonov Eduard Veniaminovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Zmist 1 Biografiya 2 Politichna diyalnist 2 1 Pochatok politichnoyi diyalnosti 2 2 Kriminalni spravi ta zasudzhennya 2 3 Pozbavlennya legalnogo statusu 3 Limonov j Ukrayina 4 Bibliografiya 5 Primitki 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v m Dzerzhinsk Gorkivskoyi oblasti RRFSR v sim yi pracivnika MVS Veniamina Ivanovicha Savenka 20 03 1918 25 03 2004 i domogospodarki Rayisi Fedorivni Savenko Zibinoyi 16 09 1921 13 03 2008 U ditinstvi pereyihav iz sim yeyu do Harkova de zhiv z 1946 po 1967 roki 3 4 Zakinchiv 8 klasiv shkoli Deyaki dzherela vkazuyut na jogo kriminalnu diyalnist u Harkovi pograbuvannya kvartir i magaziniv stoyav na obliku v miliciyi odnak do vidpovidalnosti ne prityaguvavsya 1958 roku u vici 15 rokiv pochav pisati virshi piznishe pochav zajmatisya poeziyeyu profesijno 30 veresnya 1967 roku pereyihav do Moskvi 2 de spochatku zaroblyav shittyam shtaniv a piznishe 1968 roku pochav pisati neveliki avangardistski opovidannya Postupovo stav chlenom literaturnogo andergraundu Moskvi drukuvav virshi u SRSR i za kordonom u 1968 1969 rr vipustiv 5 zbirok svoyih virshiv 1972 roku buv viklikanij u KDB de vid nogo vimagali spivpracyuvati z nimi Pislya vidmovi vimagali abo povernutisya do Harkova abo emigruvati 1973 roku odruzhivsya z Olenoyu Shapovoyu i za rik viyihav do SShA Piznishe buv pozbavlenij radyanskogo gromadyanstva U Nyu Jorku pracyuvav korektorom u gazeti Novoe russkoe slovo Koli jogo pokinula zhinka rozcharuvavsya v cinnostyah zahidnoyi demokratiyi pochav pisati kritichni statti proti kapitalizmu Novi opovidannya Limonova vidmovlyalisya drukuvati 1974 roku u SRSR peredrukuvali jogo opovidannya pro rozcharuvannya vid zhittya v Americi Za ce buv zvilnenij z emigrantskih vidan i musiv zajmatisya riznimi robotami Za dekilka rokiv u SShA zminiv 13 riznih fahiv i misc praci 1976 roku napisav roman Ce ya Edichka yakij vidmovlyalisya drukuvati v SShA z oglyadu na grafichnij opis gomoseksualnih scen ta kritiku SShA Rosijskij variant knizhki ne mav velikoyi populyarnosti dzherelo lishe vidannya knizhki francuzkoyu movoyu zdobulo jomu slavu knizhku bulo perekladeno na 15 mov Prodovzhiv drukuvatisya perevazhno v Yevropi u Franciyi de vijshli zbirki jogo opovidan ta virshiv 1980 roku pereyihav na prozhivannya do Franciyi 1987 roku otrimav francuzke gromadyanstvo dzherelo Prodovzhiv drukuvatisya v emigrantskih i francuzkih vidannyah U zv yazku z vidnosnoyu vidomistyu na Zahodi v chasi Perebudovi stav vidomim takozh i v SRSR drukuvavsya v centralnih gazetah Novij Poglyad 5 zhurnalah Iz pochatkom vijni v Yugoslaviyi stav na bik serbiv i brav uchast u vijskovih diyah u 1991 1993 rr Z 1990 r bere uchast u politichnomu zhitti Rosiyi Pomer 17 bereznya 2020 v Moskvi 6 Politichna diyalnist RedaguvatiPochatok politichnoyi diyalnosti Redaguvati U 1991 r povernuvsya do Moskvi i podav dokumenti na povernennya gromadyanstva Pislya povernennya gromadyanstva z 1992 r postijno zhive v Moskvi Brav uchast v diyalnosti pravoradikalnih partij ta ob yednan Rosiyi drukuvavsya v gazeti Den 18 lyutogo 1992 r poznajomivsya z Volodimirom Zhirinovskim i vstupiv v LDPR U tomu zh roci stav ministrom bezpeki u tinovomu kabineti LDPR Organizovuvav poyizdki Zhirinovskogo do Franciyi i jogo znajomstvo z francuzkim pravoradikalnim politikom Le Penom V listopadi 1992 r cherez avtoritarnij stil kerivnictva partiyeyu ta na jogo dumku nadmirnu pomirkovanist zalishiv LDPR i zasnuvav z S Zharikovim ta A Arhipovim Nacionalno radikalnu partiyu Zalishavsya na choli partiyi do 1993 r koli poznajomivsya z pravim politikom Oleksandrom Duginim i buv progoloshenij liderom Nacionalno bilshovickogo frontu U 1993 1994 rr partiya pochala nazivatisya Nacional bilshovickoyu NBP Vzhe voseni v listopadi 1994 r vijshov drukovanij organ gazeta Limonka pid redakciyeyu Limonova Den vihodu pershogo nomera 28 listopada 1994 r vvazhalosya oficijnoyu datoyu zasnuvannya NBP Neodnorazovo vistupav za soyuz nacionalistiv i komunistiv ale velikoyi pidtrimki ne znajshov Kriminalni spravi ta zasudzhennya Redaguvati U 1995 r bula porushena persha kriminalna sprava u vidpovid na publikaciyu v Limonci i Novij Poglyad 7 antihorvatskoyi statti Limonka v horvativ i Chornogo spisku narodiv V ostannomu pererahovuvav pogani narodi chechenci horvati latishi chehi ingushi ta slovaki Takozh vislovlyuvav zhal sho Stalin ne dokincya deportuvav narodi Kavkazu i zaklikav do vbivstva poganih narodiv U lipni 1996 r za rekomendaciyeyu Sudovoyi palati pri prezidenti Rosiyi bula porushena kriminalna sprava za stateyu 74 KK RF rozpalyuvannya mizhnacionalnoyi vorozhnechi U 1993 1997 rr brav uchast u viborah ale zhodnogo razu ne otrimav dostatnoyi kilkosti golosiv i vikoristovuvav visunennya yak samopiar Pershij rozkol v NBP trapivsya pid chas prezidentskoyi kampaniyi Borisa Yelcina Limonov pidtrimav Yelcina sho prizvelo do vidhodu inshih chleniv partiyi sho pidtrimuvali komunistiv ta Genadiya Zyuganova Piznishe cherez rozbizhnosti u poglyadah z partiyi pishov i Dugin Najbilshim skandalom u politichnij diyalnosti Limonova bula druga kriminalna sprava i zvinuvachennya v teroristichnij diyalnosti i sprobi silovogo zahoplennya vladi v pivnichnomu Kazahstani V kvitni 1997 r pid chas nalagodzhennya spivpraci z rosijskimi separatistami v krayini buv zatrimanij v Kazahstani ale piznishe vidpushenij pid rozpisku Ale v tomu zh misyaci chleni NBP buli zatrimani v sprobi kupiti vognepalnu zbroyu Takozh v Altayi buv areshtovanij i Limonov razom z inshimi chlenami partiyi i buli zvinuvacheni FSB u sprobi silovogo zahoplennya vladi v Kazahstani a takozh u porushenni nizki rosijskih zakoniv stosovno nezakonnogo volodinnya i pridbannya vognepalnoyi zbroyi Dokazami protipravnoyi diyalnosti sluguvali takozh statti z Limonki de robilisya zakliki do partizanskoyi borotbi v pivnichnomu Kazahstani Limonov spochatku utrimuvavsya na misci areshtu v Altayi ale piznishe jogo pereveli do Moskvi a potim do Saratova de 8 lipnya 2002 r pochavsya j sud Za rishennyam sudu zvinuvachennya v pidgotovci do silovogo zahoplennya vladi v Kazahstani buli znyati ale Limonov i deyaki odnopartijci buli viznani vinnimi v nezakonnomu volodinni vognepalnoyu zbroyeyu Za virokom sudu vin otrimav 4 roki uv yaznennya v koloniyi zagalnogo rezhimu Klopotannya pro jogo dostrokove zvilnennya pidpisali Zhirinovskij Alksnis dzherelo Mitrofanov ru ta deyaki inshi 8 Za dobru povedinku buv dostrokovo zvilnenij 18 chervnya 2003 r 9 Pozbavlennya legalnogo statusu Redaguvati Navit za vidsutnosti Limonova NBP prodovzhuvala diyati i vidmitilasya dekilkoma akciyami protestu i zrivom preskonferencij ta zustrichej yiyi oponentiv Zokrema Limonov ta partiya z samogo pochatku opinilisya v opoziciyi do prezidenta Putina yakogo rozglyadali yak prodovzhuvacha politiki Yelcina i kritikuvali jogo za vidmovu dopomagati spivvitchiznikam za kordonami Rosiyi 29 serpnya 2003 r pislya zvilnennya Limonova Ministerstvo yusticiyi RF vidmovilo v reyestraciyi NBP yak zagalnonacionalnoyi partiyi a z pochatku 2004 r prokuratura Moskvi vimagala pozbavlennya j legalnogo statusu zovsim Zokrema oskarzhuvalosya vikoristannya nazvi yak partiyi hocha reyestraciya vkazuvala na gromadske ob yednannya 27 travnya 2004 r Ministerstvo yusticiyi vidmovilo NBP v perereyestraciyi navit pid inshoyu nazvoyu Tim chasom NBP ocholila protesti naselennya Rosiyi u zv yazku z monetizaciyeyu pilg i odniyeyu z najguchnishih akcij protestu stalo zahoplennya kabinetu ministra uryadu Putina pid chas yakogo trapilisya zutichki z pracivnikami miliciyi Uchasniki akciyi sered yakih ne bulo Limonova buli zasudzheni do riznih strokiv uv yaznennya 29 chervnya 2005 r Moskovskij oblasnij sud postanoviv likviduvati reyestraciyu NBP z oglyadu na yiyi ekstremistsku diyalnist Ce rishennya bulo pidtrimane i Verhovnim Sudom krayini Navit v seredini partiyi trapivsya rozkol koli pevna chastina chleniv partiyi bula nezadovolena kerivnictvom Limonova Nezvazhayuchi na nelegalnij status Limonov i partiya prodovzhili politichnu diyalnist V lipni 2006 r Limonov brav uchast u konferenciyi Insha Rosiya de uvijshov u soyuz z Gari Kasparovim spryamovanomu proti prezidenta Putina Brav uchast u Marshi nezgidnih u Sankt Peterburzi i zahodah Inshoyi Rosiyi Limonov j Ukrayina RedaguvatiPopri te sho deyaku chastinu svogo zhittya vin proviv v Ukrayini zokrema v Harkovi Limonov postavivsya do nezalezhnosti Ukrayini vkraj negativno Vihodyachi z rosijskih imperskih pozicij yaki pidtrimuvala pevna chastina rosijskih politikiv Limonov uvazhav ukrayinsku derzhavnist neprirodnoyu U 1999 roci zgidno z postanovoyu SBU jogo bulo progolosheno personoyu non grata u zv yazku z zaklikami do porushennya teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini 24 serpnya 1999 roku Limonov razom iz p yatnadcyatma chlenami partiyi vvirvavsya do matroskogo klubu Chornomorskogo flotu RF u Sevastopoli Tam voni zaklikali do pereglyadu statusu cogo mista ta peredachi jogo Rosiyi vidmovi vid ratifikaciyi Derzhdumoyu Rosiyi dogovoru pro druzhbu ta spivpracyu mizh Rosiyeyu ta Ukrayinoyu U rezultati za dopomogi miliciyi blokadu klubu bulo znyato chleni partiyi otrimali po 15 dib administrativnogo areshtu Ce sprichinilo deportaciyu Limonova ta progoloshennya jogo personoyu non grata 10 U chervni 2003 r Limonova bulo deportovano vdruge pid chas sprobi v yihati v Ukrayinu vidvidati hvorogo batka j zaboroneno priyizditi azh do 2008 roku Odnak 2007 roku Ukrayina j Rosiya skasuvali spiski person non grata ta 16 veresnya 2007 roku Limonov znovu priyihav do Harkova Hocha jogo spochatku j zupinili pislya perevirki dokumentiv vse zh taki dozvolili vidvidati Ukrayinu Bibliografiya Redaguvati Eto ya Edichka Arhivovano 2 chervnya 2009 u Wayback Machine 1979 Dnevnik neudachnika 1982 Podrostok Savenko 1983 U nas byla velikaya epoha Molodoj negodyaj Parizh Sintaksis 1986 Palach Ierusalim 1986 Istoriya ego slugi Smert sovremennyh geroev Ukroshenie tigra v Parizhe Devochka Zver Velikaya mat lyubvi Ubijstvo chasovogo Ischeznovenie varvarov 1993 Amerikanskie kanikuly Limonov protiv Zhirinovskogo M Konec veka 1994 Anatomiya geroya 1994 V plenu u mertvecov Smert v avtozake Ohota na Bykova rassledovanie Eduarda Limonova SPb Limbus Press 2001 Kniga myortvyh SPb Limbus Press 2001 Disciplinarnyj sanatorij SPb Amfora 2002 Moya politicheskaya biografiya SPb Amfora 2002 316 punkt V Arhivovano 12 zhovtnya 2007 u Wayback Machine M Amfora 2003 Russkoe psiho Arhivovano 29 veresnya 2007 u Wayback Machine Kontrolnyj vystrel M Ultra Kultura 2003 Drugaya Rossiya M Ultra Kultura 2003 Russkoe Stihotvoreniya M Ultra Kultura 2003 Kniga vody Svyashennye monstry M Ad Marginem 2004 Po tyurmam M Ad Marginem 2004 Torzhestvo metafiziki Arhivovano 12 listopada 2007 u Wayback Machine M Ad Marginem 2005 Takoj prezident nam ne nuzhen Limonov protiv Putina Arhivovano 26 serpnya 2007 u Wayback Machine M Izdanie avtora 2006 Eresi SPb Amfora 2008Primitki Redaguvati a b v g d Czech National Authority Database d Track Q13550863 a b Moskva Zapad Neoficialnoe iskusstvo My nacionalnyj geroj 30 09 1967 30 09 1974 Mihail Zagrebelnyj Eduard Limonov Seriya Znamenitye ukraincy Folio 2010 160 s ISBN 978 966 03 3402 1 a b ya zhil v Harkove s 1946 po 1967 gody Ne nado druzhit Ukraina nuzhna chtoby eyo razdelit Eduard Limonov news front info 08 01 2016 21 00 Eduard Limonov V gostyah u Dmitriya Gordona 1 2 2007 uk UA Procitovano 13 lyutogo 2023 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 21 listopada 2010 Procitovano 20 veresnya 2009 https www radiosvoboda org a news lymonov pomer 30493528 html Arhivovano 17 bereznya 2020 u Wayback Machine U Rosiyi pomer pismennik i politik Eduard Limonov ukr Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 3 veresnya 2009 Procitovano 20 veresnya 2009 Maverick writer freed Arhiv originalu za 4 lyutogo 2012 Procitovano 6 travnya 2004 Proignorovano nevidomij parametr df dovidka Gazeta ru 30 June 2003 What is Limonov to Do with His Freedom 21 chervnya 2003 Arhiv originalu za 5 bereznya 2008 Procitovano 17 listopada 2005 Proignorovano nevidomij parametr df dovidka Obslugovuvannya CS1 Storinki z posilannyami na dzherela de status originalnogo URL nevidomij posilannya Novaya Gazeta via English pravda ru 21 June 2003 Lider Inshoyi Rosiyi znovu vtrapiv u halepu nedostupne posilannya Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Eduard LimonovInsha Rosiya Povne zibrannya tvoriv Eduarda Limonova Arhivovano 5 grudnya 2008 u Wayback Machine ros Eduard Limonov blog Arhivovano 26 grudnya 2009 u Wayback Machine Eduard Limonov blog Arhivovano 5 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Oficijnij sajt nacional bilshovickoyi Partiyi ros Oficijnij sajt nacional bilshovickoyi Partiyi ros Eduard Limonov Arhivovano 31 grudnya 2009 u Wayback Machine Limonka Igor Bondar Tereshenko Smishnij ukrayinskij cholovichok ukr Eduard Limonov v Lentapediyi Arhivovano 18 serpnya 2007 u Wayback Machine ros Oficijnij sajt gazeti Limonka ros Eduard Limonov v Antikompromati ros Statti Eduarda Limonova Arhivovano 13 serpnya 2007 u Wayback Machine ros Limonov v bazi danih centru Mirotvorec Arhivovano 25 travnya 2021 u Wayback Machine Vidomi osobi hto ne perezhiv 2020 rik Arhivovano 11 lipnya 2021 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Limonov Eduard Veniaminovich amp oldid 40645190