Дідилів

Діди́лів — село в Україні у Львівському районі Львівської області. Відстань до райцентру становить 32 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Запитів становить 13 км.

село Дідилів
с. Дідилів с. Дідилів
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Громада	Новояричівська селищна громада
Основні дані
Засноване	22.01.1398
Населення	1517 (2021)
Площа	3,182 км²
Густота населення	380,24 осіб/км²
Поштовий індекс	80462
Телефонний код	+380 3254
Географічні дані
Географічні координати	49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333Координати: 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333
Середня висота над рівнем моря	229 м
Водойми	річка Думний Потік
Відстань до обласного центру	32 км
Відстань до районного центру	26 км
Найближча залізнична станція	Запитів
Відстань до залізничної станції	13 км
Місцева влада
Адреса ради	80462, Львівська обл., Львівський р-н, с. Дідилів
Сільський голова	Максимець Ірина Степанівна
Карта
Дідилів
Дідилів
Мапа
Дідилів у Вікісховищі

Дідилів разом із селами Великі Підліски та Хренів підпорядковані Дідилівській сільській раді. Населення становить 1517 осіб.

Перша згадка

Документ, датований 22 січня 1398 року, у якому Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, свідчить, про те, що Войцех з Сулимова обміняв село Дідилів на 2 села Пашка з Яричова: Дново і Дрогошів (пол.).

Історія

Дідилів на мапі XVIII століття. Дидилів та грандіозне озеро^{[джерело?]} з островом, які не збереглися до наших днів

В околицях села є поховання з бронзової доби, що належать до культури шнурової кераміки. Перші документальні згадки походять із 1442 року.

На початку XVI ст. Дідилів було повністю спалено волохами, а потім татарами в 1512 р.

У 1508 році в Дідилові було збудовано дерев'яний замок, який простояв до 1620 року, коли його спалили турки.

З 1564 року (можливо) Дідилів був у володінні барського старости Мартина Гербурта із Фульштина.

Власником села був подільський та руський воєвода Миколай з Дідилова Гербурт.

Дідилів належав Жолкевським гербу Любич (до 1620 року), Івану Даниловичу, королю Яну Собєському, князям Радзивілам, шляхтичам Стажинським, Гарапігам та Черкавським. Також власниками села були Миколай Влодкович та Анджей Гербурт, самбірський войський (1515).

У 1610–1617 роках в селі перебувала молдовська принцеса Маргарита зі своїми дітьми, серед них був Петро Могила — майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, шукаючи прихистку у своєї польської родини Станіслава Жолкевського (1547–1620).

1940 року село стало центром Дідилівського району, який проіснував недовго. Під час Другої світової війни входив до дистрикта Галичина Генеральної губернії (1941-44). Село було укріпленим пунктом німецької оборони однак 18 липня 1944 року під час Львівсько-Сандомирської операції танкістами 54 гвардійської танкової бригади після двох спроб контратаки з боку німців останні були вигнані.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,83%
російська	0,17%

Церква Воскресіння Господнього (1933)

Дерев'яна церква-каплиця збудована за кошти Володислава Черкавського (місцевого землевласника), на місці попередньої дерев'яної церкви з 1724 р., яка згоріла.

Прямокутна у плані, накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує світловий восьмерик, накритий маленькою банею з ліхтарем і маківкою. До церкви із заходу прибудована закрита веранда-присінок, а зі сходу — гранчастий вівтар з двома симетричними ризницями.

Станом на 2000 р., останній раз ремонтована всередині ще у 1982 р., а зовні — у 1995 р. Проста зовні каплиця, яку прикрашає рідкісний елемент — симпатичний балкон-проповідниця.

Очевидно, колись вона була діюча, адже на стіні ще можна побачити невеликий дзвін, який використовували для привернення уваги під час проповідей. Біля огорожі церковного подвір'я, можна побачити відкриту каплицю з фігурою Пр. Богородиці.

Відомі люди

Народилися

• Олексій Гуньовський (1882—1961) — український греко-католицький священник, композитор, громадський діяч, просвітник, політв'язень, очільник Чортківської повітової національної ради ЗУНР;
• Петро Бакович (1893—1978) — сотник Армії УНР i УГА, крайовий командант Української Військової Організації;
• Данило Танячкевич (1842—1906) — український греко-католицький священник, громадсько-політичний діяч–народовець, публіцист, почесний член «Просвіти», посол до Австрійського парламенту. Парох с. Закомар'я (1875–1906);
• Василь Швагуляк (1930—2014) — український господарник, директор Красноїльського ДОКу, Сторожинецького лісокомбінату, Кам'янка-Бузького лісопаркетного комбінату; створив музей;
• Михайло Швагуляк (нар. 1936) — український історик, фахівець з модерної історії європейських країн.

Пов'язані із селом

• Микола Гриньків (нар. 1888) — стрілець 1-ї сотні Українських січових стрільців;

Поховані

• Борачок Петро (1900–1919) ― січовий стрілець;

Примітки

1. . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 10 лютого 2016. 
2. . Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 18 березня 2022. 
3. . Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019. 
4. . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 лютого 2019. 
5. Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 449. (пол.)
6. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 8. — S. 276—277. (пол.)
7. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …^{[недоступне посилання]} — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 358. (пол.)
8. Charipova, Ludmilla (19 вересня 2006). Latin Books and the Eastern Orthodox Clerical Elite in Kiev, 1632-1780. Manchester University Press. Процитовано 20 лютого 2023.  (англ.)
9. ЦДАГОУ. — Ф. 1. — Оп.6. — Од.зб.576. — Арк. 38-62; Вісті ВУЦВК. — 1940. — 18 січня. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 25 березня 2013. 
10. . Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. 
11. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
12. . decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 22 серпня 2021. 
13. Збожна О. Мій край святий, мій народ дорогий, я люблю його як тата, як маму, як мої діти (До І65-Ї річниці від дня народження о. Данила Танячкевича) [ 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] / О. М. Збожна // Збірник праць ТО НТШ. — Тернопіль: Рада, 2008.  — Том 4: Видатні постаті в українській культурі і науці. — С. 309—318. — (Штрихи до портретів славних земляків)

Література

• Лаба В. Історія села Дідилів від найдавніших часів до 1939 року. — 2004.
• Charipova L. Latin books and the Eastern Orthodox clerical elite in Kiev, 1632—1780. (англ.)
• Dziedziłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 270. (пол.) — S. 270. (пол.)