www.wikidata.uk-ua.nina.az

Докетизм Докети зм від дав гр δοκέω dokeō видаюся одне з найстаріших єретичних християнських вчень що заперечувало реаль

Докетизм

Докети́зм (від дав.-гр. δοκέω [dokeō] — «видаюся») — одне з найстаріших єретичних християнських вчень, що заперечувало реальність страждань Ісуса Христа і його втілення, як такі, що суперечать уявленням про безпристрасність та необмеженість Бога, та проголошувало ілюзорність його існування. Очевидно, характерною рисою цього вчення було використання дієслова дав.-гр. δοκείν («видаватися») та різних похідних від нього для опису «ілюзорності» людської природи Ісуса Христа.

Найменування Редагувати

Словом «докети» (дав.-гр. δοκηταί) Климент Олександрійський називав особливу категорію єретиків. Це найменування він пов'язував з особливостями їхнього богослов'я (дав.-гр. άπό δογμάτων Ιδιαζόντων). Докетів (дав.-гр. ό της δοκήσεως έξάρ-χων), за словами Климента, очолював Юлій Касіян, який, згідно з Ієронімом Стридонським, стверджував, що плоть Христа була вдаваною (лат. putativam Christi carnem introducens). За свідченням Серапіона Антіохійського, ті, кого називали докетами, пошановували Євангеліє від Петра. Крім того, про них згадує Іполит Римський, повідомляючи подробиці їхнього вчення. Автори пізнішого часу використовують це найменування менш визначено.

Джерела відомостей Редагувати

Новий Завіт Редагувати

Найдавнішими джерелами, що містять відомості про докетизм, можливо, є 1-ше і 2-ге послання Івана. Представники вчення, яке спростовується в них, оскаржували, «що Ісус є Христос» (2:22-23) і не сповідували «Ісуса Христа, що прийшов у плоті» (1:7; ср.: 4:3). Як противагу до такого роду поглядів деякі коментатори пояснюють характерний для Євангелія від Іоанна акцент на реальності плоті Ісуса Христа у втіленні, стражданнях і по воскресінні (1:14; 6:51-6:58; 6:60-6:71; 19:34-19:35; 20:26-20:28).

Послання Ігнатія Богоносця Редагувати

Незаперечним свідченням про докетизм є полеміка, що міститься в посланнях Ігнатія Богоносця. За Ігнатієм, його противники відмовлялися визнавати, що Ісус «носив плоть» (дав.-гр. μη ομολόγων αυτόν σαρκοφόρον). У відповідь на це Антіохійський єпископ підкреслював істинність людської природи Ісуса, наводячи як доказ історичні факти його народження, хрещення та тілесних страждань. За його словами, Ісус Христос є «єдиний лікар, тілесний та духовний, народжений та ненароджений, Бог, що з'явився у плоті (дав.-гр. έν σαρκί γενόμενος θεός), від Марії і від Бога, який спершу зазнав, а потім не зазнавав страждань».

Відмовляючись від реальності втілення, противники Ігнатія вчили, що Христос страждав лише «примарно» (дав.-гр. λέγουσιν, το δοκείν πεπονθέναι αυτόν), і не визнавали, що «євхаристія є плоть рятівника нашого Ісуса Христа, яка постраждала за наші гріхи, але яку Отець воскресив зі своєї доброти». Цю думку Антіохійський єпископ спростовував, наполягаючи на істинності плоті Христа.

Таким чином, згідно з вченням, з яким полемізував Ігнатій Богоносець, втілення, страждання та воскресіння Ісуса Христа не були справжніми, оскільки його плоть була лише видимістю. На цій підставі противники Ігнатія відмовлялися вважати євхаристійні дари плоттю та кров'ю Христа.

Твори Тертуліана, Іринея Ліонського та ін. Редагувати

Аналогічна форма докетизму була властива вченням Саторніла, Кердона та Маркіона. Основними джерелами відомостей про них служать ересіологічні твори Тертуліана, Іринея Ліонського, Іполита Римського, Єпіфанія Кіпрського та ін.

За Іринеєм Ліонським, Саторніл вчив, що "Спаситель ненароджений, безтілесий (лат. incorporalem), безвидний (лат. sine figura). Він не був, але лише здавався людиною (лат. putative autem visum hominem)" . Оскільки ж Христос не мав істинної плоті, то і страждання його, на думку Саторніла, були лише видимістю.

Сучасник Саторніла Кердон, який розрізняв двох Богів — вищого, благого, і творця світу, злого, вважав Ісуса Христа Сином вищого Бога і, заперечуючи Боговтілення (лат. hunc in substantia carnis negat; дав.-гр. μη έν σαρκι πε-φηνέναι), вчив, що все його земне життя було лише видимістю та примарою (лат. in phantasmate solo fuisse pronuntiat; дав.-гр. δοκήσει όντα και δοκήσει πεφηνότα, δοκήσει δε τα δλα πεποιηκότα). За Кердоном, Ісус не лише не народився від Діви, а й зовсім не народжувався (лат. nec ex virgine natum, sed omnino nec natum; дав.-гр. μη είναι δε τον Χριστον γεγεννη-μένον έκ Μαρίας) і абсолютно не страждав, але був лише «ніби страждаючим» (лат. nec omnino passum, sed quasi passum).

Христологія Маркіона, учителем якого був Кердон, теж мала явні докетичні риси. Він вчив, що Ісус Христос не був народжений, але з'явився прямо з небес у 15-й рік імператора Тіберія «в образі людини» (лат. in hominis forma) або «під видом людської природи» (лат. per imaginem substantiae humanae). Його тіло, якого насправді він не мав, було лише видимістю (лат. phantasma carnis). Отже, на думку Маркіона, Ісус Христос насправді не страждав, не вмирав, або не був похований і не воскрес — все це відбувалося лише як видимість (лат. putative; дав.-гр. τω δοκείν; дав.-гр. δοκήσει). безпосереднім наслідком цих положень було невизнання тілесного воскресіння мертвих та особливе вчення про євхаристії: слова Христа «Це тіло Моє» (26:26) Маркіон розумів як «це є образ Мого тіла» (лат. figura corporis mei) і здійснював евхаристію на хлібі та воді.

Апокрифи Редагувати

Докетичні христологічні концепції відображені в деяких апокрифічних текстах, насамперед у Діяннях Іоанна та Євангелії від Петра.

Апокрифічні Діяння Іоанна — одне з небагатьох збережених літературних джерел про докетизм. Первинним мотивом христології Діянь Іоанна служить міркування, за яким Христос не міг стати людиною, оскільки він — Бог, а Бог незмінний. Тому проповідувати його можна лише як Бога і поклонятися йому можна лише як Богу (роз. 104). Оскільки його людська природа була лише примарою, він був то наділеним тілом, то так, «начебто б він і зовсім не існував» (роз. 93). І до і після воскресіння він поліморфічний й поперемінно постає у вигляді дитини, чоловіка, старця та юнака (розділи 82, 87-88,93). Він не був розп'ятий на хресті (роз. 99) і не страждав (роз. 101). Тому й євхаристія не має сотеріологічного значення, а є лише молитвою на подяку над хлібом (розділи 46, 84-86, 109).

Сучасні дослідження докетизму Редагувати

Визначення Редагувати

Серед дослідників раннього християнства визначення терміну «докетизм» і його застосування до тих чи тих христологічних концепцій є предметами полеміки. Основне ускладнення при цьому викликають такі вчення, в яких заперечується якщо не реальність людської природи Ісуса Христа, то реальність єдності божества з людством, яке зазанє страждань. Такого роду христологія була характерна для цілої низки гностичних систем.

Найширше визначення докетизму дав В. Бауер, який вирізняв три типи докетичних христологій:

1) Вчення, в яких розп'ятий був не Христос, але хтось інший замість нього (Симон Киринеянин, за вченням Василида: Василидъ училъ, что подъ видомъ Іисуса былъ распятъ Симонъ Киринеянинъ, при чемъ самъ Іисусъ стоялъ-де подлѣ въ образѣ Симона Киринеянина и смѣялся надъ Своими гонителями);

2) Вчення, які розрізняють земну людину Ісуса та «небесного Христа», що зійшов на Ісуса при хрещенні та залишив його перед розп'яттям: у вченні Керінфа та в Євангелії від Петра;

3) Вчення, які цілковито заперечують будь-яку реальність людської природи Ісуса Христа. При такій інтерпретації докетизмом більшою чи меншою мірою можуть бути визнані всі відомі гностичні христології. Прихильником цього погляду є М. Слуссер, який вважає, що докетизмом можна назвати будь-яке христологічне вчення, що розділяє божественне та людське в Христі або має тенденцію до такого поділу.

У П. Вайгандта, автора єдиної на сьогоднішній день монографії про докетизм, протилежний погляд. Він вважає, що докетизмом може бути названа лише та христология, яка виключає будь-який контакт божественної природи Ісуса з матеріальним світом. Тому в повному розумінні докетичними він визнає лише христологічні погляди, з якими полемізує Ігнатій Антіохійський, а також вчення про Христа Кердона, Саторніла, Маркіона та Діянь Іоанна.

Походження Редагувати

У науковій літературі немає єдиної думки й про походження докетизму. Його виникнення може пояснюватися впливом поширених в той час дуалістичних поглядів еллінізму , в рамках яких неможливе поєднання матеріального та ідеального, людського та божественного. Водночас деякі автори, які вважають основою докетизму конфлікт уявлення про непричетність бога до світу та історичного факту хресних страждань та смерті Ісуса Христа, вбачають в докетизмі не лише результат елліністичного впливу, а й розвиток деяких юдейських або юдейохристиянських концепцій. Також робилися спроби пояснити докетизм лише юдейським культурно-релігійним контекстом — як розвиток біблійної традиції про жертвоприношення Ісаака (1 М. 22).

Паралелі в ісламі Редагувати

і сказали: «Воістину, ми вбили Месію Ісу (Ісуса), сина Марьям (Марії), посланця Аллаха». Однак вони не вбили його і не розіп'яли, а це лише здалося їм. Ті, які сперечаються з цього приводу, перебувають у сумніві та нічого не відають про це, а лише йдуть за припущеннями. Вони справді не вбивали його.


Примітки Редагувати

  1. Clem. Alex. Strom. VII17. 108
  2. Ibid. Ill 13-14
  3. Hieron. In Gal. // PL. 26. Col. 431
  4. Euseb. Hist. eccl. VI12. 6
  5. Hipp. Refut. VIII 8-11; Χ 16
  6. Theodoret. Ер. 82; Did. Alex. In Zach. IV 234; Cyr. Alex. De incarn. unigent. // SC. 97. P. 197
  7. Ign. Ep. ad Smyrn. 5. 2
  8. Ibid. 1. 1; Idem. Ep. ad Trail. 9. 1
  9. Idem. Ep. ad Eph. 7. 2
  10. Idem. Ep. ad Trail. 10; ср.: Idem. Ep. ad Smyrn. 2; 4. 2
  11. Idem. Ep. ad Smyrn. 7; ср.: Ibid. 6
  12. Ibid. 1. 2; 3. 1; 7. 1; Idem. Ep. ad Trail. 9. 2; Idem. Ep. ad Eph. 20. 1; Idem. Ep. ad Magn. 11
  13. Iren. Adv. haer. I 24. 2
  14. Tertull. Adv. haer. 1.4; Hipp. Refut. VII28.1-5; ср.: Epiph. Adv. haer. 23. 1.10
  15. ↑ Tertull. Adv. haer. 6. 1
  16. ↑ Epiph. Adv. haer. 41. 1. 7
  17. Tertull. Adv. haer. 6.1
  18. Weigandt. S. 67-73
  19. Iren. Adv. haer. I 27. 2
  20. Tertull. Adv. Marcion. Ill 10. 2
  21. Ibid. IV 42. 7
  22. Tertull. De earn. Chr. 5. 2-3; 9
  23. Idem. Adv. Marcion. Ill 8. 4
  24. Hipp. Refut. X 19. 3
  25. Epiph. Adv. haer. 42. 12. 3
  26. Iren. Adv. haer. I 27. 3; Tertull. Adv. Marcion. Ill 8. 6-7;V 7. 4-5
  27. Tertull. Adv. Marcion. IV 40. 3
  28. Epiph. Adv. haer. 42. 3. 3
  29. Iren. Adv. haer. I 24. 4
  30. Православная богословская энциклопедия под ред. А. П. Лопухина. Петроград, 1904. Т.4, стр. 1173.
  31. Bauer, Paulsen. 1985. S. 239
  32. Slussser. 1981
  33. Weigandt. 1961. Bd. 1. S. 22; ср.: Brox. 1984. S. 306
  34. Ibid. S. 100
  35. Grillmeier. 1979; Munier. 1993. P. 409
  36. Davies. 1962. Р. 16
  37. Вгох. 1984
  38. Stroumsa. 2004. Р. 270

Література Редагувати

  • Докетизм // Православна енциклопедія — Т. 15. С. 573–575.
  • Михаил Поснов, История христианской церкви (до разделения Церквей — 1054 г.) Первое, сокращенное издание: София, 1937. Второе в изд-ве «Жизнь с Богом», полное: Брюссель, 1964. Репринт: Брюссель, ЖсБ, 1988.
  • Лосев А. Ф., История античной философии в конспективном изложении, М., 1998
  • Ronnie Goldstein, Guy Stroumsa, The Greek and Jewish Origins of Docetism: A New Proposal, inZeitschrift für Antikes Christentum, т. 10, № 3, червня 2007, стр. 423–441
  • Guy Stroumsa,Le rire du Christ. Essais sur le christianisme antique, Bayard, 2006, див. текст
  • Bauer W., Paulsen H. Die Briefe des Ignatius von Antiochia und der Brief des Polykarp von Smyrna. Tub., 1985
  • Darrell D. Hannah,The Ascension of Isaiah and Docetic Christology, вVigiliae Christianae, Т. 53, № 2, травень 1999, стр. 165–196
  • A.K.M. Adam,Docetism, Kasemann, and Christology, вScottish Journal of Theology, Т. 49, № 4, 1996, стр. 391–410
  • Norbert Brox,Doketismus, eine Problemanzeige, вZeitschrift für Antikes Christentum, № 95, 1984, стр. 301–314
  • Jerry W. McCant,The Gospel of Peter: Docetism Reconsidered, вNew Testament Studies, Т. 30, № 2, 1984, стр. 258–273
  • Edwin Yamauchi,The Crucifixion and Docetic Christology, вConcordia Theological Quarterly, № 46, 1982, стр. 1-20
  • Michael Slusser,Docetism: A Historical Definition, вSecond Century, Т.1, № 3, 1981, стр. 163–172
  • J.N.D. Kelly,Early Christian Doctrines, HarperCollins, 1978, стр. 141–142
  • Winrich Löhr, Josef van Ess, Art.Doketismus I. Christentum II. Islam. In: Religion in Geschichte und Gegenwart, 4. Aufl., Bd. 2.
  • Peter Weigandt,Der Doketismus im Urchristentum und in der theologischen Entwicklung des zweiten Jahrhunderts. 2 Bde., Diss. Heidelberg 1961
  • Slusser M. Docetism: A Historical Definition // The Second Century: J. of Early Christian Stud. 1981. Vol. 1. P. 163–172
  • Ulrich B. Mü ller,Die Menschwerdung des Gottessohnes. Frühchristliche Inkarnationsvorstellungen und die Anfänge des Doketismus. Stuttgarter Bibelstudien 140. Verl. Kath. Bibelwerk, Stuttgart 1990 ISBN 3-460-04401-2
  • Wolfram Uebele,«Viele Verführer sind in die Welt ausgegangen». Die Gegner in den Briefen des Ignatius von Antiochien und in den Johannesbriefen. BWANT 151. Kohlhammer, Stuttgart/Berlin/Köln 2001 ISBN 3-17-016725-1
  • Benjamin Walker,Gnosis. Vom Wissen göttlicher Geheimnisse. Diederichs, München 1992 ISBN 3-424-01126-6

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Doketi zm vid dav gr dokew dokeō vidayusya odne z najstarishih yeretichnih hristiyanskih vchen sho zaperechuvalo realnist strazhdan Isusa Hrista i jogo vtilennya yak taki sho superechat uyavlennyam pro bezpristrasnist ta neobmezhenist Boga ta progoloshuvalo ilyuzornist jogo isnuvannya Ochevidno harakternoyu risoyu cogo vchennya bulo vikoristannya diyeslova dav gr dokein vidavatisya ta riznih pohidnih vid nogo dlya opisu ilyuzornosti lyudskoyi prirodi Isusa Hrista Zmist 1 Najmenuvannya 2 Dzherela vidomostej 2 1 Novij Zavit 2 2 Poslannya Ignatiya Bogonoscya 2 3 Tvori Tertuliana Irineya Lionskogo ta in 2 4 Apokrifi 3 Suchasni doslidzhennya doketizmu 3 1 Viznachennya 3 2 Pohodzhennya 4 Paraleli v islami 5 Primitki 6 Literatura 7 PosilannyaNajmenuvannya RedaguvatiSlovom doketi dav gr dokhtai Kliment Oleksandrijskij nazivav osoblivu kategoriyu yeretikiv Ce najmenuvannya vin pov yazuvav z osoblivostyami yihnogo bogoslov ya dav gr apo dogmatwn Idiazontwn 1 Doketiv dav gr o ths dokhsews e3ar xwn za slovami Klimenta ocholyuvav Yulij Kasiyan 2 yakij zgidno z Iyeronimom Stridonskim stverdzhuvav sho plot Hrista bula vdavanoyu lat putativam Christi carnem introducens 3 Za svidchennyam Serapiona Antiohijskogo ti kogo nazivali doketami poshanovuvali Yevangeliye vid Petra 4 Krim togo pro nih zgaduye Ipolit Rimskij povidomlyayuchi podrobici yihnogo vchennya 5 Avtori piznishogo chasu vikoristovuyut ce najmenuvannya mensh viznacheno 6 Dzherela vidomostej RedaguvatiNovij Zavit Redaguvati Najdavnishimi dzherelami sho mistyat vidomosti pro doketizm mozhlivo ye 1 she i 2 ge poslannya Ivana Predstavniki vchennya yake sprostovuyetsya v nih oskarzhuvali sho Isus ye Hristos 2 22 23 i ne spoviduvali Isusa Hrista sho prijshov u ploti 1 7 sr 4 3 Yak protivagu do takogo rodu poglyadiv deyaki komentatori poyasnyuyut harakternij dlya Yevangeliya vid Ioanna akcent na realnosti ploti Isusa Hrista u vtilenni strazhdannyah i po voskresinni 1 14 6 51 6 58 6 60 6 71 19 34 19 35 20 26 20 28 Poslannya Ignatiya Bogonoscya Redaguvati Nezaperechnim svidchennyam pro doketizm ye polemika sho mistitsya v poslannyah Ignatiya Bogonoscya Za Ignatiyem jogo protivniki vidmovlyalisya viznavati sho Isus nosiv plot dav gr mh omologwn ayton sarkoforon 7 U vidpovid na ce Antiohijskij yepiskop pidkreslyuvav istinnist lyudskoyi prirodi Isusa navodyachi yak dokaz istorichni fakti jogo narodzhennya hreshennya ta tilesnih strazhdan 8 Za jogo slovami Isus Hristos ye yedinij likar tilesnij ta duhovnij narodzhenij ta nenarodzhenij Bog sho z yavivsya u ploti dav gr en sarki genomenos 8eos vid Mariyi i vid Boga yakij spershu zaznav a potim ne zaznavav strazhdan 9 Vidmovlyayuchis vid realnosti vtilennya protivniki Ignatiya vchili sho Hristos strazhdav lishe primarno dav gr legoysin to dokein pepon8enai ayton 10 i ne viznavali sho yevharistiya ye plot ryativnika nashogo Isusa Hrista yaka postrazhdala za nashi grihi ale yaku Otec voskresiv zi svoyeyi dobroti 11 Cyu dumku Antiohijskij yepiskop sprostovuvav napolyagayuchi na istinnosti ploti Hrista 12 Takim chinom zgidno z vchennyam z yakim polemizuvav Ignatij Bogonosec vtilennya strazhdannya ta voskresinnya Isusa Hrista ne buli spravzhnimi oskilki jogo plot bula lishe vidimistyu Na cij pidstavi protivniki Ignatiya vidmovlyalisya vvazhati yevharistijni dari plottyu ta krov yu Hrista Tvori Tertuliana Irineya Lionskogo ta in Redaguvati Analogichna forma doketizmu bula vlastiva vchennyam Satornila Kerdona ta Markiona Osnovnimi dzherelami vidomostej pro nih sluzhat eresiologichni tvori Tertuliana Irineya Lionskogo Ipolita Rimskogo Yepifaniya Kiprskogo ta in Za Irineyem Lionskim Satornil vchiv sho Spasitel nenarodzhenij beztilesij lat incorporalem bezvidnij lat sine figura Vin ne buv ale lishe zdavavsya lyudinoyu lat putative autem visum hominem 13 Oskilki zh Hristos ne mav istinnoyi ploti to i strazhdannya jogo na dumku Satornila buli lishe vidimistyu 14 Suchasnik Satornila Kerdon yakij rozriznyav dvoh Bogiv vishogo blagogo i tvorcya svitu zlogo vvazhav Isusa Hrista Sinom vishogo Boga i zaperechuyuchi Bogovtilennya lat hunc in substantia carnis negat 15 dav gr mh en sarki pe fhnenai 16 vchiv sho vse jogo zemne zhittya bulo lishe vidimistyu ta primaroyu lat in phantasmate solo fuisse pronuntiat 17 dav gr dokhsei onta kai dokhsei pefhnota dokhsei de ta dla pepoihkota 16 Za Kerdonom Isus ne lishe ne narodivsya vid Divi a j zovsim ne narodzhuvavsya lat nec ex virgine natum sed omnino nec natum 15 dav gr mh einai de ton Xriston gegennh menon ek Marias 16 i absolyutno ne strazhdav ale buv lishe nibi strazhdayuchim lat nec omnino passum sed quasi passum 15 Hristologiya Markiona uchitelem yakogo buv Kerdon tezh mala yavni doketichni risi 18 Vin vchiv sho Isus Hristos ne buv narodzhenij ale z yavivsya pryamo z nebes u 15 j rik imperatora Tiberiya v obrazi lyudini lat in hominis forma 19 abo pid vidom lyudskoyi prirodi lat per imaginem substantiae humanae 20 Jogo tilo yakogo naspravdi vin ne mav bulo lishe vidimistyu lat phantasma carnis 21 Otzhe na dumku Markiona Isus Hristos naspravdi ne strazhdav ne vmirav abo ne buv pohovanij i ne voskres 22 vse ce vidbuvalosya lishe yak vidimist lat putative 23 dav gr tw dokein 24 dav gr dokhsei 25 bezposerednim naslidkom cih polozhen bulo neviznannya tilesnogo voskresinnya mertvih 26 ta osoblive vchennya pro yevharistiyi slova Hrista Ce tilo Moye 26 26 Markion rozumiv yak ce ye obraz Mogo tila lat figura corporis mei 27 i zdijsnyuvav evharistiyu na hlibi ta vodi 28 Apokrifi Redaguvati Doketichni hristologichni koncepciyi vidobrazheni v deyakih apokrifichnih tekstah nasampered u Diyannyah Ioanna ta Yevangeliyi vid Petra Apokrifichni Diyannya Ioanna odne z nebagatoh zberezhenih literaturnih dzherel pro doketizm Pervinnim motivom hristologiyi Diyan Ioanna sluzhit mirkuvannya za yakim Hristos ne mig stati lyudinoyu oskilki vin Bog a Bog nezminnij Tomu propoviduvati jogo mozhna lishe yak Boga i poklonyatisya jomu mozhna lishe yak Bogu roz 104 Oskilki jogo lyudska priroda bula lishe primaroyu vin buv to nadilenim tilom to tak nachebto b vin i zovsim ne isnuvav roz 93 I do i pislya voskresinnya vin polimorfichnij j popereminno postaye u viglyadi ditini cholovika starcya ta yunaka rozdili 82 87 88 93 Vin ne buv rozp yatij na hresti roz 99 i ne strazhdav roz 101 Tomu j yevharistiya ne maye soteriologichnogo znachennya a ye lishe molitvoyu na podyaku nad hlibom rozdili 46 84 86 109 Suchasni doslidzhennya doketizmu RedaguvatiViznachennya Redaguvati Sered doslidnikiv rannogo hristiyanstva viznachennya terminu doketizm i jogo zastosuvannya do tih chi tih hristologichnih koncepcij ye predmetami polemiki Osnovne uskladnennya pri comu viklikayut taki vchennya v yakih zaperechuyetsya yaksho ne realnist lyudskoyi prirodi Isusa Hrista to realnist yednosti bozhestva z lyudstvom yake zazanye strazhdan Takogo rodu hristologiya bula harakterna dlya ciloyi nizki gnostichnih sistem Najshirshe viznachennya doketizmu dav V Bauer yakij viriznyav tri tipi doketichnih hristologij 1 Vchennya v yakih rozp yatij buv ne Hristos ale htos inshij zamist nogo Simon Kirineyanin za vchennyam Vasilida 29 Vasilid uchil chto pod vidom Iisusa byl raspyat Simon Kirineyanin pri chem sam Iisus stoyal de podlѣ v obrazѣ Simona Kirineyanina i smѣyalsya nad Svoimi gonitelyami 30 2 Vchennya yaki rozriznyayut zemnu lyudinu Isusa ta nebesnogo Hrista sho zijshov na Isusa pri hreshenni ta zalishiv jogo pered rozp yattyam u vchenni Kerinfa ta v Yevangeliyi vid Petra 3 Vchennya yaki cilkovito zaperechuyut bud yaku realnist lyudskoyi prirodi Isusa Hrista 31 Pri takij interpretaciyi doketizmom bilshoyu chi menshoyu miroyu mozhut buti viznani vsi vidomi gnostichni hristologiyi Prihilnikom cogo poglyadu ye M Slusser yakij vvazhaye sho doketizmom mozhna nazvati bud yake hristologichne vchennya sho rozdilyaye bozhestvenne ta lyudske v Hristi abo maye tendenciyu do takogo podilu 32 U P Vajgandta avtora yedinoyi na sogodnishnij den monografiyi pro doketizm protilezhnij poglyad Vin vvazhaye sho doketizmom mozhe buti nazvana lishe ta hristologiya yaka viklyuchaye bud yakij kontakt bozhestvennoyi prirodi Isusa z materialnim svitom 33 Tomu v povnomu rozuminni doketichnimi vin viznaye lishe hristologichni poglyadi z yakimi polemizuye Ignatij Antiohijskij a takozh vchennya pro Hrista Kerdona Satornila Markiona ta Diyan Ioanna 34 Pohodzhennya Redaguvati U naukovij literaturi nemaye yedinoyi dumki j pro pohodzhennya doketizmu Jogo viniknennya mozhe poyasnyuvatisya vplivom poshirenih v toj chas dualistichnih poglyadiv ellinizmu v ramkah yakih nemozhlive poyednannya materialnogo ta idealnogo lyudskogo ta bozhestvennogo 35 Vodnochas deyaki avtori yaki vvazhayut osnovoyu doketizmu konflikt uyavlennya pro neprichetnist boga do svitu ta istorichnogo faktu hresnih strazhdan ta smerti Isusa Hrista vbachayut v doketizmi ne lishe rezultat ellinistichnogo vplivu a j rozvitok deyakih yudejskih 36 abo yudejohristiyanskih 37 koncepcij Takozh robilisya sprobi poyasniti doketizm lishe yudejskim kulturno religijnim kontekstom yak rozvitok biblijnoyi tradiciyi pro zhertvoprinoshennya Isaaka 1 M 22 38 Paraleli v islami Redaguvati nbsp i skazali Voistinu mi vbili Mesiyu Isu Isusa sina Maryam Mariyi poslancya Allaha Odnak voni ne vbili jogo i ne rozip yali a ce lishe zdalosya yim Ti yaki sperechayutsya z cogo privodu perebuvayut u sumnivi ta nichogo ne vidayut pro ce a lishe jdut za pripushennyami Voni spravdi ne vbivali jogo Koran 4 157 Yakubovich nbsp Primitki Redaguvati Clem Alex Strom VII17 108 Ibid Ill 13 14 Hieron In Gal PL 26 Col 431 Euseb Hist eccl VI12 6 Hipp Refut VIII 8 11 X 16 Theodoret Er 82 Did Alex In Zach IV 234 Cyr Alex De incarn unigent SC 97 P 197 Ign Ep ad Smyrn 5 2 Ibid 1 1 Idem Ep ad Trail 9 1 Idem Ep ad Eph 7 2 Idem Ep ad Trail 10 sr Idem Ep ad Smyrn 2 4 2 Idem Ep ad Smyrn 7 sr Ibid 6 Ibid 1 2 3 1 7 1 Idem Ep ad Trail 9 2 Idem Ep ad Eph 20 1 Idem Ep ad Magn 11 Iren Adv haer I 24 2 Tertull Adv haer 1 4 Hipp Refut VII28 1 5 sr Epiph Adv haer 23 1 10 a b v Tertull Adv haer 6 1 a b v Epiph Adv haer 41 1 7 Tertull Adv haer 6 1 Weigandt S 67 73 Iren Adv haer I 27 2 Tertull Adv Marcion Ill 10 2 Ibid IV 42 7 Tertull De earn Chr 5 2 3 9 Idem Adv Marcion Ill 8 4 Hipp Refut X 19 3 Epiph Adv haer 42 12 3 Iren Adv haer I 27 3 Tertull Adv Marcion Ill 8 6 7 V 7 4 5 Tertull Adv Marcion IV 40 3 Epiph Adv haer 42 3 3 Iren Adv haer I 24 4 Pravoslavnaya bogoslovskaya enciklopediya pod red A P Lopuhina Petrograd 1904 T 4 str 1173 Bauer Paulsen 1985 S 239 Slussser 1981 Weigandt 1961 Bd 1 S 22 sr Brox 1984 S 306 Ibid S 100 Grillmeier 1979 Munier 1993 P 409 Davies 1962 R 16 Vgoh 1984 Stroumsa 2004 R 270Literatura RedaguvatiDoketizm Pravoslavna enciklopediya T 15 S 573 575 Mihail Posnov Istoriya hristianskoj cerkvi do razdeleniya Cerkvej 1054 g Pervoe sokrashennoe izdanie Sofiya 1937 Vtoroe v izd ve Zhizn s Bogom polnoe Bryussel 1964 Reprint Bryussel ZhsB 1988 Losev A F Istoriya antichnoj filosofii v konspektivnom izlozhenii M 1998 Ronnie Goldstein Guy Stroumsa The Greek and Jewish Origins of Docetism A New Proposal inZeitschrift fur Antikes Christentum t 10 3 chervnya 2007 str 423 441 Guy Stroumsa Le rire du Christ Essais sur le christianisme antique Bayard 2006 div tekst Bauer W Paulsen H Die Briefe des Ignatius von Antiochia und der Brief des Polykarp von Smyrna Tub 1985 Darrell D Hannah The Ascension of Isaiah and Docetic Christology vVigiliae Christianae T 53 2 traven 1999 str 165 196 A K M Adam Docetism Kasemann and Christology vScottish Journal of Theology T 49 4 1996 str 391 410 Norbert Brox Doketismus eine Problemanzeige vZeitschrift fur Antikes Christentum 95 1984 str 301 314 Jerry W McCant The Gospel of Peter Docetism Reconsidered vNew Testament Studies T 30 2 1984 str 258 273 Edwin Yamauchi The Crucifixion and Docetic Christology vConcordia Theological Quarterly 46 1982 str 1 20 Michael Slusser Docetism A Historical Definition vSecond Century T 1 3 1981 str 163 172 J N D Kelly Early Christian Doctrines HarperCollins 1978 str 141 142 Winrich Lohr Josef van Ess Art Doketismus I Christentum II Islam In Religion in Geschichte und Gegenwart 4 Aufl Bd 2 Peter Weigandt Der Doketismus im Urchristentum und in der theologischen Entwicklung des zweiten Jahrhunderts 2 Bde Diss Heidelberg 1961 Slusser M Docetism A Historical Definition The Second Century J of Early Christian Stud 1981 Vol 1 P 163 172 Ulrich B Mu ller Die Menschwerdung des Gottessohnes Fruhchristliche Inkarnationsvorstellungen und die Anfange des Doketismus Stuttgarter Bibelstudien 140 Verl Kath Bibelwerk Stuttgart 1990 ISBN 3 460 04401 2 Wolfram Uebele Viele Verfuhrer sind in die Welt ausgegangen Die Gegner in den Briefen des Ignatius von Antiochien und in den Johannesbriefen BWANT 151 Kohlhammer Stuttgart Berlin Koln 2001 ISBN 3 17 016725 1 Benjamin Walker Gnosis Vom Wissen gottlicher Geheimnisse Diederichs Munchen 1992 ISBN 3 424 01126 6Posilannya RedaguvatiDoketizm Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Doketi Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Doketizm amp oldid 40432521