Дзуйхіцу (яп. 随筆, ずいひつ, «слідом за пензлем») — жанр японської прози, у якому автор у довільній формі записує все, що йому заманеться: власні переживання, досвід, чутки тощо. Часто перекладається як «есе» або «записки».
Термін дзуйхіцу з'явився у 15 столітті, але сам жанр виник у 11 столітті. Класичними творами цього жанру вважаються:
- «Записки у подушки» Сей Сьонаґон (996 — 1011)
- «Записки з келії» Камо но Тьомея
- «Записки від нудьги» Йосіди Кенко (1330 — 1331)
- «Записки про збирання і спалювання хмизу» Араї Хакусеі
Джерела та література ред.
- Конрад Н.И. Японская литература в образцах и очерках. Т.1 [1927]. М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991, с.250-294
- Горегляд В.Н. Дневники и записки в японской литературе X-XIII вв. М.: Наука, 1975.
- Японские дзуйхицу. СПб: Северо-Запад, 1998
Посилання ред.
- Дзуйхіцу // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 277.