Долинівка Болградський район Доли нівка у минулому Село 19 Ґнаденталь село Павлівської сільської громади Болградського р

45°59′40″ пн. ш. 29°31′38″ сх. д. / 45.99444° пн. ш. 29.52722° сх. д. / 45.99444; 29.52722Координати: 45°59′40″ пн. ш. 29°31′38″ сх. д. / 45.99444° пн. ш. 29.52722° сх. д. / 45.99444; 29.52722

Середня висота
над рівнем моря

16 м

Водойми

р. Когильник

Місцева влада

Адреса ради

68450, Одеська обл., Болградський р-н, с. Павлівка, пров. Театральний, 2

Карта

Долинівка

Мапа

Долинівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Долинівка.

Історія ред.

Перше поселення на цьому місці засновано німецькими колоністами і носило назву Гнаденталь або Нова Сарата. На момент заснування німецька колонія відносилася до Аккерманського повіту Бессарабської губернії Російської імперії.

Станом на 1886 у німецькому поселенні Ґнаденталь Саратської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії мешкало 1017 осіб, налічувалось 126 дворів, існували лютеранська церква, школа та 2 лавки.

1918 село увійшло до складу Румунського королівства, яке зберігло права самоуправління німців. А вже 1940, згідно з Пактом Молотова — Ріббентропа, Румунія передала територію Бессарабії до складу СССР. Село Гнаденталь перейменовано на Долинівку та включено до складу УССР. Німці села Гнаденталь 1940 незаконно депортовані до Німеччини. На їх місце комуністи почали завозити примусових колоністів із Сумської, Вінницької та Кіровоградської областей СССР. Відразу ж переселенців загнали у колгосп ім. Чапаєва. Першим головою колгоспу був Іларіон Павленко.

З початком 1941 німецько-російської війни, переселенців у селі Долинівка вивезли за межі Бессарабії. 1945 їх знову завезли на територію Ґнаденталя, а вже 1946 комуністи їх піддали тортурам голодом.

14 листопада 1945 село Гнаденталь перейменовано на Долинівка, Гнадентальська сільська рада на Долинівську.

1958 колгосп Чапаєва об'єднали з колгоспом «Шлях Ілліча» (с. Павлівка Арцизького району). Колгосп ім. Чапаєва став комплексною бригадою колгоспу «Шлях Ілліча». 1962 Долинівська комплексна бригада відокремилася від колгоспу «Шлях Ілліча», ставши колгоспом імені Чапаєва. 1963 при об'єднанні районів колгосп ім. Чапаєва перейменований в колгосп ім. Мічуріна.

Населення ред.

Згідно з переписом 1989 року населення села, яке тоді входило до складу Павлівської сільської ради, становило 775 осіб, з яких 348 чоловіків та 427 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 741 особа.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
російська	79,36 %
українська	17,04 %
болгарська	2,13 %
молдовська	1,33 %
гагаузька	0,13 %

Символіка ред.

Герб ред.

Дорослі лелеки символізують перших німців — колоністів, які створили своє поселення 1830 під назвою Милостива Долина, а малі лелеки символізують сучасне населення, яке продовжило життя села під назвою Долинівка. Сама композиція символізує єдність народів, мир, добробут і злагоду. Лелека у слов'ян — символ сім'ї, сімейного благополуччя, любові до рідного дому і землі. Золоте сонце символізує південний край, світло, тепло і достаток. Срібний, білий колір символізує чистоту і невинність. Лазурний символізує красу, гідність.

Відомі люди ред.

Іммануель Бауманн^[de] — у Долинівці народився Верховний Пастор лютеранської церкви, який після вигнання у 1940 німців з Бессарабії, керував громадою Бессарабських німців у Німеччині.
Уго Кнауер^[de] — німецький політик та мер міста Гердеке.
Якоб Крокер^[de] — російсько-німецький теолог менонітів.

Примітки ред.

Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[2] Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»

[населення_1989-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

[населення_2001-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.

[населення_2001_мова-5] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.