Джузеппе Адамі (італ. Giuseppe Adami; 4 листопада 1878 — 12 жовтня 1946) — італійський драматург, театральний і музичний письменник, критик, а також лібретист, відомий завдяки співпраці з Джакомо Пучіні за операми Ластівка (1917), Плащ (1918) і Турандот (1926).
| Джузеппе Адамі | |
|---|---|
| Giuseppe Adami | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 лютого 1878 |
| Місце народження | Верона, Венето, Італія |
| Дата смерті | 12 жовтня 1946[…] (68 років) |
| Місце смерті | Мілан, Італія |
| Поховання | Монументальне кладовище |
| Громадянство | Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | лібретист, драматург |
| Освіта | Падуанський університет |
| Мова | італійська |
| Співпраця | Джакомо Пуччіні, Франко Віттадіні |
| Автограф | |
| Файли у Вікісховищі |
Життя і творчість Редагувати
Джузеппе Адамі народився у Вероні. Здобув освіту юриста в Падуанському університеті, але за спеціальністю не працював, присвятивши свою кар'єру творчій діяльності письменника, драматурга і музичного критика. Завдяки співпраці з великим Джакомо Пуччіні здобув славу лібретиста. Адамі підтримував знаного композитора в більшості його починань, нерідко на ті часи відверто сміливих. Сам Пуччіні неодноразово надзвичайно високо характеризував Адамі як автора і критика. Після смерті Пуччіні Джузеппе спочатку опублікував колекцію його листів (Epistolario, 1928), потім — видав власноруч написану одну з перших біографій знаного композитора (Giacomo Puccini, 1935). Згодом Адамі опублікував ще одну його біографію — Життя Джакомо Пуччіні (Il romanzo della vita di Giacomo Puccini, 1942).
Адамі також писав лібрето і для інших композиторів. Відомо, що він працював над Стежинкою від вікна (La via della finestra) Ріккардо Дзандонаї, а також над Nazareth (1925) і Anima allegra (1918—1919) Франко Віттадіні. Адамі також написав кілька п'єс, серед яких I fioi di Goldoni (1905), персонажем якої є відомий композитор Карло Ґольдоні, Una capanna e il tuo cuore (1913), Capelli bianchi (Біле волосся, 1915), Felicita Colombo (Щастя Коломбо, 1935) і Nonna Felicita (Бабусине щастя, 1936). Остання в 1938 була екранізована кінорежисером Маріо Маттолі.
Він був музичним критиком міланського видання La sera і огляду La comedia з 1931 до 1934, а також публіцистом видавничого дому Casa Ricordi[en] до кінця свого життя.
Помер у Мілані у віці 67 років.
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11929348X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Borsellino N. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960. — Vol. 1.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- The New Grove Dictionary of Opera / S. Sadie, C. Bashford — 1992.
- . Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 27 квітня 2014.
Посилання Редагувати
- (англ.)