Добри́ня Мики́тович (Низкинич) — один з героїв руського билинного народного епосу, легендарний богатир часів Київської Русі. Разом з Іллею Муромцем та Олешком Поповичем оберігав рідну землю від ворогів. Прототипом билинного богатиря вважається воєвода Володимира I Святославича Добриня Микитич.
| Добриня Микитич | |
|---|---|
| «Три богатирі» (Віктор Васнецов) | |
| Божество в | слов'янська міфологія |
| Період життя | XI—XII століття |
| Місцевість | Київська Русь |
| Заняття | драконовбивця |
| Згадки | Література Київської Русі |
| Дружина | Настасія Микулична |
| Частина від | слов'янський фольклорd |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Зображення в руській міфології Редагувати
Добриня часто зображується богатирем на службі при князеві Володимирі. Билини нерідко говорять про його довгу придворну службу, в якій він проявляє свою природну кмітливість. Часто князь дає йому доручення: зібрати та перевезти данину, виручити княжу племінницею. Часто і сам Добриня викликається виконувати доручення, від яких відмовляються інші богатирі. Добриня — найближчий до князя і його родини богатир, що виконував їх особисті доручення та відрізнявся не лише хоробрістю, але й дипломатичними здібностями.
Родина Редагувати
Дружина Добрині — Анастасія, дочка Микули Селяниновича.
Вшанування пам'яті Редагувати
В місті Коростень встановлено пам'ятник билинному герою.
В Оболонському районі міста Києва існує вулиця Добринінська.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Добриня Микитич |
- Науковий аналіз билин про Добриню [ 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] Роботи А. Л. Баркової. (рос.)
- Михайло Грушевський, Історія української літератури. В 6-ти томах. Том 4, Книга 1, Відгомони дружинного епосу. Либідь. Київ. 1993 [ 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Українські билини [ 23 грудня 2021 у Wayback Machine.] Історико-літературне видання східнослов'янського епосу
Література Редагувати
- Златоплуг : епос України-Русі. На київському циклі билин / відтвор. сучасною укр. мовою, впорядкув. з дод. власного матеріалу Віктора Гребенюка. Луцьк, 2022. 350 с.
| Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |