Матвій Лукич Довгополюк (* 1893, Погребище — замучений 28 лютого 1944 у таборах ГУЛАГу) — український педагог, поет, прозаїк. Редактор журналу "Трудова освіта". Член літературної організації «Плуг», його поезії, оповідання та нариси публікувалися з 1913 року у "Ріллі", "Кооперативному пути", "Трудовій освіті", "Вістях", "Комуністі". Професійний агроном.
| Довгополюк Матвій Лукич | |
|---|---|
| Народився | 1893 Погребище, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 28 лютого 1944 ГУЛАГ[d], СРСР |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | письменник, поет |
| Знання мов | українська |
| Роки активності | з 1913 |
Жертва російсько-большевицького терору.
Біографія ред.
Працював агрономом у Охтирці Харківської губернії. Включився в національний рух. 1917 видав першу збірку віршів, а 1918 - перші оповідання. Після окупації УНР з боку большевицької Московщини, лишився в Охтирці, включився у роботу комуністичних органів влади.
Був товаришем дитинства та юності Насті Присяжнюк, приятель Бориса Антоненка-Давидовича Охтирського періоду, а також сумського освітнього діяча Юрія Самброса.
Був керівником Охтирського дитячого містечка. Вихованець Дитмістечка Платон Воронько згадував:
Арештований групою НКВД СССР 6 листопада 1937 року, присуд — 10 років концтаборів СРСР; термін покарання відбував у Ярославській області РФ. Загинув ув ув'язненні 28 лютого 1944. Посмертно реабілітований 1990 року. Спогади про нього лишив Ю.Самброс у книзі "Щаблі життя"
Твори ред.
"В дні неволі" (зб.віршів) 1917
"В хвилях життя" (зб.оповідань) 1918
"Хвилини зневір'я й шукань"
"Молот" (зб). Охтирська нар.освіта
"Завгора скаже" (зб.нарисів), Охтирка, 1922
"Буквар для дорослих" (підручник) 1923
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
Джерело ред.
- Національний банк репресованих [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |