Долгору́ков Олекса́ндр Сергі́йович (рос. Долгоруков Александр Сергеевич; 29 жовтня (10 листопада) 1841, Вишеньки, Чернігівська губернія, Російська імперія — 7 (20) червня 1912, Санкт-Петербург, Російська імперія) — князь, дипломат і державний діяч Російської імперії, обер-гофмаршал, член Державної Ради.
| Олександр Сергійович Долгоруков Александр Сергеевич Долгоруков | |
| Герб роду князів Долгорукових | |
| 6 травня 1905 — 7 червня 1912 | |
|---|---|
| Народження: | 10 листопада 1841 село Вишеньки, Чернігівська губернія, Російська імперія (нині село Вишеньки, Чернігівська область, Україна) |
| Смерть: | 20 червня 1912 (70 років) Санкт-Петербург, Російська імперія (нині Санкт-Петербург, Росія) |
| Країна: | Російська імперія |
| Рід: | Долгорукові |
| Батько: | Долгоруков Сергій Олексійович |
| Мати: | Апраксіна Марія Олександрівна |
| Шлюб: | Шувалова Ольга Петрівна |
| Діти: | Pyotr Dolgorukovd, Sergey Dolgorukovd, Olga Aleksandrovna von Mensdorff-Pouillyd і Varvara Dolgorukovad |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія ред.
Олександр Сергійович Долгоруков належав до стародавнього князівського роду Долгорукових. Народився 10 листопада 1841 року в сімейній садибі, у селі Вишеньки Чернігівської губернії (нині Чернігівської області України). Його батько, князь Сергій Олексійович Долгоруков, був дипломатом, дійсним таємним радником, губернатором Ковенської і Вітебської губерній. Мати, Марія Олександрівна, походила із дворянської сім'ї Апроксіних. Олександр Сергійович став п'ятою дитиною, усього ж у сім'ї Долгорукових було дев'ятеро дітей.
Олександр Долгоруков виховувався у Пажеському корпусі, потім працював у Міністерстві закордонних справ Російської імперії. У 1860 він отримав призначення в імператорську місію у Берліні, наступного року — в посольство у Парижі та чин камер-юнкера. У 1863 Долгоруков був переведений до канцелярії закордонних справ, у 1883 — здобув чин церемоніймейстера. У 1890 його було призначено обер-церемоніймейстером та присвоєно чин дійсного статського радника. 1896 року, під час коронації останнього російського імператора Миколи II та Олександри Федорівни, був верховним церемоніймейстером.
1899 Олександр Долгоруков став обер-гофмаршалом. Володіючи цукровими заводами у Чернігівській губернії, був почесним членом Ради торгівлі та мануфактур (з 1899), членом Особої наради про потреби сільськогосподарської промисловості (1902—1905), Особого комітету у справах земельного кредиту (1904—1905). З 6 травня 1905 до 7 червня 1912 він також був членом Державної Ради Російської імперії.
Помер Олександр Сергійович Долгоруков 20 червня 1912 року у Санкт-Петербурзі Російської імперії (нині Росії).
Родина ред.
Олександр Сергійович Долгоруков був одружений з графинею Ольгою Петрівною Шуваловою, онукою Ольги Потоцької. Шлюб вони уклали 7 (19) квітня 1868 року і мали в ньому шестеро дітей:
- Марія Олександрівна Долгорукова (1869—1949)
- Софія Олександрівна Долгорукова (1870—1957)
- Сергій Олександрович Долгоруков (1872—1933)
- Ольга Олександрівна Долгорукова (1873—1946)
- Петро Олександрович Долгоруков (1883—1925)
- Варвара Олександрівна Долгорукова (1885—1980)
Примітки ред.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- В. Бочаров. Исчезающие островки // Московский журнал. — 2002. — Вип. 04 (1 квітня). з джерела 26 квітня 2014. Процитовано 26 квітня 2014.(рос.)
Посилання ред.
Джерела ред.
- Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — Москва : Большая Российская энциклопедия (издательство), 2007. — Т. 9. — С. 214. — ISBN 978-585270-339-2.(рос.)
- М. Л. Левенсон. Государственный совет. — Санкт-Петербург : типография «Россия», 1907. — С. 36.(рос.)