Едвард Мозер

Едвард Інгялд Мозер (норв. Edvard Ingjald Moser; нар. 27 квітня 1962) — норвезький психолог, нейрофізіолог і директор Інституту системної нейронауки ім. Кавлі та центру біології пам'яті при Норвезькому університеті природничих та технічних наук (NTNU) в Тронгеймі. Зараз працює в Інституті нейробіології ім. Макса Планка біля Мюнхена як відвідуючий дослідник.

Едвард Мозер
Edvard Moser
Народився	27 квітня 1962(1962-04-27) (61 рік) Олесунн, Норвегія
Місце проживання	Норвегія, Велика Британія, Німеччина
Країна	Норвегія
Національність	Норвегія
Діяльність	професор, нейронауковець, психолог
Alma mater	Единбурзький університет Університет Осло
Галузь	Нейронаука
Заклад	Інститут системної нейронауки ім. Кавлі та центр біології пам'яті Единбурзький університет
Науковий ступінь	Cand.psychol.^d
Вчителі	Джон О'Кіф
Членство	Норвезька академія наук Норвезька академія технічних наук Національна академія наук США Європейська академія Королівське норвезьке товариство наук та літератури^d Леопольдина
Відомий завдяки:	Grid-нейрони, просторові клітини, обмежувальні клітини^[en], нейрони
Брати, сестри	Ingunn Moser^d
У шлюбі з	Мей-Бритт Мозер
Нагороди	премія Луїзи Ґросс-Горвіц (2013) премія Фрітьофа Нансена за визначні дослідження в галузі математики та природничих наук^d (2013) Årets trønder^d (2014) Körber European Science Prize^d (2014) Karl Spencer Lashley Award^d (2014) Perl-UNC Prize^d (2012) W. Alden Spencer Award^d (2005) Eric K. Fernströms Nordiska Pris^d (2008) Louis-Jeantet Prize for Medicine^d (2011)
Едвард Мозер у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мозер.

Мозер та його дружина, Мей-Бритт Мозер, були призначені асоційованими професорами психології і нейрофізіологій при NTNU в 1996. Вони відігравали важливу роль у заснуванні Центру біології пам'яті (CBM) у 2002 та Інституту системної нейронауки у 2007 і були піонерами досліджень механізмів мозку для представлення простору.

Мозер отримав кілька премій, багато з них разом з дружиною, зокрема Премію Луїзи Грос Горвіц і Премію Карла Спенсера Лешлі^[en]. У 2014 Мозери розділили Нобелівську премію з фізіології або медицини з Джоном о'Кіфом. Премія була отримана за відкриття grid-нейронів мозку. Мозер також став іноземним членом Національної академії наук США в 2014.

Дитинство

Мозер провів дитинство в Олесунні. Його батьки імігрували до Норвегії з Німеччини у 1950-ті роках. Його мати була родом з Ессена, а батько з Кронберг-ім-Таунуса. Спочатку сім'я Мозерів жила на острові Харамсоя, де мав роботу його батько, конструктор орга́нів. Потім вони переїхали спочатку в Харейд^[no], а через деякий час в Олесунн.

Кар'єра

Едвард Мозер захистив кандидатську дисертацію з психології від Університету Осло в 1990 і докторську з нейрофізіології у 1995. Також він вивчав математику і статистику. На початку своєї кар'єри він працював під керівництвом Пера Андерсена^[en].

З 1994 по 1996 рік працював під керівництвом Ричарда Г. Моріса^[en] у Центрі Нейронауки у Единбурзькому університеті. Також він був запрошеним співробітником у лабораторії Джона о'Кіфа, що в Університетському коледжі Лондона.

Повернувся до Норвегії у 1996 році, де отримав посаду доцента біологічної психології в Норвезькому університеті природничих та технічних наук (NTNU) в Тронгеймі, яку займав до 1998 року. І в цьому ж році отримав посаду професора нейронауки в NTNU. Також він є засновником та директором Центру біології пам'яті (2002) та Інституту системної нейронауки ім. Кавлі (2007).

Є членом Королівської Норвезької спільноти з Науки та Літератури^[no], Норвезької академії наук, і Норвезької академії технологічних наук.

Також є почесним професором Центру когнітивних і нервових систем при Медичній школі університету Единбурга^[en].

У 2015 році, разом з дружиною, став членом Американської Філософської Спілки. Також отримав премію Пера Ґінта за 2015 рік.

Підтримка України

У травні 2023 року Едвард разом з дружиною Мей-Бритт Мозер долучилися до команди амбасадорів фандрейзингової платформи UNITED24. Вони опікуватимуться напрямком «Освіта і наука», в межах роботи якого відкрито збір на відновлення зруйнованих війною навчальних закладів.

Примітки

1. https://www.ae-info.org/ae/User/Moser_Edvard
2. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 листопада 2014. 
3. . Nobelprize.org. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 6 жовтня 2014. 
4. Kiehn, Ole; Forssberg, Hans (2014). . Karolinska Institute. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 3 січня 2015. 
5. . Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
6. . Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
7. . Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
8. Moser, M-B. (1995). Field potential changes in the dentate gyrus during spatial learning in the rat. Thesis for the degree of Dr. Philos., University of Oslo (defended on 9 December 1995).
9. . Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 24 листопада 2014. 
10. (Norwegian). Royal Norwegian Society of Sciences and Letters. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014. 
11. (Norwegian). Норвезька академія наук. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 28 жовтня 2009. 
12. (Norwegian). Norwegian Academy of Technological Sciences. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 11 травня 2013. 
13. . University of Edinburgh. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 9 жовтня 2014. 
14. . American Philosophical Society. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 15 червня 2015. 
15. . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 15 червня 2015. 
16. . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 червня 2015. 
17. Едвард Мозер, Мей-Бритт Мозер. u24.gov.ua (англ.). Процитовано 19 жовтня 2023.