Дичків Ди чків село в Україні Великогаївської сільської громади Тернопільському районі Тернопільської області До 2015 ро

Ди́чків — село в Україні Великогаївської сільської громади Тернопільському районі Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Дичківської сільської ради, якій було підпорядковане село Красівка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської об'єднаної територіальної громади. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. Населення становить 738 осіб (2001).

село Дичків

Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Великогаївська сільська громада
Основні дані
Засноване	1480
Населення	738
Територія	1.850 км²
Густота населення	398.92 осіб/км²
Поштовий індекс	47738
Телефонний код	+380 352
Географічні дані
Географічні координати	49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д. / 49.50694; 25.72778Координати: 49°30′25″ пн. ш. 25°43′40″ сх. д. / 49.50694° пн. ш. 25.72778° сх. д. / 49.50694; 25.72778
Середня висота над рівнем моря	304 м
Водойми	Гніздечна, Гнізна
Відстань до обласного центру	10 км
Відстань до районного центру	10 км
Найближча залізнична станція	Дичків
Місцева влада
Адреса ради	47738, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Дичків, вул. Шевченка, 42
Карта
Дичків
Дичків
Мапа

Дичків у Вікісховищі

Дорожній знак при в'їзді в село

Церква Преображення Господнього

Читальня "Просвіти"

Історія Редагувати

Поблизу Дичкова виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, доби бронзи, ранньої залізної доби, черняхівської та давньоруської культур. У трипільському поселенні знайдено жіночу статуетку. Поблизу села виявлено римські монети імператорів Адріана та Комода.

Перша писемна згадка — 1533.

Навесні 1914 року у Дичкові відбулася маніфестація до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка, йому встановлено 3 меморіальні таблиці. Зірвала їх восени того ж року російська окупаційна влада.

В червні — липні 1917 року російські війська, на висотах вздовж лівого берега Гнізни, у Дичкові облаштували резервну лінію оборони й артилерійські позиції. При їх безладному відступі в другій половині липня 1917 року село зазнало нещадного мародерства, були вирубані майже всі дерева.

На початку червня 1919 на залізничній станції Дичків перебували голова Директорії УНР С. Петлюра і члени уряду.

Діяли товариства «Просвіта» (від 1896), «Сокіл», «Сільський господар», «Луг», «Рідна школа», кооператива.

У ніч з 7 на 8 липня 1943 року, під час «Карпатського рейду» Сидора Ковпака, диверсійною групою мінерів під командуванням Платона Воронька, підірвано вибухівкою залізничні мости на р. Гніздечній в Дичкові.

Населення Редагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 748 осіб, з яких 336 чоловіків та 412 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи.

Мова Редагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,86 %
білоруська	0,14 %

Релігія Редагувати

церква Преображення Господнього (1903; мурована).

Пам'ятки Редагувати

Гідрологічна пам'ятка природи «Дичківське джерело».
Гідрологічний заказник місцевого значення «На куті».

Дичківське джерело

Пам'ятники Редагувати

воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
на честь Незалежності (1993).

Соціальна сфера Редагувати

Діють загальноосвітня школа І-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.

Відомі люди Редагувати

Народилися Редагувати

Іван Мітринга (1907—1943) — український політичний діяч, публіцист, теоретик націоналістичного руху. (За іншими даними народився в с. Петриків цього ж району);
Святослав Струс (2003—2022) — український військовослужбовець;
Тихоступ Ждан (нар. 1942) — педагог, музикант-аранжувальник, фотограф, краєзнавець.

Проживали Редагувати

Охримович Василь (1914—1954) — український військовий і політичний діяч. Член УГВР та ЗП УГВР. Майор-політвиховник УПА.
о. Іван Волянський (1857—1926) — пастирював і тут похований;
Литвин Петро (1961),, — фотожурналіст, підприємець, меценат,

Фотогалерея околиць Дичкова Редагувати

Примітки Редагувати

Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113
admin. Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.
[1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.
Вершигора П. П. Люди с чистой совестью [ 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — ISBN 966-528-199-2.
. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 січня 2013.
Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.

Джерела Редагувати

Гаврилюк О., Уніят В. Дичків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 479. — ISBN 966-528-197-6.
Пласконіс В. З рідного села в широкий світ. — Сент Кетерінс, 1975. Канада.
Побер Б. Історія сіл Дичкова та Красівки. — Тернопіль, 2001.
Тихоступ Ждан. З Дичковом у серці. Літературно-історичний нарис. — Тернопіль: ТОВ «Новий колір» 2011. — 232 с.
Dyczków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 242. (пол.)

[1] Мовша Т. Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія — 1972. — В. 5. — С. 113

[2] . Археологія та стародавня історія Тернопільського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.

[3] Василь Пласконіс З рідного села в широкий світ Сент Кетерінс, 1975. — Канада. — С. 76—77.

[4] [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]}Микола Капустянський, Ген-Штабу Генерал-Хорунжий Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 р.

[5] Вершигора П. П. Люди с чистой совестью [ 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

[населення_1989-6] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-8] Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[9] І. Потій Литвин Петро Мирославович. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 367. — ISBN 966-528-199-2.

[10] . Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 1 січня 2013.

[11] Олег Караванський. Литвин Петро Мирославович // Моя Красівка. Мала історія отчого краю. — Тернопіль: Джура, 2012. — С. 346—347.